Закарпаття напередодні виборів: Моментальний портрет
Цього тижня в Україні стартує кампанія з позачергових парламентських виборів. Зрозуміло, що в кожній області вона матиме свою специфіку. Обласні і районні штаби численних політсил потребуватимуть докладної нової інформації про наш край, його електоральні ресурси. Тому вихід третього випуску довідника "Закарпаття. Хто є хто" дуже на часі. Окрім 5000 примірників книжкового накладу, він має й електронну версію (www.who-is-who.com.ua).
Власне, нинішній, третій випуск довідника є завершальною частиною цілісного тритомника (директор видавничого проекту – Володимир Мерцин). Перший випуск був базовим, другий присвячувався 60-річчю возз’єднання краю з Україною, а третій – 60-річчю утворення нашої області. Двома співвидавцями довідника є Українська академія геральдики, товарного знаку та логотипу, а також товариство “Закарпатці в Києві”. Тому книжки містять перш за все вичерпні дані про наші герби і столичних земляків. У книжках представлено дані про сучасний герб області, герби комітатів і міст.
Щодо представників закарпатської діаспори по всьому світові, то подано біографії не тільки найбільш відомих з них (З.Гренджа-Донська, В.Маркусь, С.Гіга, О.Ровт), а й менш знаних, але не менш поважних. Серед останніх – начальник міліції одного з районів Петербурга Петро Андришин, архітектор Янош Віт, що зараз розбудовує готельно-офісний центр на Бессарабській площі у Києві, гендиректор “Укртеплоенерго” Анатолій Даниленко, керівник одного з муніципалітетів Москви Василь Митрюк, президент національної асоціації лікарів-інтерністів Василь Нетяженко.
У розділах “Закарпаття офіційне” містяться довідки про обласну адміністрацію і раду, наші суди і прокуратуру, консульства Словаччини й Угорщини. Планувалося подати відомості про всі наші районні адміністрації, та поки цього не вдалося зробити. Натомість третій випуск має сторінки про районні відділи земельних ресурсів з характеристикою угідь, станом земельної реформи на місцях тощо. Також написано про найбільші нацменшини Закарпаття – угорців, росіян, румунів, словаків, німців, євреїв, вірмен, болгар, їхні національно-культурні товариства. Уперше подано біографії усіх 12 голів обласної ради – від 1946 р. і досі.
Інформація про промисловість у довіднику найбільш хаотична, а все ж тут подано статті про флагманів нашої індустрії. Оскільки основою нашої промисловості завжди було лісове господарство, у книжках детально представлено усі 18 наших держлісгоспів. Є довідки про “Закарпаттяобленерго”, “Закарпатнерудпром”,Ужгородську швейну фабрику, Берегівський радіозавод, “Геліос”, “Патент”, коньячний завод, мукачівський завод будкераміки, Мукачівські трикотажну і швейну фабрики. У третьому довіднику окремо виділено великі блоки інформації про наші фінансові установи, а також виноградарство і виноробство.
У книжках докладно охарактеризовано 12 наших санаторіїв, алергологічну лікарню, окремих медиків. Представлено усі шість вузів ІІІ-ІV рівнів акредитації: УжНУ, Зак ДУ та інститути – Мукачівський технологічний, Мукачівський гуманітарно-педагогічний, Закарпатський угорський і Закарпатський художній. Розказано про цілий ряд технікумів та училищ.
Широко охарактеризовано культурні установи краю. В області функціонує чотири професійні театри, камерний хор “Кантус”, 476 клубних установ. Крім того, є рівно сто музеїв – державних і громадських (вони всі перелічені у першому випуску з указанням їхніх адрес), 501 бібліотека, 62 мистецькі школи і 2 мистецькі училища. Вищу освіту надають Закарпатський художній інститут та заочні факультети-філії Донецької консерваторії і Київського університету культури. Традиційними є близько двадцяти мистецьких фестивалів і конкурсів. Другий випуск містить детальний нарис про закарпатський футбол.
Чималу увагу приділено церковному життю. Подано відомості про чотири традиційні конфесії Закарпаття з найбільшою кількістю вірників (українську православну, греко-католицьку, римо-католицьку і реформатську), їхні храми та ієрархів. Загалом в області діє понад 1600 релігійних організацій 37 конфесій, зокрема 50 монастирів, 6 духовних навчальних закладів. У власності громад перебуває 1037 культових споруд, за роки незалежності споруджено 429 храмів.
Не забуто і про історію краю. У трьох томах – 30 нарисів про видатні постаті минулого – від Ілони Зріні, Шенборнів і єпископа А.Бачинського до І.Чендея і П.Скунця. Є історичні розвідки М.Вегеша про обставини возз’єднання Закарпаття та Д.Данилюка про розвиток області за шістдесят років.
Видання має, звичайно, презентаційний характер і прагне представити область з найкращого боку. Численні екологічні та соціальні проблеми краю лишилися поза його сторінками. А все ж хочеться вірити, що довідники посприяють і їх вирішенню. “Шануймося, бо ми того варті,” – говорять ці книжки.
Щодо представників закарпатської діаспори по всьому світові, то подано біографії не тільки найбільш відомих з них (З.Гренджа-Донська, В.Маркусь, С.Гіга, О.Ровт), а й менш знаних, але не менш поважних. Серед останніх – начальник міліції одного з районів Петербурга Петро Андришин, архітектор Янош Віт, що зараз розбудовує готельно-офісний центр на Бессарабській площі у Києві, гендиректор “Укртеплоенерго” Анатолій Даниленко, керівник одного з муніципалітетів Москви Василь Митрюк, президент національної асоціації лікарів-інтерністів Василь Нетяженко.
У розділах “Закарпаття офіційне” містяться довідки про обласну адміністрацію і раду, наші суди і прокуратуру, консульства Словаччини й Угорщини. Планувалося подати відомості про всі наші районні адміністрації, та поки цього не вдалося зробити. Натомість третій випуск має сторінки про районні відділи земельних ресурсів з характеристикою угідь, станом земельної реформи на місцях тощо. Також написано про найбільші нацменшини Закарпаття – угорців, росіян, румунів, словаків, німців, євреїв, вірмен, болгар, їхні національно-культурні товариства. Уперше подано біографії усіх 12 голів обласної ради – від 1946 р. і досі.
Інформація про промисловість у довіднику найбільш хаотична, а все ж тут подано статті про флагманів нашої індустрії. Оскільки основою нашої промисловості завжди було лісове господарство, у книжках детально представлено усі 18 наших держлісгоспів. Є довідки про “Закарпаттяобленерго”, “Закарпатнерудпром”,Ужгородську швейну фабрику, Берегівський радіозавод, “Геліос”, “Патент”, коньячний завод, мукачівський завод будкераміки, Мукачівські трикотажну і швейну фабрики. У третьому довіднику окремо виділено великі блоки інформації про наші фінансові установи, а також виноградарство і виноробство.
У книжках докладно охарактеризовано 12 наших санаторіїв, алергологічну лікарню, окремих медиків. Представлено усі шість вузів ІІІ-ІV рівнів акредитації: УжНУ, Зак ДУ та інститути – Мукачівський технологічний, Мукачівський гуманітарно-педагогічний, Закарпатський угорський і Закарпатський художній. Розказано про цілий ряд технікумів та училищ.
Широко охарактеризовано культурні установи краю. В області функціонує чотири професійні театри, камерний хор “Кантус”, 476 клубних установ. Крім того, є рівно сто музеїв – державних і громадських (вони всі перелічені у першому випуску з указанням їхніх адрес), 501 бібліотека, 62 мистецькі школи і 2 мистецькі училища. Вищу освіту надають Закарпатський художній інститут та заочні факультети-філії Донецької консерваторії і Київського університету культури. Традиційними є близько двадцяти мистецьких фестивалів і конкурсів. Другий випуск містить детальний нарис про закарпатський футбол.
Чималу увагу приділено церковному життю. Подано відомості про чотири традиційні конфесії Закарпаття з найбільшою кількістю вірників (українську православну, греко-католицьку, римо-католицьку і реформатську), їхні храми та ієрархів. Загалом в області діє понад 1600 релігійних організацій 37 конфесій, зокрема 50 монастирів, 6 духовних навчальних закладів. У власності громад перебуває 1037 культових споруд, за роки незалежності споруджено 429 храмів.
Не забуто і про історію краю. У трьох томах – 30 нарисів про видатні постаті минулого – від Ілони Зріні, Шенборнів і єпископа А.Бачинського до І.Чендея і П.Скунця. Є історичні розвідки М.Вегеша про обставини возз’єднання Закарпаття та Д.Данилюка про розвиток області за шістдесят років.
Видання має, звичайно, презентаційний характер і прагне представити область з найкращого боку. Численні екологічні та соціальні проблеми краю лишилися поза його сторінками. А все ж хочеться вірити, що довідники посприяють і їх вирішенню. “Шануймося, бо ми того варті,” – говорять ці книжки.
Коментарі -
