Самвел Туряниця: Ревматологічні захворювання не завжди сприймаються всерйоз
Ревматологічні захворювання мало кого обминають. Тож як слід реагувати на це, щоб не завдати шкоди своєму організму, радить завідувач відділення ревматології Закарпатської обласної клінічної лікарні Самвел ТУРЯНИЦЯ.
— Самвеле Робертовичу, які з недуг медицина кваліфікує як ревматологічні?
— Ревматологія включає в себе кілька різнорідних захворювань, починаючи від проблем старіння кістково-суглобного апарату (остеоартрозу), погіршення обміну речовин і закінчуючи системними захворюваннями (а це склеродермія, червоний вовчок тощо).
— Якими ж симптомами це виражається?
— Болями в суглобах, м`язах, втратою ваги тіла, підвищенням температури із загальною слабкістю.
— А щодо ситуації на Закарпатті?
— Порівняно з іншими регіонами країни у нас загальний стан кращий. Хворих, якщо зважати на чисельність населення, не менше, але лікуватися закарпатці йдуть значно охочіше, не дозволяючи недузі дійти до хронічної стадії. Та все одно до ревматологічних захворювань населення ще не звикло. Так, приміром, як до туберкульозу або онкологічних захворювань, які обов`язково потрібно лікувати. Ну, заболіло в спині, занили суглоби, і ми вже посилаємось на зміну в погоді. Тому пацієнти часто звертаються до кількох ескулапів для встановлення одного й того ж діагнозу, тим самим, пропускаючи "золотий" час для лікування. Або ж навпаки, хворий вдається до послуг народних цілителів (якщо окремих з них ще так можна назвати), що може призвести до летальних наслідків. От, приміром, довелось лікувати пацієнтку, яку псевдолікарі взагалі не зрозуміло від чого лікували. Та хвала Богу, що вчасно звернулася до фахівців.
— До слова, а як ви ставитеся до народної медицини?
— Я не проти лікування народними методами того ж кашлю або ангіни, але коли мова йде про життя людини, то раджу тричі подумати і добре зважити перед тим, як звернутися до не-професіонала. Можливо хтось парирує, що лікування коштує сьогодні дорого. Даруйте, але й так звані народні цілителі не за "спасибі" працюють.
— А лікування травами?
— Кожна рослина з лікувальними властивостями, як і ті ж пігулки, має свої побічні дії. А коли ще й не відомо, де вона вирощувалася і зберігалася, то замість очікуваної користі швидше завдані ще більшої шкоди організму.
— Самвеле Робертовичу, розкажіть про лікувальний потенціал вашого відділення.
— Воно розраховане на 38 лі-жкомісць, які, майже не пустують. Близько 90 відсотків пацієнтів, як правило, виліковуються (та все одно, пігулки від ревматологічних захворювань слід приймати регулярно, навіть після стаціонарного лікування, що не завжди хворими виконується). Основна ж проблема у недостатній площі палат і кількості кабінетів — в одній кімнаті приймають 3-4 лікарі.
Ревматологія вимагає більше конкретних знань лікаря ніж спеціальної апаратури, якою ми повністю забезпечені. Тому важливу роль відіграє лікарський досвід Світлани Стрижак, Ірми Сочки, Корнелії Гранчак, Антона Кашшая, Станіслава Цьоки, старшої медсестри Ганни Малишко і медсестер Марії Римар з Надією Онисько. Більшість із нас учні школи уже покійного Степана Гедеона, першого завідувача відділення, з якого, власне, і розпочалася закарпатська ревматологія.
— Ревматологія включає в себе кілька різнорідних захворювань, починаючи від проблем старіння кістково-суглобного апарату (остеоартрозу), погіршення обміну речовин і закінчуючи системними захворюваннями (а це склеродермія, червоний вовчок тощо).
— Якими ж симптомами це виражається?
— Болями в суглобах, м`язах, втратою ваги тіла, підвищенням температури із загальною слабкістю.
— А щодо ситуації на Закарпатті?
— Порівняно з іншими регіонами країни у нас загальний стан кращий. Хворих, якщо зважати на чисельність населення, не менше, але лікуватися закарпатці йдуть значно охочіше, не дозволяючи недузі дійти до хронічної стадії. Та все одно до ревматологічних захворювань населення ще не звикло. Так, приміром, як до туберкульозу або онкологічних захворювань, які обов`язково потрібно лікувати. Ну, заболіло в спині, занили суглоби, і ми вже посилаємось на зміну в погоді. Тому пацієнти часто звертаються до кількох ескулапів для встановлення одного й того ж діагнозу, тим самим, пропускаючи "золотий" час для лікування. Або ж навпаки, хворий вдається до послуг народних цілителів (якщо окремих з них ще так можна назвати), що може призвести до летальних наслідків. От, приміром, довелось лікувати пацієнтку, яку псевдолікарі взагалі не зрозуміло від чого лікували. Та хвала Богу, що вчасно звернулася до фахівців.
— До слова, а як ви ставитеся до народної медицини?
— Я не проти лікування народними методами того ж кашлю або ангіни, але коли мова йде про життя людини, то раджу тричі подумати і добре зважити перед тим, як звернутися до не-професіонала. Можливо хтось парирує, що лікування коштує сьогодні дорого. Даруйте, але й так звані народні цілителі не за "спасибі" працюють.
— А лікування травами?
— Кожна рослина з лікувальними властивостями, як і ті ж пігулки, має свої побічні дії. А коли ще й не відомо, де вона вирощувалася і зберігалася, то замість очікуваної користі швидше завдані ще більшої шкоди організму.
— Самвеле Робертовичу, розкажіть про лікувальний потенціал вашого відділення.
— Воно розраховане на 38 лі-жкомісць, які, майже не пустують. Близько 90 відсотків пацієнтів, як правило, виліковуються (та все одно, пігулки від ревматологічних захворювань слід приймати регулярно, навіть після стаціонарного лікування, що не завжди хворими виконується). Основна ж проблема у недостатній площі палат і кількості кабінетів — в одній кімнаті приймають 3-4 лікарі.
Ревматологія вимагає більше конкретних знань лікаря ніж спеціальної апаратури, якою ми повністю забезпечені. Тому важливу роль відіграє лікарський досвід Світлани Стрижак, Ірми Сочки, Корнелії Гранчак, Антона Кашшая, Станіслава Цьоки, старшої медсестри Ганни Малишко і медсестер Марії Римар з Надією Онисько. Більшість із нас учні школи уже покійного Степана Гедеона, першого завідувача відділення, з якого, власне, і розпочалася закарпатська ревматологія.
Коментарі -
