Іще раз про закарпатські ліси, кадри, владу й перспективи

Довідка:

    Микола Бігун народився у високогірному селі – Руська Мокра, що на Тячівщині.
    Закінчив лісотехнічний інститут, за фахом – інженер лісового господарства.
    Трудову діяльність розпочав у рідному селі простим лісівником. Затим посадові східці повели його до вищих щабелів. Більше чверті віку пропрацював на керівних посадах у «Закарпатлісі». Він – організатор і перший керівник обласного управління лісами ОДА. Віддав справі лісу 45 років.
    Кандидат наук, заслужений природоохоронець України. Автор понад 100 наукових публікацій. Має численні відзнаки обласного та державного рівнів.

 – Завжди цікаво про справу говорити з професіоналом. На Закарпатті, справді, хороший приріст деревини?
    –Суща правда. Якщо в області вирубується щорічно понад один млн.куб.м ліквідної деревини, то приростає понад 3 млн. куб.м на рік. Тобто, накопичення деревних запасів щорічно складає десь у межах 2 млн.куб.м. Таких високих показників у лісових ресурсах не має жодна область України. І цьому сприяла позиція обласної влади щодо стану та перспектив ведення лісового господарства на території області, яке, до речі, стало основним питанням одного з виїзних засідань Координаційної ради з питань місцевого самоврядування при голові облради, котре проводив Михайло Кічковський на Міжгірщині весною цього року. Питання ведення лісового господарства і в полі зору всього депутатського корпусу краю, оскільки згідно із Законом України „Про місцеве самоврядування в Україні“ в компетенцію обласної, районних рад входить коло питань, пов’язаних із наданням дозволу на спеціальне використання природних ресурсів, а також скасування таких дозволів, прийняттям рішень про організацію території й об’єктів природно–заповідного фонду місцевого значення та інших територій, що підлягають особливій охороні тощо. Для забезпечення ефективного функціонування розвитку галузі на близьку і тривалу перспективи депутати облради затвердили «Програму розвитку лісового господарства Закарпатської області на 2005–2015 рр“, де чітко визначені основні аспекти діяльності підприємств лісогосподарської галузі щодо розвитку комплексу в цілому. Вони полягають у веденні лісового господарства виключно на науковій основі з врахуванням соціально–економічного становища місцевого населення та його традиційного життєвого устрою й менталітету. Адже, не секрет, що для горян – ліс був і залишається годувальником.

   – Повинна сказати, що хід реалізації даної програми – на постійному контролі обласної ради і облдержадміністрації. Дане питання періодично заслуховується на спільному засіданні колегії ОДА та облради.
     – Це радує, що з боку нинішньої влади є уболівання за долю наших лісів і воно – відчутне. Але слід пам’ятати, що найголовнішим є подальше збереження, примноження й організація раціонального, невиснажливого лісокористування і ефективного управління ним. В області накопичено величезний практичний досвід Є багаторічні наукові дослідження щодо організації й управління лісовим господарством на найвищому рівні. Але усе це у кінцевому рахунку залежить від рівня підготовки та наявності практичного досвіду кадрів лісового господарства, їх професійної, фахової підготовки та навичок у роботі.
    –Доки при справах кадри, як мовиться, старої школи, доти нема біди, чи ні?
    –Працюючі сьогодні кадри лісівників старшого покоління (віком 50–65 років) спроможні сьогодні вирішувати найскладніші проблеми лісогосподарського виробництва. Свого часу вони проходили навчання і практику в найпрестижніших лісових вищих навчальних закладах тодішнього Союзу, зокрема, у Ленінградській лісотехнічній академії, Московському та Львівському лісотехнічних інститутах та в багатьох інших провідних вузах Росії і України. Це, справді, – висококваліфіковані спеціалісти вищого ґатунку, які у надзвичайно складних умовах повоєнного періоду успішно вирішували непрості питання життєзабезпеченості держави, коли ситуація вимагала багато будівельного лісоматеріалу для відбудовчих робіт. І, звісно, лісу вирубувалось багато, але водночас фахівці ретельно працювали над питанням лісовідновлення та лісозбереження. Тому ніколи не брав сором перед молодим поколінням.

    –Зайшлося про кадри. Не секрет, що багато випускників провідних галузевих вузів тодішнього Союзу – вихідців із Закарпаття, не повернулося в наш край. Доля розкидала їх по всій Росії, Україні, Молдові…
    – На жаль, такі факти мали місце, і вони були не поодинокими. Повинен сказати, що багато з них стали визначними лісівниками, науковцями, посадовцями. Окремі з них донині займають високі державні пости.
    Мені довелося побувати у відрядженні в Іркутську в „ Ліспромі“. І генеральним директором цього могутнього комплексу був (можливо, є й донині), уродженець Сумської області, головним інженером – виходець із Прикарпаття. Викладають наші земляки в багатьох провідних вузах колишнього Союзу. А ректор Львівського національного лісотехнічного університету – закарпатець, він же ж – академік національної Академії наук України. Так от, коли б ці, висококваліфіковані фахівці працювали тут, в нашому краю, то, повірте, ситуація в лісокомплексі була б докорінно іншою. Але маємо те, що маємо. .
    –Як відомо, ринкові умови господарювання, які принесли в життя галузі такі явища, як приватизація земель, різновідомчість у користуванні лісами, додали, образно кажучи, головного болю.
    –Додали. Й успішно вирішити ці та інші непрості питання й визначити оптимальні параметри у структурі управління й ведення лісового господарства у найближчі роки можливо лише при наявності висококваліфікованих лісових фахівців сучасного рівня підготовки, які володіють комп’ютерними програмами, менеджментом, маркетингом, умінням працювати в нових умовах. Для досягнення належних результатів в організації лісоведення й лісокористування в такій специфічній галузі, як лісова, де, як правило, результатами праці лісівників користуються не самі, а наступне покоління, важливим є, окрім фаху, і високий патріотизм до лісу і краю в цілому. Більше того, із організацією в області самостійного обласного управління лісового господарства та облагролісу із розгалуженою виробничою структурою в районах, назріла нагальна потреба у підготовці місцевих кадрів лісового господарства саме в нашому краї. Така робота цілком під силу УжНУ, який очолює депутат облради Микола Вегеш. До речі, наші сусіди – Прикарпатський національний університет, де значно менше лісових ресурсів, ніж на Закарпатті, уже третій рік готують спеціалістів лісової справи. На наступний рік вони випустять бакалаврів лісового господарства. Цьогоріч тут відкрито окрему кафедру лісознавства. Веду до того, що, як кажуть видатні вчені природознавці краю, в УжНУ лісову кафедру потрібно було відкрити ще в 1946 – му. І вони мають рацію.

     – Сьогодні доля подарувала шанс це питання вирівняти.
    – А було так. Я вийшов із письмовою пропозицією до нинішнього ректора УжНУ Миколи Вегеш та декана географічного факультету, академіка Степана Попа щодо створення в УжНУ відділення з підготовки фахівців лісової справи. Вони та інші видані закарпатські вчені палко підтримали ідею, а вчена рада одноголосно прийняла програму практичних дій з її реалізації. Й у 2006 – му на початку квітня було здано в Міністерство освіти і науки України ліцензійну справу на відкриття на географічному факультеті УжНУ нової спеціальності – бакалавра лісового господарства за Булонською системою навчання. На протязі майже двох років ішла запекла боротьба за одержання ліцензії і на кінець крига скресла: УжНУ отримав довгожданий документ і ліміт на навчання частини обдарованих і бідних студентів – майбутніх лісівників за рахунок державного кошту. Повинен сказати, що це стало можливим завдяки активній допомозі і підтримці з боку голови ОДА Олега Гаваші та голови облради Михайла Кічковського. Вже цього року здійснено перший набір студентів стаціонарної форми навчання. Студенти навчаються, освоюючи ази своєї майбутньої професії. Незабаром буде й набір на заочне відділення, що безумовно сприятиме значному покращенню та омолодженню кадрового лісогосподарського потенціалу в області. А це, в свою чергу, дозволить підняти на значно вищий рівень управління лісовою, а, отже, провідною галуззю краю та організацію належного лісозбереження, лісовідновлення, ефективне використання із урахуванням насамперед усіх екологічних та природо утворюючих факторів лісів, що особливо важливо у нашому чудовому за природою гірському краю.
    –Будемо сподіватися, що молоді фахівці, підготовлені в стінах провідного вузу краю – оправдають наші надії.
    – Уже сьогодні можу з упевненістю сказати: що наша перлина Карпат – ліси, їхнє майбутнє будуть у належних руках, і нам ніколи не буде соромно перед прийдешніми поколіннями за якість, екологічну, економічну та соціальну значимість лісів Закарпаття. Бо ми, старші фахівці, зробимо все для того, аби передати свої знання, досвід нашим обдарованим юним горянам, для яких ліс – не просто дерево, а цілий світ з його унікальністю, своєрідністю, багатством і престижністю. Та важливо ще одне: за їхніми діями пильнуватимуть батьки, родина, сусіди, товариші, наставники, а це означає, що і працювати, і жити доведеться майбутнім лісівникам по совісті.
Я впевнений: відділення з підготовки спеціалістів з лісової справи розростеться до факультету й бути лісівником буде так само престижно, як і юристом. Та найголовніше, нашим Карпатам зеленіти. Вічно. Інакше бути не може. Тим паче, що влада повернулась обличчям до них.