"У політичні ігри, затіяні владою Ужгорода, бавитися не буду..."
Анатолій Колібаба — про проблеми у взаємовідносинах Ужгорода і району
На останній сесії міськради міський голова обласного центру Сергій Ракушняк, що називається, наїхав на Ужгородську РДА в особі її голови Анатолія Колібаби. Мовляв, корінь усіх проблеми із водопостачанням міста треба шукати саме там, через невирішені питання з Минайським водозабором. Через що, мер Ужгорода навіть запропонував міським депутатам висловити недовіру районному очільнику, а за ним — усьому керівництву області. Благо, міські обранці не захотіли гратися у подібні політичні ігри. Анатолій Колібаба каже, що теж не збирається цим займатися
— Пане Анатолію, то в чому ж лежить корінь проблемних відносин Ужгородського «Водоканалу» з районом?
— Дійсно, є ряд питань які потребують вирішення. Свого часу, коли будувався Минайський водозабір, у навколишніх селах (Коритняни та Кінчеш – прим. Авт) виникла серйозна проблема — зникла вода з криниць. На той час прийняли рішення теж забезпечити ці села централізовано водою, але зробили помилку, заключивши договір на постачання води із сільською радою, а не з конкретними споживачами. Пойшов час, внутрішньосільский водопровід віджив своє, в результаті чого втрачається близько 50% відсотків води, яка поступає в до сіл. Натомість, лічильник водоканалу стоїть на вході до села, а люди платять лише за фактом поступлення води на свої лічильники. В результаті в сільській раді накопилася величезна заборгованість перед водоканалом, яка нині складає близько мільйона гривень.
На сьогоднішній день ми вже розробили проектно-кошторисну документацію щодо автономного забезпечення згаданих цих сіл водою. Цьогоріч реалізували першу задачу — пробурили окрему свердловину і Кінчеш уже відрізаний від централізованого постачання Ужгорода. Буде створене комунальне підприємство, яке надаватиме людям цю послуги і все стане на свої місця.
— На сесії також лунали звинувачення, щодо будівництва в охоронній зоні Минайського водозабору…
— Проблема земле відведення також є давньою. Близько трьох місяців тому ми запросили до нас керівництво водоканалу, провели широку нараду, вияснили усі питання які були пов’язані з цими проблемами і дійшли згоди по їхньому вирішенню. Усі питання, які були у віданні районної адміністрації ми вирішили. І нині я не розумію чому виникають якісь питання. Якщо й надалі у водоканалу виникають проблеми і претензії до району, то можна до них повернутися і вирішити в робочому порядку.
Справді, є проблема, що в охоронній зоні водозабору свого часу попередня влада виділила землі під забудову. Це грубе порушення і цю проблему треба вирішувати. Однак це не питання персонально Колібаби, до чого звели на сесії Ужгородської міської ради. Я, навпаки, роблю все, аби скерувати цю ситуацію в нормальне русло і вирішити проблеми як водоканалу так і сільської ради, намагаюся врегулювати всі ці питання. Тому мені не зовсім незрозуміло, чому водоканал підняв усі ці питання на сесії міської ради. Хоча переконаний, що зробили вони це не за власною ініціативою, бо якби хотіли розібратися по суті, то ніякої сесії непотрібно. Не в компетенції міських обранців вирішувати питання Водоканалу чи тим паче району. У крайньому випадку, якщо б справді хотіли докопатися до суті, потрібно було запросити на сесію мене чи спеціалістів із району і розібратися що і як. Підкреслюю, якби цього насправді хотіли. А так, складається враження, що в міста є відомі проблеми з водопостачанням, опаленням, скрізь величезні заборгованості, і деяким міським можновладцям хочеться перевести стрілки на когось іншого. Шукають то на площі Народній, 4 то на Загорській 10, замість того, щоб конкретно вирішувати ці питання. В результаті, місто, яке було одним із найпривабливішим в Україні, сьогодні періодично показують по телебаченню — то через проблему сміття, то через бродячих собак чи відсутність опалення.
— Чи були спроби з боку районної ради якось налагодити співпрацю з містом, дійти, як то кажуть, до спільного знаменника?
— Мене призначили головою РДА дещо раніше ніж Сергій Ратушняк став мером. Нажаль, після обрання його на посаду міського голови, через невідомі мені причини, відносини з владою обласного центру різко погіршилися. Наведу простий приклад: щороку, під час планування бюджету, місто і район узгоджують різноманітні питання — погоджується план доходів, пересікання щодо платників податку тощо. Тобто це традиційна щорічна робота. З подібними питаннями я, разом із районними спеціалістами прийшов до Сергія Миколайовича і ніби-то все було погоджено. Однак вже через годину мені телефонують, що в Ужгороді змінили рішення, і ніхто нічого підписувати не буде.
Я переконаний, що можна домовитися з будь-яких питань. Однак нехай і міські можновладці розуміють, що в угоду меру чи ще комусь, не прийму жодного рішення, яке шкодило б жителям району. І в політичні ігри, затіяні владою Ужгорода, бавитися не буду…
