Медик: У нас цілі покоління живуть із депресивними та тривожними розладами, як їх розпізнати
За вигаданими діагнозами часто ховаються психологічні проблеми - каже лікар і медичний блогер Андрій Med Goblin.
У цьому матеріалі The Village Україна, медик розповідає про те, що означає ментальне здоров’я, чому цілі покоління українців живуть із депресивними та тривожними розладами, як зрозуміти, що пора звернутися до психотерапевта та чому слід перестати боятися психіатрів та антидепресантів, якщо вам це справді потрібно.
Всесвітня організація охорони здоров’я стверджує, що здоров’я – це стан повного соціального, фізичного та ментального добробуту. Якщо людина у своєму ментальному житті нещаслива, скажімо, вона стресує на роботі та перебуває в постійному напруженні, то таку людину не можна назвати повністю здоровою.
У суспільстві така ситуація нормалізується, мовляв, у всіх погана робота, з цим нічого не зробиш, треба заробляти гроші. Насправді ж, те, що спричиняє людині постійний ментальний дискомфорт є проблемою. Це треба визнавати й виправляти.
Приблизно 40% людей у той чи той період життя мають серйозний психологічний розлад або порушення, що потребують терапії. Такі серйозні хвороби, як шизофренія чи біполярний афективний розлад, трапляються в невеликого відсотка людей, а от депресивні та тривожні розлади – те, з чим стикається більшість. На жаль, у нас вони не розпізнаються, як захворювання й діагнози, які треба лікувати. Тому в нас цілі покоління живуть із депресивними та тривожними розладами.
За вигаданими діагнозами часто ховаються психологічні проблеми
Більш ніж третина пацієнтів, які звертаються до сімейного лікаря зі скаргами, не знаходять діагнозу, що міг би пояснити їхній симптом. Усе тому, що справжня причина – психологічна.
Скажімо, людина відчуває постійну втому, перепади настрою, слабкість, запаморочення. Її обстежують, і виявляється, що тиск у нормі, судини теж, на МРТ нічого не знаходять. Якщо лікарю лінь розбиратися, він може поставити діагноз вегето-судинна дистонія (насправді такого діагнозу не існує). При цьому справжньою причиною таких симптомів можуть бути психологічні порушення.
Удеяких випадках за болю в спині призначають навіть антидепресанти, адже біль – це суб’єктивний компонент, і він сильно залежить від нашого емоційного стану
Або ж ви приходите до сімейного лікаря чи невропатолога з безсонням. Вас можуть обстежити та прописати снодійні пігулки. Але якщо фізіологічних причин цього стану немає, з безсонням краще звернутися до психотерапевта. На жаль, у нашій країні сімейні лікарі рідко розпізнають психологічні проблеми в пацієнтів і скеровують до психотерапевта чи психіатра. В більшості випадків люди звертаються до цих спеціалістів самостійно або за порадою знайомих. У випадку з порушеннями сну найкраще звернутися до когнітивно-поведінкового терапевта. Там ви не будете лізти в дитячі травми, а разом зі спеціалістом з’ясуєте, за яких умов виникає безсоння, які ситуації з вашого життя чи звички викликають цей стан. Далі ви розробите нову тактику поведінки, що допоможе уникнути безсоння: позбудетесь певних стереотипів, дій, звичок або, навпаки, сформуєте нові здорові звички.
З іншого боку, чимало пацієнтів мають справжній діагноз і потребують допомоги психотерапевта паралельно з лікуванням. Наприклад, доведено, що людям із болем у спині допомагає психотерапія. Це не означає, що лікуватися препаратами не потрібно, але таке поєднання може швидше вирішити проблему. В деяких випадках за болю в спині призначають навіть антидепресанти, адже біль – це суб’єктивний компонент, і він сильно залежить від нашого емоційного стану. Коли в людини пригнічений настрій або, можливо, депресивні розлади, то навіть незначний дискомфорт може сприйматися як яскраво виражений.
Із психічними діагнозами найкраще йти на когнітивно-поведінкову терапію
Розпізнати в себе тривожний розлад чи депресію може бути складно, але за певними симптомами їх можна запідозрити та звернутися до спеціаліста для діагностики. Наприклад, якщо людина постійно перебуває в напрузі, переживає, що станеться щось погане, тривожиться за близьких, це може бути ознакою тривожного розладу. А якщо помічає, що не отримує задоволення від спілкування із друзями, їжі, роботи, хобі, постійно перебуває в апатії, ніщо не радує її та не покращує настрій, це може вказувати на депресивний розлад. Є й більш тяжкі форми депресії: коли людина не може зранку встати з ліжка, змусити себе працювати, розмовляти чи взагалі контактувати з людьми.
Абсолютно нормально спрбувати піти до спеціалістів різних напрямів, аби зрозуміти, з яким людині комфортно, а головне – з ким вона відчуває зміни
Якщо ви запідозрили в себе тривожний або депресивний розлад, варто звернутися до психотерапевта. З підозрою на психічний діагноз найкраще звертатися до когнітивно-поведінкового психотерапевта, адже доведено дослідженнями, що цей метод допомагає.
Але якщо в людини просто труднощі в житті, в спілкуванні чи на роботі та при цьому психологічної патології чи діагнозу в неї немає, можна обирати й інші методи психотерапії, наприклад, гештальт, екзистенційну терапію, психоаналіз тощо. Абсолютно нормально спробувати піти до спеціалістів різних напрямів, аби зрозуміти, з яким людині комфортно, а головне – з ким вона відчуває зміни.
Сучасна психіатрія використовує зовсім інші методи, ніж 50 років тому
Як правило, в нас люди самі не звертаються до психіатрів, ця спеціалізація дуже стигматизована. Найчастіше їх туди відводять родичі, коли їхня поведінка стає дивною.
Є декілька причин. Сказати: «Я ходжу до психотерапевта» легше, ніж: «Я ходжу до психіатра». У першому випадку в уявленні більшості людей це означає, що ти людина зі складною долею, а в другому ти – хвора людина. А хворим бути ніхто не хоче. Хоча це дивно, адже мозок – такий самий орган, як шлунок, серце та печінка. І він теж може хворіти.
З іншого боку, в нас є радянська традиція каральної психіатрії, коли до психіатра можна було потрапити не через хворобу, а за те, що ти розголошуєш непопулярні ідеї. Стигму посилює образ психіатрії в медіа. Згадаймо фільм «Пролітаючи над гніздом зозулі» чи «Небезпечний метод», де Фрейд і Юнг сплять зі своєю пацієнткою. Тобто ми бачимо психіатрію як щось страшне та крамольне.
Плюс можна почути про побічні ефекти від психіатричних препаратів під час лікування. Найчастіша претензія стосується набирання ваги від антидепресантів. Треба розуміти, що це не через калорії в таблетках, а через зміну способу життя пацієнта. Людина була в депресії й нічого не їла, вона починає пити таблетки, самопочуття покращується й вона починає їсти та набирає вагу.
Узагалі, якщо в людини з’являються серйозні побічні ефекти від ліків, можна скоригувати дозу чи обрати інший препарат. Але не варто боятися психотропних препаратів, якщо вам їх призначив лікар.
Слід розуміти, що сучасна психіатрія використовує зовсім інші методи, ніж це було 50 років тому. Також психіатри не встановлюють діагнози, «щоб було». Якщо в людини не виявили розлад, що потребує медикаментозного лікування, її скерують до психотерапевта та не будуть навмисно заліковувати.
Психічні захворювання в деяких випадках можна усунути, а в деяких вони є невиліковними, але можуть переходити в дуже тривалу ремісію. Людина із психічним розладом не має думати, що вона якась не така й до неї повинні застосовуватись інші стандарти у світі. Вона має так само піклуватися про своє здоров’я, займатися діяльністю, працювати, мати стосунки та хобі. Коли такі люди залучаються в нормальне буденне життя, яке доступно всім, їм стає краще.
Слідкуйте за нами у Facebook та Instagram.
Також підписуйтесь на наш Telegram та Youtube.
Дізнайся першим!
