Про кволого фермера замовте слово!..

— Як відомо, на початку 90-х, коли лише зароджувався фермерський рух, — сказала Ганна Степанівна, — усі з ентузіазмом кинулися створювати фермерські господарства. Одні це робили тому, що нічим, окрім обробітку землі, ніколи не займалися, та й, щиро кажучи, не вміли. А щоб вести особисте селянське господарство, наділів не вистачало. А для ведення фермерського господарства землю давали! Інші, більш далекоглядні, вбачали перспективу таких господарств. Тоді ж у селах масово почали просити землю для ведення фермерського господарства та реєструвати новоявлених фермерів.

Але ні перші ні другі, навіть не уявляли, що це представляє собою юридичну особу, що вони мають, згідно з законом, забезпечити не лише свої сім`ї сільськогосподарською продукцією, а й ринок, який після розпаду колгоспів фактично зник. Жоден із них не уявляв, з чим має насправді справу, адже на все дивилися крізь рожеві окуляри.

Таким чином, кількість господарств щороку збільшувалася. Це, звичайно, було вигідно господарствам. Адже по-перше, земля, по-друге, робота для себе та родини, по-третє, забезпеченість продуктами власного ж виробництва. Залишок везли на ринок, для забезпечення якого, фактично й створювалися.

Нині у районі з 290 фермерських господарств більша частина займаються рослинництвом. Інша, трохи менша, тваринництвом.

Мова йде про ті господарства, які мають в оренді від двох до десяти га землі. И говорити про те, чому одні займаються вирощуванням овочів, інші доглядають вівці, чи про те, чому ж так мало усього виробляють, повірте — пусте. Вони мають забезпечити ринок продукцією власного виробництва, а, по великому рахунку, фермери в першу чергу забезпечують себе. А ті гроші, які отримують від продажу залишків продуктів, знову ж таки вкладають у виробництво. Повірте, про якісь надприбутки говорити навіть смішно.

— І все ж таки, бажаючих займатися фермерством побільшало чи навпаки?

— Вже 2005 року на Ужгородщині 275 фермерських господарств. Два роки тому були зареєстровані 14 нових господарств.

Наступного — 15 господарств. Цього року за перше півріччя створено п`ять, але в той же час два ліквідовано. Та, попри це, у розвитку фермерства в районі спостерігаються позитивні тенденції. Бо це вигідно. По-перше, земля. Ті, хто вирішив займатися фермерством, отримує її в оренду на 49 років, з подальшою приватизацією. А це, як мінімум, два га. Ті господарі, які вже мають власну земельну частку-пай, створюють господарство, аби отримати підтримку від держави чи кредити на пільгових умовах. І, повірте, якби ця справа була невигідна, ніхто б нею не займався. Жоден добровільно у податковий зашморг не полізе.

— А як держава опікується фермерським рухом?

— Вважаю, недостатньо. Якщо фермери будуть на загальному оподаткуванні, як юридичні особи, й не буде фіксованого оподаткування, вони не витримають. їх завалять штрафами. Адже прийняти на роботу бухгалтера не кожен може собі дозволити.

А розібратися у фінансових документах пересічному жителю села, без допомоги, дуже складно.

Державна підтримка нині однакова як для великих господарств, так і для маленьких. Виділяються кошти під різноманітні програми на кшталт — компенсація за посів озимини чи закупівля міндобрив тощо.

— А як отримати компенсацію за придбання добрив?

— Аби її отримати, необхідно пред`явити документи, в яких вказано виробника, ціну. Адже усі ці компенсації, тобто виплата, розповсюджуються лише на вироби вітчизняного виробника. Наші ж фермери, в більшості, добрива купують на ринках. Звісно, там жодних документів не мають, і, як наслідок, компенсації не отримують.

Хоча ми щоразу при зустрічах чи у телефонному режимі неодноразово наголошуємо, просимо, вмовляємо: якщо купуєте солярку, насіння, добрива беріть чеки, накладні, платіжні документи. Тому нині й маємо картину, що на компенсацію витрат для придбання добрив маємо лише дві заяви від великодоброньських фермерів.

На посів озимих та ярих зернових дрібні фермери цьогоріч отримали всього 26 тисяч гривень. Але й тут не все гладко. Бо насіння має бути апробоване, якісне. Наші ж фермери якщо й сіють, то своє. Подеколи не відаючи про його якість. А для того, аби отримати дану компенсацію потрібно, знову ж таки, купа паперів. Але коли ж фермеру вирощувати урожай? Гадаю, державі варто нарешті підійти серйозно до вирішення проблем наших фермерів.

А про технічне забезпечення фермерських господарств — у розмові з начальником виробничого відділу управління агропромислового розвитку Ужгородської райдержадміністрації Петром Яблонським.

—- Із 290 фермерських господарств району, — підкреслив Петро Іванович, — працюють всі. Проте в одних це виходить краще, в інших - трохи гірше. Не можуть усі однаково. Та загалом на Ужгородщині робота йде більш-менш нормально. Стосовно технічного арсеналу, то нині в фермерських господарствах та населення у наявності є і трактори, й причепи, и сівалки, й сінокосарки, й комбайни для збирання зерна та картоплі тощо. На жаль, 80 відсотків техніки експлуатується господарями вже понад десять років. Тож усе латано-перелатано. А в декого є така техніка, що і в музей не візьмуть, не те, що з нею в полі працювати. Та це вже з розряду україських особливостей фермерства. Тому й у жителів району тільки 551 трактор. Багато це чи мало? То скажу наступне: у господарствах основного кола, тобто крупних, нині - 212 тракторів. Вони, звичайно, потужніші, аніж у менших господарствах.

До прикладу, кілька цифр. Станом на жовтень у власності фізичних осіб Ужго-родщини —- 47 малопотужних тракторів китайського виробництва «Сінтай», 116 тракторів Т-25, Т-16, є 88 трактори Т-40, 180 ЮМЗ 6 Л, шість екскаваторів, 39 МТЗ, сім одиниць техніки, на яких змонтовані землерийні машини, гусеничних тракторів - шість та стільки ж Т-150. Оскільки в районі фермерські господарства такі, що тільки одиниці мають по чотири чи п`ять га землі (а в основному по півтора-два га), то для обробітку вистачає й малопотужних тракторів. Загалом, переконаний, що техніки більш, ніж достатньо, як у крупних, так і невеликих господарствах. Головне, аби займалися та працювали нормально.

—- А чи реально нині фермеру придбати нову техніку?

—- Стосовно придбання техніки, скажу наступне. 1 березня цього року видана постанова Кабінету Міністрів України № 349, якою затверджено порядок використання коштів, передбачених у держбюджеті для надання підтримки фермерським господарствам. Згідно з нею, такі господарства поділяють на новоство-рені (перші три роки після реєстрації); господарства з відокремленими садибами (які мають ділянки серед поля), та інші (які мають наділи в селі).

Саме цим господарствам й надається фінансова підтримка двох видів —- безповоротна та на поворотній основі. Зрозуміло, що другу доведеться повертати. Безповоротна фінансова підтримка, наголошу, надається новоствореним господарствам у період становлення. Тобто, перші три роки. Та фермерським господарствам із відокремленими садибами, для компенсації не більш, як за двома видами витрат, пов`язаних із розробленням проектів, сплатою відсотків за кредити, придбанням першого трактора, комбайна, вантажівки, будівництва і реконструкції тваринницьких приміщень тощо. А всім іншим —- на конкурсних засадах на поворотній основі —- за бюджетною програмою «Фінансова підтримка фермерських господарств».

—- Хтось скористався допомогою?

—- У цьому році лише вісім фермерських господарств району отримали фінансову підтримку на безповоротній основі на суму 105 тис. грн. А чотири господарства —- на поворотній основі в сумі 40 тис. грн. на придбання техніки. А це на 15% більше минулорічного показника. А причина проста. Щоб оформити кредит, необхідно оформити заставу в трикратному розмірі. А наші фермери що можуть закласти? Маленький тракторик та будинок із малолітніми дітьми, який не приймають під заставу?

До того ж підтримка на безповоротній основі надається лише у вигляді компенсації. Приміром, купили трактор, принесли документ, що його зареєстрували, тоді вам і відшкодовують. Але якщо, скажімо, вартість трактора близько 100 тисяч, вам ці гроші потрібно мати вже на руках. І не завжди є гарантія того, що ваші витрати відшкодують повністю і вчасно. Адже кошти йдуть комплексно на область визначеною сумою, а техніки закупили більше. І, як то кажуть, хто перший встав, той взувся в чоботи.

Щодо ж підтримки на поворотній основі, то вона надається на конкурсній засаді у розмірі, який не перевищує, як я казав, 100 тисяч гривень. Є порядок, перелік документів, які подаються на розгляд комісії. Минулого та позаминулого років виділялися кошти на придбання двох тракторів. Цього року —- всього чотири. Адже наші фермери такі, що їм підготувати такий пакет документів важкувато. На це йде багато часу, деякі навіть печатки чи рахунку в банку не мають. А кошти бюджетні, це все контролюється, перевіряється і т.д.

Є ще й інший варіант придбання техніки. Він стосується як великих сільгосппідприємств, так і фермерських. Він - непоганий.

Власнику потрібно відшкодувати тільки 30% їхньої вартості. Якби не одне" «але» - ціна тої техніки! Одиниця більш-менш пристойного агроагрегата тягне на 250 - 270 тисяч гривень! Скажіть мені, хто її купить? Або комбайн за півтора мільйона, чи борону за 49 тисяч?! Жоден фермер із двома га землі такої розкоші собі не дозволить. Техніка нині дуже дорога. Плуг п`ятикорпусний —- 40 тисяч, а Двометрова борона дискова —- 15,5 тисячі гривень. Тож шалені ціни, або точніше порожні кишені, й стримують наших фермерів поповнювати свій машинно-технічний парк.

Але є організація Украгролізинг. Це акціонерна компанія, яка також продає техніку на умовах кредитування. Перший внесок 30% вартості платите одразу, а залишок вам розкидають на чотири-п`ять років. От і виходить, що з накрученими відсотками 1,4 раза більше платите, ніж воно коштує. Але дрібні господарства таке собі не дозволять.

Думаю, в найближчому — а все йде до цього — малі господарства будуть йти на укрупнення. Бо нині навіть ті гектар-півтора обробити вчасно та якісно досить проблематично. Якою буде назва та вигляд такого об`єднання, наразі невідомо. Але те, що будуть утворюватися агроспілки — однозначно. А без підтримки держави не обійтися у будь-якому випадку.