Ужгород в передчутті виборів: парадокси громадської думки

Як відомо, Верховна Рада призначила чергові місцеві вибори на неділю, 31 жовтня. І тепер від того, наскільки виборець компетентно та відповідально вибере владу в селі, селищі, місті, і буде залежати життя громади. Та й вислів про те, що кожний народ заслуговує своїх правителів, попри банальність з плином часу не став менш актуальним...

Щоб дізнатися про настрої ужгородців, Закарпатський інститут політичних досліджень провів минулого тижня соціологічне опитування, метою якого було з’ясувати передстартові умови перегонів. Тут парадоксів також достатньо. Але насамперед пропонуємо таблицю, в якій виборці порівнюють нинішню ситуацію в місті з 2006 роком.

Сфери міського господарства  покращилась  погіршилась

робота комунальних служб           14,3                 47,9

стан доріг                                     12,5                 63,6

боротьба з корупцією                    10,5                37,8

виплата зарплат та пенсій              26,5                22,4

рівень медичного обслуговування  3,8                 47,7

рівень освіти                                 11,5                 29,1

рівень дошкільного виховання       10,7                 23,2

рівень зайнятості та добробут         4,8                  56,2

впорядкованість міста, екологія     29,7                 46,7

робота громадського транспорту   36,8                  22,0

в цілому                                       15,4                  36,0

Як бачимо, крім двох пунктів, за всіма показниками ужгородці вважають, що ситуація стала гіршою. Проте лідери симпатій за ці роки практично не змінилися. Ось як виглядає рейтинг вірогідних кандидатів. Всього в списку було близько 20 прізвищ, але решта набрали менше 1 відсотка.

Ратушняк Сергій 18%

Погорєлов Віктор 12,3%

Гісем Володимир 10,3%

Чучка Павло 6,7%

Жолтані Микола 5,7%

Каламуняк Мирослава 2,6%

Чижмарь Юрій 2%

М’ясковська Тетяна 1,6%

Інший 4,2%

не буду голосувати 5,9%

проти всіх 7,1%

не визначився 23,6%

Нових прізвищ у цьому списку практично не з’явилося (за винятком власника мережі магазинів «Зіна», який вже майже рік доволі потужно веде свою рекламну кампанію). Однак, найвірогідніше, боротьба за перше місце точитиметься між тими, хто вже обіймав цю посаду, тобто між Сергієм Ратушняком та Віктором Погорєловим. Причому діючому меру за аналогією з Л.Черновецьким (міський голова Києва) вигідно, щоб кандидатів було якнайбільше. Тоді вони розтягнуть симпатиків між собою, а він з голосами максимум 1/3 ужгородців черговий раз стане міським головою. Тому тим кандидатам, які хочуть змін у місті, обов’язково треба домовлятися. Суттєво вплинути на ситуацію може Володимир Гісем. По-перше, при певних домовленостях з іншими кандидатами він здатен і сам претендувати на перемогу. По-друге, у нього є можливість реально посприяти перемозі В.Погорєлова. Решта кандидатів на цих перегонах можуть або відіграти технічну роль, або використати їх для розкрутки, щоб стати впливовою політичною фігурою з прицілом на майбутнє. Нині перемога зовсім нового кандидата дуже малоймовірна.

За партійними списками ситуація в місті також суттєво не змінилася (партії, яких нема у списку, набрали менше 1 відсотка).

Партія регіонів 19%

Батьківщина 17,2%

Сильна Україна 11,9%

Фронт змін 6,1%

Наша Україна 5,1%

КПУ 2,6%

«Громадянська позиція» Гриценка 2%

Народна партія 1,8%

не буду голосувати 6,7%

проти всіх 14,3%

інша 2,2%

важко відповісти 11,1%

Тут передусім звертає на себе увагу те, що відбувся внутрішній перерозподіл у колишньому помаранчевому таборі. Тобто «регіони» трохи додали завдяки своєму лідеру В.Януковичу, а відсотки від БЮТу та «Нашої України» перейшли до С.Тігіпка та А.Яценюка. Але через нову редакцію закону про місцеві вибори останні політичні сили повноцінної участі у кампанії взяти не зможуть, і відповідно рада не відображатиме реальних симпатій ужгородців. Однак, попри все єзуїтство законодавців, виборці повинні брати ситуацію під свій контроль, бо допоки вони сподіватимуться, що прийде якийсь добрий «дядечко» чи «тітонька» і все налагодить, до тих пір їх будуть дурити, функціонуватимуть корупційні схеми дерибану землі, збиратимуть податки з бідних, тобто тих, хто легально працює. А ті, хто має власність, підприємства, будинки, офісні приміщення, землю, податки практично не платитимуть тому, що ми унікальна країна, де немає податку на нерухомість, оскільки він невигідний багатіям. От так і живемо у викривленому світі, але жалітися нема кому, бо самі ж його і створюємо.