"Країна великих можливостей", або Америка очима ужгородки

До речі, багато хто так і робить, особливо коли є трохи зайвих копійчин. І шкодувати про витрачені (іноді значні суми) не варто, бо отримані враження, нові знайомства, емоції – взагалі не можна вимірювати у чомусь матеріальному.
Так, зовсім нещодавно до Ужгорода лише на кілька днів завітала моя хороша подруга, журналістка Ольга Найчук, яка останні півроку мешкала в США, тому не поспілкуватись із нею про її життя-буття за кордоном було просто неможливо. Уривок з нашої розмови пропоную вашій увазі.
– Олю, я знаю, що ти їздила до США за молодіжною навчальною програмою Aplus, розкажи детальніше про це? І власне, що спонукало тебе до такої далекої подорожі?
– Я давно виношувала ідею поїздки до Сполучених Штатів, ще за часів студентства. Тому, коли з’явилася можливість все-таки туди потрапити, не вагалась ані хвилини. До того ж, тема моєї дисертації, яку я планую писати, пов’язана саме з Америкою, причому основні джерела інформації також знаходяться в США, у нас в Ужгороді я би не змогла практично нічого написати. Програма Aplus розроблена спеціалістами Агентства Au-Pair для українських студентів і випускників, які хочуть продовжувати свою вищу освіту в Америці. Вона є надзвичайно зручною. Від тебе вимагається хоча б базове (а краще середнє – іntermediate) знання англійської мови, наявність водійських прав, як мінімум 1 курсу вищої освіти в Україні. Також тобі має бути від 18 до 26,5 років. Учасник живе в американській сім’ї, яка надає йому харчування, оплачує переліт та медичну страховку на 100 тисяч доларів. Основна робота учасника в сім’ї – це догляд за дитиною, закупівля продуктів тощо. Причому десь по 4 години на день, не більше. Рештою свого часу можеш розпоряджатися як хочеш. Згодом є можливість отримати вищу освіту в США у тому вузі, який ти собі обереш, адже агентство допоможе тобі оформити увесь пакет необхідних документів. Думаю, хто зацікавився програмою, знайде вичерпну інформацію в Інтернеті на сайті агенції.
– Чим тобі сподобалась Америка, а чим ні? Зроби невеличке порівняння?
– Не хочеться ображати своє рідне місто, країну, але нам ще дуже далеко до такого рівня життя, як у Штатах. Єдине чого мені не вистачало – це наших людей, своїх друзів, знайомих, рідних. Якби вони були десь поблизу, то взагалі ніякого дискомфорту я б не відчувала. Ще не сподобалось те, що Америка по суті не має якоїсь своєї автентичної культури, адже там спостерігаєш таке розмаїття рас та народів, що в результаті воно нівелює усе національне, самобутнє. Проте американці дуже пишаються тим, що вони «емерікен піпл» і навіть можна сказати, дійсно є патріотами своєї держави. Взагалі, про плюси і мінуси країни мені поки що важко говорити, бо я ще не пізнала усієї Америки. Я прожила там тільки півроку у якості учасника програми, до того ж, я живу в досить заможній родині, тому робити загальні висновки не беруся. Скажу єдине, мені сподобалося. Це країна великих можливостей для тих, хто хоче працювати і чогось досягти.
– А які відгуки американців про Україну?
– Коли бачать моє прізвище, то зразу чомусь вирішують, що я «фром Раша». Коли я починаю пояснювати, що я з України, то вони якось трохи іронічно на це реагують, мовляв, все одно це колишня совдепія і так далі. Проте багато хто знає нашу Руслану, Шевченка, Кличків, Карпати, також чули про Помаранчеву революцію, політичну кризу. Однак, таких є небагато. Взагалі, американці більше цікавляться й переймаються своїми проблемами, що не дивно, адже схожу ситуацію можемо спостерігати майже всюди.
– А чи залишилася б в Америці назавжди?
– Зараз мені важко відповісти, але такі думки були і є. В принципі, американське життя мені сподобалося, проте навіть якщо я і вирішу там залишитись, все одно буду по кілька разів на рік приїжджати до Ужгорода, все-таки хочеться побачити наших людей, бо дійсно, таких більше ніде нема.
– На цій оптимістичній ноті, думаю, треба завершувати нашу розмову. Дякую тобі за плідну бесіду і сподіваюсь, що все-таки ти приймеш правильне рішення щодо переїзду.