У Закарпатській обласній дитячій лікарні вже більше року діє відділення з виходжування недоношених немовлят

МАЛЯТКО З ДОЛОНЬКУ...

Сьогодні у відділенні набираються сил 25 малюків. Всі вони перебувають у кювезах (спеціальних мікрокімнатках) не лише під наглядом медперсоналу, а й самих мам. Ззовні на цих камерах висвітлюється інформація про температуру тіла малюка та температуру всередині кабінки. Для зволоження повітря у цих маленьких спальнях у спеціальний бачок кювеза заливають дистильовану воду.

...У   кожній   із    палат відділення перебуває по троє породіль. В одній з них — молода мама Мар`яна з найбільшого в Україні Тячівського району розповідає, що народила немовля на 25-му тижні вагітності. Тоді її малятко важило близько 900 грам. Зараз — більше кілограма. Малюсінькі ручки та ніжки цього дитяти ледь-ледь проглядають з-під сорочечки. Його дихання помірне і майже непомітне...

Сусідка Мар`яни каже, що передчасно народила перебуваючи на відпочинку в санаторії неподалік Мукаче-ва. Тоді її двійнята разом важили трохи більше півтора кілограма. Тепер хлопчик важить уже майже два. За внутрішніми правилами відділення, такого малюка вже можна привчати до нижчої кімнатної температури. А от його сестричка ще відпочиває у кювезику...

У всьому світі прийнято вважати, що недоношеними є діти, які народилися між 27 і 36 тижнями вагітності і важать до двох з половиною кілограмів. Іноді таке кілограмове немовля вміщується на долоньці. Таких малюків і виходжують у відділенні інтенсивної терапії для новонароджених.

— До того, як у області було створено наше відділення, Закарпаття перебувало в лідерах невтішного рейтингу: з тисячі новонароджених не виживали 13. Загалом з першого серпня 2006 року сюди потрапило близько 500 немовлят,  з яких уже виписано 428, — розповідає завідувач відділення Оксана Ольчедаєвська, — До цього немовлята, які народжувалися до 22-25-ти тижнів і важили менше кілограма, вважалися просто плодами. Зараз, згідно з новоим законодавством від першого січня 2007 року, такі малята підлягають реєстрації. У відділенні для недоношених діток до виходу в світ закону цим займалися вже чотири місяці. Зараз же в області діє внутрішнє розпорядження про те, щоб усіх хворих чи здорових недоношених немовлят з районних пологових будинків переводити у цей «інкубатор» для малечі.

НОВЕ ЖИТТЯ — ДОРОЖЧЕ ЗА ГРОШІ

Така практика цілком виправдана, вважає Оксана Ольчедаєвська, бо ж у більш ніж половині районів Закарпаття немає кювезів та решти апаратури, яка потрібна для повноцінного виходжування й лікування недоношених немовлят.

Завідувачка каже, що зазвичай здорова мати народжує здорову дитину з нормальною вагою. Якщо ж не-мовя, ще будучи в утробі, на щось хворе, воно, як правило, народжується швидше нормального терміну. У світі народжується 5-10% таких дітей. Це число з кожним роком зростає. В основному, через соціально-економічний фактор. Сюди відносять і небажану вагітність, і малорухомий спосіб життя, алкоголізм, наркоманію, стреси тощо... Оксана Володимирівна розповідає, що для українців типовим є проходження медогляду вже будучи в положенні. На Заході ж жінки обов`язково навідуються до лікаря перед тим, як завагітніти. Цим фактично й виключають імовірність перенесення своїх болячок майбутньому малюку.

Разом із тим, на Закарпатті жінки вже повним ходом користуються таким колись маловідомим віянням із Заходу, як екстракор-поральне (штучне) запліднення. Завідувач відділення розповідає, що до них уже потрапляло кілька таких пацієнток. Одна з них мала двійню, що, виявляється, є типовим для такого виду вагітності. Малюки важили кожен майже по кілограму. А взагалі, з часу створення цього закладу найменший пацієнт важив 750 грам. Таких тут виходжують від півтора до двох місяців. Про ще менших Оксана Ольчедаєвська чула хіба що по телебаченню або читала у пресі під рубрикою «сенсація».

— У таких мікро-діток небагато шансів на життя. Вони, як правило, народжуються хворими, з нерозвинутою дихальною системою, — пояснює лікар. Загалом зберегти життя недоношеного малюка — справа не з легких і не з дешевих. Бо ж кожен із кювезів потребує купу електроенергії, чимало персоналу, плюс дороге дитяче харчування... Але все це — дрібниці, порівняно із збереженням життя нової людини...