Чому воюють за нафту, що в ній такого?

На світовому енергетичному ринку завжди панує ажіотаж - держави воюють за території видобутку «чорного золота», канали збуту.

У 2020 році через перервану угоду з ОПЕК, пандемію коронавірусу і протистояння нафтових держав світова економіка отримала стійке зниження цін на енергоресурс, негативні наслідки якого загрожують всім учасникам міжнародної інтриги.

Навіщо потрібна нафта і що в ній такого?

Нафта виступає головною корисною копалиною - переважно цей енергоресурс асоціюється з паливом, мастильними матеріалами. З нього отримують бензин, гас, мазут, парафін, бітуми, пластмасу, гуму. Будівельні матеріали, лаки, фарби, покриття для підлоги містять нафтові оливи. Похідні «чорного золота» входять до складу одягу, їстівного жиру, парфумерії, миючих засобів.

На нафті багатіє не тільки держава, а й окремі компанії і навіть фізичні особи. На фінансовому порталі навіть описаний експеримент купівлі нафти приватною особою, також і заробіток приватної особи безпосередньо на ціні нафти.

Без енергоресурсу, а точніше без продуктів його переробки, не зможе розвиватися жодна галузь народного господарства країни. Енергетика, оборона і економіка держави, транспорт, сільське господарство, побутові потреби населення перебувають в прямій залежності від нафти.

Для держав, які видобувають ресурс, він відіграє особливу роль - виступає джерелом валютних надходжень. Для таких країн нафтова галузь забезпечує як внутрішні потреби країни, так і експорт. Цим обумовлено прагнення держав до першості позицій по видобутку і збуту «чорного золота». Всім хочеться володіти ресурсами і отримувати їх в якомога більшому обсязі. Наприклад, в Росії на частку нафти припадає основна стаття доходів країни. У ТОП з видобутку ресурсу, крім РФ, щорічно потрапляють США, Канада, Китай.

Організація, яка контролює 2/3 родовищ нафти - ОПЕК. Країни, що входять до її складу (в тому числі Саудівська Аравія та Ірак), диктують умови іншим учасникам ринку, оскільки на частку картелі випадає до 35% видобутку енергоресурсу - майже половина світового експорту.

Сучасні війни за нафту

Падіння цін на нафту в 2020 році в поєднанні з пандемією коронавірусу стало причиною неймовірного ажіотажу на світовому ринку енергоресурсів. Відмова Росії навесні 2020 року підписувати угоду з ОПЕК про скорочення видобутку і подальші події знаходять різні відгуки у експертів. На зустрічі обговорювалися 2 можливі сценарії:

• «Російський» - передбачав продовження наявних обмежень;
• «Саудівський» - передбачав подальше зменшення видобутку енергоресурсу.

Але домовитися сторонам не вдалося. В результаті з боку Саудівської Аравії почався обвал цін на нафту до мінімуму 1991 року, так звана «цінова війна» - пропозиція продукції за вартістю нижчою за ринкову. Така стратегія називається демпінгом або політикою розорення сусіда - зазвичай той, проти кого вона спрямована, відступає або терпить істотні збитки.

Нинішня «нафтова війна» характеризується плутаниною - світова і російська преса висловлює протилежні думки, що:

1. Саудівська Аравія при тіньовій підтримці США виступає проти РФ.
2. Росія налаштована проти Саудівської Аравії.
3. РФ об'єдналася з Саудівською Аравією проти США.
4. ОПЕК протидіє Росії.

Якщо говорити про протистояння РФ і Саудівської Аравії, більшість експертів визнають позиції Ер-Ріяда слабкими - його держбюджет розрахований на котирування в $ 85 за барель. Саудівська економіка цілком залежить від ринку нафти, найбільша компанія Saudi Aramco приносить країні 80% доходів. Розпочата цінова війна впустила прибутковість бізнесу до негативних величин, тривале зниження цін на енергоресурс веде до банкрутства. Уряд держави з 1 червня запустив програму оптимізації держфінансів майже на $ 30 млрд - відомо, що заходи включають збільшення ПДВ з 5% до 15%, скасування виплат малозабезпеченим.

Що стосується США, держава практично була відсутня на нафтовому світовому ринку в кінці 20 століття, законсервувавши власні родовища (в Техасі) і купуючи нафту в іноземців. При падінні цін в березні уряд прийняв рішення масово заповнити сховища енергоресурсом. Але ціни продовжували падати - в результаті збувати нафту довелося за заниженими цінами для звільнення трубопровідної системи і закачування нової порції нафти. При обваленні котирувань під загрозою опинився весь проєкт видобутку сланцевої нафти в США, який не може існувати при цінах нижче 40 доларів за барель. З початку року зупинено роботу 70% свердловин.

Багато експертів впевнені, що Росія цілком передбачала хід подій, і він не став для неї несподіванкою. Солідний золотовалютний резерв дозволив підготуватися до низьких цін на нафту за рахунок невеликих витрат на видобуток копалин. Звичайно, обвал ціни бареля на світових біржах в березні-квітні з $ 65 до $ 15 поставив під загрозу нафтову галузь РФ. Але, за словами керівництва «Росснефти», своєчасна антикризова допомога уряду дозволила успішно пройти важкий період. Встановлена сьогодні ціна нафти в $ 40 за барель цілком прийнятна.

На думку Forbes, Саудівська Аравія помилилася, представивши свою тактику (зниження ціни) як відповідь на дії Росії - з цієї причини події, що відбулися, громадськість сприйняла як оголошення війни на енергетичному ринку. РФ не закриває свердловини - експерти вважають, що цілком реальне більш швидке зростання попиту на важкі сорти нафти, до яких відноситься російський Urals, ніж на легкі види з Саудівської Аравії і Техасу. Але за рахунок переділу ринку на користь Саудівської нафти Росія, швидше за все, втратить частину світової частки.

В ході протистояння РФ, Саудівська Аравія та інші учасники ОПЕК + домовилися про рекордне обмеження нафтовидобутку до липня, але в червні продовжили цю умову ще на місяць. З серпня було вирішено збільшувати виробництво, щоб стабілізувати ціни на тлі відновлення попиту на енергоресурс і уникнути ризику дефіциту.

Зі свого боку Саудівська Аравія знизила ціни вересневих поставок основних сортів своєї нафти для покупців Європи і Азії. Рішення Саудівської Аравії зазвичай задають напрямок і іншим державам Близького Сходу, включаючи Ірак і Об'єднані Арабські Емірати (другі і треті за величиною виробники в ОПЕК). Це дає привід задуматися про нову цінову війну ОПЕК + і Росії. В глобальному масштабі поки чекати не варто, але очевидно, що конкуренція буде зростати.

Чи буде загибель нафтової галузі?

Однією з причин нафтових воєн держав є бажання володіти територіями, які мають запаси «чорного золота». Особливість енергоресурсу полягає в тому, що він кінцевий продукт, об’єм якого рано чи пізно вичерпується. Брак пропозиції «чорного золота» веде до пошуку нових джерел видобутку, боротьби за них і покупців.

Пророцтв про те, що через 15-20 років нафта на планеті закінчиться, було безліч. Британська нафтовидобувна компанія BP в своєму довгостроковому прогнозі назвала ресурс «вмираючим паливом». За аналітичними даними, пік попиту на сировину досягнутий в 2019 році, і світ вже ніколи не побачить таких показників. Зараз планета активно переходить на інші види палива, що в результаті «вб'є» нафтовидобуток вже в найближчі 30 років.

Але, всупереч прогнозам, попит і пропозиція на сировину ростуть з кожним роком - в гонитві за новими джерелами ресурсу держави впроваджують інноваційні технології пошуку, розвідки та видобутку. У боротьбі за першість позицій на світовому ринку відкриваються нові родовища, в тому числі на шельфі і морському дні, нові методики дозволяють збільшувати коефіцієнт видобутку нафти зі старих джерел.

На даний час енергетичний попит в масштабах планети здатні задовольнити тільки нафта і газ, тому війни країн за володіння головними ресурсами триватимуть. Списувати «чорне золото» зі світового енергобалансу передчасно. Сьогодні нафта виступає національним багатством і фундаментом економіки багатьох держав.