Юрій Глеба: про театр просто неба, вихід в онлайн та новий театральний сезон в Мукачеві (ВІДЕО)

– Напевне, для артиста найболючіше – це виступати перед порожньою або напівпорожньою залою. Звісно, що 2020-тий рік вніс свої корективи в життя театру. Чи звикли вже актори виступати для половини глядацької зали?

– Актор не може бути задоволеним, якщо частина залу заповнена, або, як тепер дозволяється, тільки 50%. Актор любить, коли є аншлаг. І це природньо, це правильно. Але ми раді були, ми чекали, коли умови проходження пандемії дозволять нам бодай 50% наповнюваності залу, бо це вже є живе спілкування. У театрі існує закон: є 5 глядачів у залі – ми працюємо, є 10 глядачів – ми працюємо. Закон театру – працювати для глядача. Звичайно, що чекаємо з нетерпінням той час, коли зможемо працювати на повну ногу.

– За ті півроку, коли усі ми були на вимушених карантинних канікулах, і театр в тому числі, ваші актори одними з перших в Україні почали показувати онлайн-вистави. Розкажіть як це відбулось?

– Дійсно, коли вийшла постанова уряду, і суспільство не знало чого чекати, була атмосфера остраху і боязні, працівники театру підійшли з ідеєю дати людям наш творчий продукт, щоб не втрачати зв'язок з глядачем. І ми одними з перших днів розпочали онлайн-марафон, ставили в ютуб вистави діючого репертуару і архівні. І, як виявилось, ми були одними з перших. Лише згодом, десь за тиждень, відреагував міланський театр, а вже за два тижні франківський театр. І вже за місяць після оголошення локдауну включились київські, львівські, одеські театри. Тому ми можемо себе спокійно вважати ініціаторами і першопрохідцями онлайн-демонстрації.

Ми працювати так під час першого етапу локдауну. І більше того, у співпраці з студією «Слово» створили відео-казочки різних народів світу для діток. Отак щоденно у нас був такий контакт і ефір для глядача.

– На період карантину припав також відомий міжнародний театральний фестиваль «ЕтноДіаСфера», який мав бути 21-им по рахунку. Його довелось відмінити. Чи плануєте на цей рік його проведення, чи поки ще боїтесь щось планувати?

– На превеликий жаль не тільки «Етнодіасфера», а нам довелось відмінити усі наші фестивалі. Починаючи з квітня, коли ми відмінили традиційний фестиваль аматорських юнацьких колективів з усієї України «Імпреза над Латорицею», на який минулого року було анонсовано 24 колективи. Також у жовтні традиційно ми проводимо фестиваль-лабораторію конкурс «Мукачівський театрон», і наш заключний фестиваль «Зірковий листопад». Але сталося так, як сталося. Цього року ми в плані, і якщо ситуація не зміниться, то ми навіть у такому адаптивному карантині прийняли рішення з організаторами, що фестиваль «Імпреза над Латорицею» відбудеться з 12 по 18 квітня. Вже поступають заявки. А далі будемо готувати наступні фестивалі.

– Карантинний рік навчив нас усіх чомусь новому – переходити в онлайн, наприклад. Інший запасний майданчик для театру – це вистави під відкритим небом. Чи побачать їх мукачівці в цьому році?

– Виступи під відкритим небом для нас не новинка і ми вже 2 роки тому зробили прем’єру у стінах мукачівського замку з виставою «Князь Корятович», головний режисер-постановник Євген Тищук, за твором Олександра Гавроша. Тобто досвід такий у нас є і ці позиції вийшли на перший план у час карантину. Але так складались і погодні умови, і ситуація, що здебільшого як тільки приходили вихідні, коли можна було б працювати, то була непогода. Але ми не відсиджувались, і за період карантину підготували до показу і були прем’єри 7 вистав – починаючи від вистав для діток, закінчуючи дорослим глядачем. За результативністю аналогів у Закарпатті немає точно, а в Україні, думаю, входимо у першу десятку.

Але ми свідомі того, що карантин буде поступово відходити, і перша можливість, де ми зможемо наповну працювати – це буде відкритий простір. У доповнення до вечірньої вистави «Князь Корятович» ми підготували дитячу казку «Балада про Агнешку і рицарів-суперників», а також ми підготували театралізоване дійство для показу на відкритому просторі на тему Святий Мартин. Це 3 вистави, які ми можемо показувати на будь-якому майданчику, і ми продовжимо цю роботу.

– На новорічні свята театр провів щоденний марафон дитячих вистав. Вважається, що дитяча публіка більш щира і віддана за дорослу. Це правда?

– Це скаже вам будь-який режисер і актор, що дитяче сприйняття і враження є найбільш правдивим. Дитина зразу переключається на емоції, які є на сцені, живе переживаннями акторів, бореться з добром і злом, підказує коли якийсь негативний персонаж робить погані речі. Дорослий глядач більш стриманий, він аналізує, інколи емоціям заважає розум і думка. А дітки відкриті, і коли мами, дідусі і бабусі з ними сидять, то вони також переймаються дитячим духом. Існує неписане правило: якщо ти робиш для дітей, роби так само як для дорослих, але краще, і діти тобі віддячать.

– І на дитячих виставах є особлива традиція – дарувати солодощі.

– Я не знаю чи всюди така традиція є. Коли я вперше, ставши керівником театру, прийшов на дитячу виставу і побачив як по закінченню ціла черга діток йдуть до акторів і дарують їм солодощі, це мене приємно вразило. Це привчає і дорослих до поваги і вдячності до тих, хто є на сцені. Актори старались, принесли тобі насолоду, щось в твоїй душі зачепили, то потрібно сказати дякую. Звісно, найкраще «дякую» це овації, присутність у залі, а квіти це взагалі нагорода для будь-якого артиста. Тому дітки молодці.

– Яка, на вашу думку, місія театру – все-таки розважати чи навчати?

– Місія театру значно глибша, а розважати і навчати є лише складовими. Основна місія театру відображати реалії життя, намагатись заглянути у майбутнє за допомогою якісної драматургії, режисерської думки, думки сценографа… Але театр відображає життя і через драматургію минулого, яка, на жаль, і сьогодні є актуальною. Бо підняті в ній основні філософські питання: стосунки дітей і батьків, між людьми у соціумі, соціальні, любовні і сімейні трикутники… Театр це духовне збагачення, духовний вітамін, можливість задуматись, згадати, помріяти, проаналізувати, побачити себе у тих чи інших сценічних епізодах.

– І наостанок проанонсуйте і заінтригуйте глядача - які плани на новий театральний сезон?

– Ми уже розпочали 74-ий театральний сезон Мукачівського драмтеатру, готуємося до відзначення професійного свята 27 березня, і готуємо 2 прем’єри : комедія «Шахрайки» і вистава для дітей середнього віку «Маленький принц». Знову плануємо протягом року здійснити постановку близько 7-8 вистав і як тільки епідемічна ситуація дасть можливість ми з колегою і товаришем з Грузії Роїном Сурманідзе запланували ставити виставу, він постановник і наші актори виконавці. Ще один режисер з Києва запрошений, поки узгоджуємо деталі співпраці. Будуть вистави для відкритого простору і вистави для дітей. Ну і фестивалі два в першому і два в другому півріччі. І на осінь нас чекає відкриття ювілейного 75-ого сезону, будемо готувати і інтригувати новими роботами наших глядачів і запрошувати провідні колективи з України і закордону для участі у цьому сезоні.

Слідкуйте за нами у Facebook та Instagram.

Також підписуйтесь на наш Telegram та Youtube.

Дізнайся першим!