Перестрибнемо мовний бар’єр?

«Євро-2012» не за горами. Закарпаття – одна з областей, через яку європейські вболівальники добиратимуться до футбольного свята. Можливо, по дорозі відвідають і наші туристичні принади. Та чи готові закарпатці спілкуватися із закордонними гостями? Щоб це з’ясувати, треба перевтілитися в англомовних туристів.

Для цього автор матеріалу разом зі студенткою романо-германського факультету УжНУ Тетяною пройшлися точками, де найімовірніше опиняться іноземні гості. Звісно ж, це вокзали.

Тетяна підходить до віконця чергового залізничного вокзалу й питає англійською, яким поїздом доїхати до Чопа і коли той відправляється. «Говорите по-русски, я вас не понимаю», – відрізала працівниця вокзалу і... зачинила віконце. Жодної спроби порозумітися чи, тим більше, знайти перекладача залізничниця не зробила. Дала знати, що не розуміє англійської і з нею спілкуватися нічого, й працівниця однієї з кас. Тож, робимо висновок, сьогодні в Ужгороді на залізничному вокзалі іноземцеві, якщо не володіє якоюсь зі слов’янських мов, на допомогу сподіватися годі. І це при тому, що найвище керівництво «Укрзалізниці» давно заявило, що транспортники до «Євро-2012» вчитимуть іноземну. Нам не вдалося додзвонитися до керівництва вокзалу, аби з’ясувати, чого там так «ввічливо» спілкуються з закордонними гостями.

Не змогли «іноземці» нічим допомогти й на ужгородському автовокзалі. Тут Тетяна англійською мовою запитала у касирки, чи курсують автобуси до Мукачева. Та лишень заперечно помахала головою: мовляв, нічого не розуміє. І занурилася щось рахувати, натякаючи, що більше розмовляти не збирається. Що ж, і тут, як бачимо, іноземцеві доведеться скрутно. Якось автору матеріалу довелося бачити це на власні очі: німець відчайдушно щось показував водіям на карті. Ті ніби зрозуміли: посадили його в автобус, що їхав до Сваляви. 
Англійську серед працівників автостанції дійсно мало хто знає, – підтвердив кореспонденту начальник автовокзалу Ваграм Мкртумян. Водночас наголосив: нерозуміння мови – це проблема касира, а не пасажира. Тож, працівник вокзалу має в будь-якому разі зробити все можливе, аби порозумітися з іноземцем. Як це вийшло на практиці, ми побачили... Ваграм Размикович додав: навряд чи найближчим часом для працівників автостанції знайдуть викладача. А от на роботу людину зі знанням англійської взяли б із задоволенням. А ще, запевнив Ваграм Мкртумян, 70% працівників вокзалу вільно володіють або угорською, або словацькою. Тож, жодних мовних проблем не виникає принаймні із пасажирами з сусідніх країн.

Тетяна в ролі іноземки, тим часом, на вулиці Корзо підійшла до міліціонерів. Найвище керівництво МВС також нещодавно заявило, що їхні працівники вчитимуть європейські мови. «Як пройти до ужгородського замку?» – літературною англійською запитала Тетяна сержанта патрульно-постової служби. Той вислухав, а потім відповів шаблоном: «Sorry, but we don`t speak english» («Вибачте, ми не говоримо англійською»). Що ж, на фоні відповідей працівників вокзалів, ужгородського міліціонера залишається лише похвалити. 
У Відділі зв’язків із громадськістю УМВС у Закарпатській області нам не вдалося з’ясувати, скількох міліціонерів нашої області збираються відправити на курси іноземної з нагоди проведення в країні європейського футбольного турніру. Лише сказали, що керівництво закарпатської міліції саме цього тижня обговорюватиме дане питання у Києві. Не змогли надати ніякої інформації про те, чи вивчили мову, й у Відділі ДАІ у Закарпатській області.

Ми зателефонували й до кількох ужгородських готелів із питанням, чи є вільні номери і скільки коштують. Десь краще, десь гірше, але англійською клієнт з адміністратором порозумілися.

За словами експерта з туризму Олександра Коваля, нині на Закарпатті мовний бар’єр найменш відчутний саме в Ужгороді. Тут є 3 інформаційні центри, в яких закордонному гостю можуть пояснити, що, де і як. А от за межами обласного центру ситуація значно гірша. Пан Олександр пригадує, що він із колегами якось теж проводив мовний експеримент у Ясінях на Рахівщині. І в тамтешніх готелях та ресторанах «іноземцям» порозумітися з місцевими не вийшло.

Мовна проблема сьогодні відчувається навіть у професійній туристичній сфері. Олександр Коваль каже, що в Ужгороді близько 10 екскурсоводів, які вільно володіють англійською туристичною термінологією. Не вистачає на Закарпатті екскурсійних спеціалістів із хорошим знанням німецької, французької, іспанської. Це, звісно, впливає на відвідини нашого краю туристів із цих країн.

У контексті «Євро-2012», каже Олександр Коваль, навчити іноземної працівників сфери обслуговування мало би бути стратегією місцевої влади. Але у нашому краї поки що в цьому напрямку зроблено досить мало. Тут, до речі, не завадило б взяти приклад із Румунії. Коли та вступала до ЄС, вивчити англійську доручили навіть прибиральникам вулиць – а раптом іноземець саме в них запитає, як кудись проїхати.

Тож, чи готове Закарпаття з нинішнім мовним запасом запрошувати до себе гостей «Євро-2012» – питання риторичне. Лишається сподіватися, що ближче до футбольного турніру закарпатські працівники сфери обслуговування, а також лікарі, міліціонери, залізничники таки освоять іноземну хоча б на початковому рівні.