Закарпатці – окрема нація?

На території Закарпаття, за останнім переписом населення, мешкає близько 100 тисяч людей, які називають себе русинами. Як стверджують деякі історики, русини – окрема від українців, східнослов`янська національність, яка відвіку заселяє територію регіону. Вони живуть не тільки в Україні, а й у Чехії, Словаччині, Польщі, Румунії, Сербії та інших країнах. Як висловився один із лідерів русинського руху, русинів визнали в усіх країнах, тільки не в Україні, і цю проблему тепер жваво обговорює мало не кожен житель області.

А жива суперечка з приводу русинів виникла 7 березня цього року після рішення обласної ради про визнання цієї національності та зарахування її до національної меншини. Після цього питання щодо існування русинства розгорілося з більшою силою.

Невизнані ніким

Русини Закарпаття від часів незалежності на повний голос просять владу країни визнати їх офіційно, просто кажучи, легалізувати. Аргументи надаються прості – вони окрема національність, у них своя культура, мова, історія, і українцями ніколи не були, а Закарпаття – це їх споконвічна земля.

Чому про них раніше не говорили – в цьому винен Радянський Союз, який після приєднання Закарпаття не включив у реєстр національностей слово «русин», тому вони й опинились у підпіллі.

Визнання добитися вдалося лише 2007-го. Але після того русини не вгамувалися, і вже у вересні обласна рада прийняла звернення до Президента, прем`єр-міністра і глави Верховної Ради з проханням визнати їх на загальнодержавному рівні.

Як відзначив лідер русинського руху, депутат обласної ради Євген Жупан, «це звернення носить не політичний, а культурний характер». «Нам потрібно, щоб нас визнали національною меншиною, тоді ми вільно зможемо розвивати свою культуру», – сказав він.

Натомість державний комітет з питань національностей навідріз відмовляється ухвалювати таке рішення. Як сказав глава комітету Георгій Попов, є можливість визнати русинів як нацменшину, хоча реальної потреби в цьому він не бачить.

Антирусинський протест

У той самий час, резонансне рішення обласної ради викликало велику хвилю протесту проукраїнського населення регіону. Учені, журналісти, навіть деякі політики області в один голос заявили, що визнання русинів ні до чого хорошого в краю не приведе.

Професор кафедри історії України Ужгородського національного університету Сергій Федака вважає, що русини – це давня назва українців, а подібний рух – це штучно вигадане явище. Мова ж русинів, на думку більшості закарпатців, не більше ніж західноукраїнський діалект.

При цьому багато хто вважає, що русини вигідні для дестабілізації ситуації в регіоні. І не виключено, що в цьому зацікавлені як деякі політичні сили, так і сусідні держави. Так, безпосередній інтерес до русинів проявляє Російська Федерація. Під час недавнього візиту на Закарпаття, посол Росії в Україні Віктор Черномирдін особисто відвідав русинські організації, розпитуючи про їх проблеми. «Говорили, що тут їх ущемляють і просять про те, щоб їх визнали в Україні», – повідомив під час прес-конференції пан посол. Хоча обережно зазначив, що це все внутрішня справа України і Росія втручатися не збирається.

Великий інтерес до долі закарпатських русинів проявляє й глава Всесвітньої ради русинів, професор із Канади Пол-Роберт Магочі. Його останнім часом можна часто побачити в межах області.

Русини як ласий шматок для політиків

Самі русинські сили на Закарпатті поки розрізнені, єдиного центру цього руху не існує. Найбільш активні з них – Сойм підкарпатських русинів і Народна рада русинів.

Лідер першої – опальний ужгородський священик православної церкви Московського патріархату отець Димитрій Сидір. У політиці був пов`язаний з Наталією Вітренко, очолював її виборчий штаб під час парламентської кампанії-2006. На запитання, чому з нею зв`язався, відповідав просто – обіцяла допомогти з визнанням русинів. Під час останніх парламентських перегонів священик Вітренко вже не підтримував так відкрито, хоча остання в своїй програмі й обіцяла Закарпаттю автономію.

Альтернатива Сойму – Народна рада русинів – за деякою інформацією була створена за ініціативою нинішнього глави президентського секретаріату Віктора Балоги. Її лідер – вже згадуваний Євген Жупан – лікар і депутат обласної ради, член фракції «Наша Україна», яку очолює рідний брат Балоги.

Багато хто з експертів вважають, що Віктор Іванович, швидше за все, взяв під контроль русинський рух не з симпатії до них, а для його контролю. Все-таки неофіційний господар регіону має бути спокійний, що, не дай Бог, у його краї будуть які-небудь сепаратистські настрої. Та й електорат у вигляді русинів втрачати небажано.

У пресі навіть писали, що не втруться вчасно Балога, про русинську тему заговорили б «регіонали». Свідоцтвом цьому може бути й увага до русинів екс-нардепа від Партії регіонів, омбудсмана Ніни Карпачової. Вона звернулася до уряду Януковича з проханням визнати русинів національністю на загальнодержавному рівні та включити їх у реєстр національностей. Говорить, що робить це за численними зверненнями громадян і вважає, що дискримінація русинів – порушення прав людини.

Окрім політичних сил, що симпатизують русинам, багато хто користується й антирусинським рухом, який серед політиків теж має чималий попит. Наприклад, мер Ужгорода і лідер Блоку Литвина на Закарпатті Сергій Ратушняк на цьому ґрунті звинуватив свого давнього ворога Віктора Балогу в сепаратизмі. За його словами, визнання русинів – крок до відділення регіону від України і про це нібито президентський секретар давно вже мріє.

Але як не дивно, в передвиборну кампанію жодна з політичних сил на локальному рівні так і не торкнулася питання русинства. Пояснень цьому може бути два: їх електорат не достатній для такої пильної уваги, або просто русинів як таких ніхто серйозно не сприймає.

Нині русинські лідери активно стежать за коаліціадою, адже від цього залежить і їхнє майбутнє. У разі прем`єрства «нашоукраїнців», є шанс, що їхнє питання й далі буде під контролем Балоги, якщо залишиться Янукович – цілком можливо, що Партія регіонів візьме їх під себе. Ну, і найменше можна чекати від Тимошенко – позиція БЮТ у національному плані непохитна. Принаймні, їх обласна організація час від часу стає на бік українців.

Закарпаття і сепаратизм

Русинські лідери в один голос заявляють, що сепаратизмом вони не займаються. Священик-русин отець Сидір заявив, що русини ніколи не були сепаратистами, і завжди житимуть мирно разом з українцями.

Поки жодних сепаратистських рухів на Закарпатті не зафіксовано, весь процес обмежується всього лише спорами на побутовому рівні між свідомими українцями і людьми, які вважають себе русинами.

Шанси на перетворення Закарпаття на другий Крим поки невеликі, але хто його знає, як обернеться історія? Такого повороту русинського питання, яке почали вже забувати й не сприймати серйозно, теж ніхто не чекав. Закарпаття – край толерантний, тут проживає майже пів Європи, і суперечок між людьми ніколи не було. Ось тільки здається, що русини й українці це вже інша історія...