Інструменти закарпатця Івана Петровція звучать у оркестрах різних країн світу
Іван Петровцій з закарпатського Мукачева, про якого нещодавно писали «Новини Закарпаття», не тільки вмілий городник, який умудряється вирощувати на дачі екзотичні фрукти, а ще й вправний майстер-скрипаль. Своєму захопленню він віддав 20 років життя. Майстерня скрипаля знаходиться на тій же ж відомій дачі по вулиці Севастопольській. Тут, в однокімнатному старенькому будиночку народжуються скрипки, альти, віолончелі, контрабаси, які майстер дарує людям. Іван Яношович завжди у роботі. Цікавлюся, я
— Першу скрипку я зробив батькові до його 70-річчя, — каже Іван Яношо-вич. — Він був учителем математики. При чехах усі педагоги мусили мати ще й музичну освіту. Батько любив скрипку, грав в оркестрі Мартона.
Спочатку Іван Яношович скрипки робив усе-таки, як кажуть, по книзі. Інструменти мали непоганий звук, але робота була, як сам зізнається, «корявою». Коли Петровцій одного разу вирішив поїхати до Угорщини до сестри Марії, яка мешкає у Будапешті, то познайомився з майстром Іштваном Боложем. Він і став першим скрипковим учителем Івана Яношовича.
— Пригадую, як уперше я потрапив до його майстерні, — примружує очі майстер. — У мене аж дух перехопило: побачив справжні інструменти, про які в той час міг лише мріяти. Спочатку
зробив з нуля столярну скрипку. А коли навідався до нього вдруге — Іштван навчив мене правильно покривати інструменти лаком.
У 1989 році на виставці музичних інструментів у Києві закарпатського майстра помітили й запросили працювати до художньо-виробничого центру «Культура». Та на початку 90-х підприємство розпалося. Втім, Петровцій не залишився без роботи. Він почав майструвати музичні інструменти вдома. Хоча виготовлення скрипок - справа не дешева. У наш час дерево виросло в ціні, а для таких інструментів потрібен явір кучерявий та резонансна смерека. Чорне дерево для грифа привозять із-за кордону. Струни майстер також купує.
— Коли знайомі чи друзі розбирають де-небудь стару хату чи будівлю, я шукаю шматки смереки, - каже Іван Яношович. - Ото недавно знайшов шматок геренди, якою перекривали хату. їй не менше, а то й більше ста років...
Аби виготовити одну скрипку, Івану Петровцію потрібно не менше трьох місяців.
— Але було й таке, що зробив інструмент за десять днів. Та так виснажився, що після того півроку відпочивав. Одного разу, наприклад, я працював з мініатюрною скрипкою. Подарував її талановитій дівчинці. Дитина з бідної родини, і батьки не мали коштів, щоб купити інструмент. Ви не уявляєте, яке мав задоволення, коли дитина вперше зіграла на цій скрипці.
Інструменти Івана Петровція сьогодні є в різних країнах.
— Ще в 1989 році заслужений артист Михайло Медвідь повіз до Мексики чотири скрипки, які я зробив спеціально для нього, — каже скрипковий майстер. — Молодий музикант киянин Богдан Дениско, який викладав у національній консерваторії, теж замовляв багато інструментів для себе та своїх студентів. А сьогодні разом із родиною він виїхав до Німеччини. Повіз із собою кілька моїх альтів.
Свого часу Іван Петровцій робив інструменти і для Львівської консерваторії. А в цілому майстер має секрет: за освітою він хімік-органік, тож смоли і лаки змішує сам. А із-за кордону замовляє манільський копал, сандарак.
— І все ж таки мрію коли-небудь зварити бурштиновий лак, — каже Іван Яношович, — Але для цього потрібно дістати спеціальну колбу, в якій розплавлятиму янтар.
А нещодавно до Івана Петровція завітали музиканти з Угорщини. Привезли пошкоджені дві деки від скрипки, якій понад 150 років. Тамтешні майстри відмовилися реставрувати, списуючи проблему на те, що тріснула пружина верхньої деки. Та мукачівський скрипаль справився і з цією недугою інструмента. Він уперше розробив метод реставрації пошкодженої пружини.
І нині його інструменти грають в оркестрах різних країн світу.
