Закарпатська драма: син поїхав в АТО, а матір засудили за "службову недбалість" (ФОТО)

17 листопада 2014 року Берегівський районний суд під головуванням судді Гал Л.Л. виніс вирок колишньому головному соціальному інспектору управління соціального захисту населення Берегівської міської ради Світлані Нофенко - у вигляді одного року обмеження волі (умовно) з позбавленням права обіймати відповідальні посади. Окрім того, задоволено позов прокурора Берегівської міжрайонної прокуратури про стягнення з неї коштів на суму понад 75 тисяч гривень...

Звинувачують пані Світлану у службовій недбалості - ніби то саме вона винна у тому, що п'яти матерям-одиночкам було сплачено зайву державну соціальну допомогу. Бо правоохоронці виявили, що вони мають співмешканців, з якими спільно ведуть господарство та виховують дітей. Суд вимагає, аби сплатила жінка і понад 5000 гривень, які були витрачені на ДНК-експертизу встановлення батьківства дітей одиноких матерів.

Світлана Іванівна свою вину та вирок суду категорично не визнає. Адже власне самі матері-одиночки із Берегова своїми власними заявами підтвердили, що приховували факт проживання з біологічними батьками своїх дітей і їм перестали надавати допомогу.
Однак наш суд вирішив, що цього буде замало. Людину засудили на рік позбавлення волі та примушують сплатити величезний штраф. Подібна справа проти соціального інспектора в Україні, мабуть, розглядається вперше.

Жінка у розпачі - адже сплатити таку велику суму штрафу їй не під силу. Виховує двох синів - один з них прийомний, 15-річний підліток, інший - прикордонник, нині перебуває у м. Артемівськ, в зоні АТО, де несе службу. 

Пані Світлана звернулася по допомогу до журналістів Мукачево.Net. Ми вирішили розібратися що ж насправді сталося і хто винен у цій непростій ситуації.

Довести, що батько є біологічним без експертизи - практично неможливо"

- Пані Світлано, у чому конкретно вас обвинувачують?

- У службовій недбалості. Ніби то я не виявила, що в одиноких матерів, яким нараховується державна допомога, були співмешканці. Але ж я цього довести не могла жодним чином, та й до моїх службових обов'язків це не входило.
Натомість міліція (Берегівський відділ боротьби з економічними злочинами) це швидко довели - провівши експертизу батьківства за допомоги ДНК. Нині я за їхньою логікою маю сплатити і за цю експертизу.

- Тобто ви вважаєте, що обвинувачення проти вас сфабриковане?

- Так, оскільки у мої обов'язки не входять подібні методи. Та й як я можу довести батьківство? У мої обов'язки входила перевірка матеріального стану сім'ї, якій нараховується допомога. А головне - у яких умовах проживають діти і чи отримані від держави кошти справді витрачаються за цільовим призначенням. 

- Скільки таких сімей перебуває на обліку в місті Берегово?

- Близько двох с половиною тисяч сімей та ще 500 тих, що отримують субсидії. Це сім'ї з малолітніми дітьми, отримувачі соціальних допомог. Близько 40% з них - це ромське населення, більшість з них оформлені як матері-одиночки. Таких є 650. Отримують вони близько 370 гривень на дитину (після досягнення 6-річного віку) на місяць. Тобто не така вже і значна сума для утримання дитини.
Звісно перевірялися вони вибірково, адже одному інспектору обійти всіх та перевірити просто неможливо. Парадокс у тому, що є багато справді одиноких матерів, але багато і тих, хто не бажає реєструвати шлюб. З різних причин. Одна з них - аби отримувати допомогу.

- Що це за сім'ї, яким "переплатили" гроші?

- Три з них - це малозабезпечені, неблагополучні, живуть за межею бідності. Як з'ясувало слідство, на порушення закону вони пішли свідомо. Виявилося, що вони справді мешкають з біологічними батьками своїх дітей і цей факт приховували. Як я це могла довести? Звісно, опитувала сусідів, але ті дуже рідко бажають говорити правду, вони вважають, що це не їхня справа. У самих сім'ях жінки казали, що живуть одні. То як довести, що це не так? Довести, що батько є біологічним без експертизи - практично неможливо. Тож, мала проводити таку експертизу за власний кошт? А коштує вона понад тисячу гривень, як виявляється...

"Справа проти державного службовця у Берегові мала стати показовою..."

- Чому, на вашу думку, взагалі проти вас завели цю справу?

- Думаю, що керівництву відділу боротьби з економічними злочинами у Берегові просто поставили за мету когось притягнути до відповідальності. Можливо в них є план розкриття, аби просто закортіло отримати чергові звання та премії.

Спочатку вирішили покарати управління соціального захисту Берегівської міської ради через те, що вони не мали права приймати документи від цих матерів. Однак окружний адмінсуд та Львівський апеляційний адмінсуд це рішення скасував. Отже, вирішили притягнути кого-небудь.

Безперечно порушення у нарахуванні соціальних допомог є. І їх потрібно виявляти. Однак не такими ж методами! Наскільки мені відомо, наші правоохоронці просто взяли "під контроль" кілька сімей, і добре з ними "попрацювали". Жінки зізналися у правопорушенні, написали відповідні заяви. Про те, що подаючи заяви про отримання допомоги, приховали факт свого проживання з біологічними батьками їхніх дітей. 

- За логікою речей саме вони є правопорушниками і мають повернути державні гроші...

- Так, три сім'ї з п'яти вже їх повертають. Але суд постановив, що я теж винна - і теж маю повертати ці кошти. Чому комусь потрібно було з робити мене винною? Я цього не знаю. 

Все почалося ще у квітні цього року. З тих пір відбулося шість судових засідань. Після останнього вироку Берегівського суду щодо мене, я готую апеляцію до Закарпатського апеляційного суду.

- Відповідно, на будь-якого соціального інспектора в Україні можна "навісити" звинувачення у службовій недбалості?

- Думаю, що так. Сфабрикувати можна все, що завгодно. Однак, суд мав би розібратися у цій справі, а не виносити рішення як йому заманеться. Вже не кажу про те, як грубо ставився до мене суддя Гал у залі суду. Отже, буду йти до кінця. Сума штрафу – просто непідйомна для мене. Та й судимість, навіть умовна, - це важке "клеймо" у нашому суспільстві...

- Чи чули про подібні випадки десь в Україні?

-Ні, не чула. Мабуть, у Берегові вирішили створити прецедент. Справи щодо одиноких матерів, що надавали неправдиві відомості, нерідко потрапляють до суду. Але щоб звинуватили у недбалості соціального інспектора та присудили таке покарання - це вперше. Мабуть, ця справа - покарання державного службовця - мала стати показовою.

- На чому побудований ваш захист?

- Те, що я не порушувала службових інструкцій і діяла чітко за законом. Жодного стосунку до призначення допомоги одиноким матерям не мала. Так само і до цих грошей. Справа і покарання абсолютно абсурдні. Тим паче, що матері самі зізналися у тому, що надавали неправдиву інформацію при заповненні документів. Але в суді саме їх покази чомусь сторона обвинувачення використала лише проти мене...    

"Синові нічого не розповідаю - він захищає Україну..."

- Пані Світлано, розкажіть трохи про себе.

- Народилася я у Мордовії, це Росія. Мій чоловік був військовим. Познайомилися у Ленінграді (Санкт-Петербурзі), де проходила практику, а він лежав у шпиталі. Після весілля переїхали на батьківщину чоловіка - на Закарпаття. Маю вищу освіту, закінчила університет у Харкові, за фахом  - інженер-механік. У Берегові мешкаю з 1999 року, а з 2002 року - в управлінні соцзахисту. За всі ці роки не мала жодних конфліктних ситуацій, жодних претензій до моєї роботи не було.

- Як поставилися ваші колеги до ситуації, що сталася?

- Звісно, на моєму боці. Підтримують морально, але що вони можуть зробити...

- Знаю, що у вас двоє синів.

- Так, молодший - 15-річний Михайло, а старший - Руслан. Михайлика ми колись взяли з чоловіком під опіку із Батівського сиротинця. А Руслану 24 роки, нині він проходить службу в зоні АТО. До цього служив три роки прикордонником за контрактом на "Лужанці". А коли почалася мобілізація до війська навесні цього року - без вагань вирішив йти. Один з перших. З 16 квітня - він на службі. На початку перебував у складі Закарпатського територіального батальйону. А тепер вже пішов другий місяць, як на Сході України.

- Як ви відреагували на це рішення?

- Ми знали, що так буде. Руслан казав, що у будь-який момент їх можуть відправити в АТО. Він одразу сказав - я буду там, де будуть мої друзі, товариші. Тепер в Артемівську. Знаю, що супроводжує колони з військовими по всій території, працює у комендатурі. Але багатьох речей я просто не знаю - й Руслан заборонив розпитувати по телефону. Адже такий наказ. І я розумію...

- Чи служать з ним наші хлопці з Берегівщини?

- Так, його друзі - Кононенко, Саус та інші. Ми тримаємо зв'язок щодня.

- Як там справи із забезпеченням?

- Руслан залишив зарплатну картку вдома, каже, що йому там гроші не дуже потрібні. Єдине, що поповнюємо йому телефон. Адже все, що необхідно, отримує з дому. Тому регулярно готуємо посилки. 

В першу чергу, їжу - ковбаску, сало, копчене м'ясо, щось солоденьке. І обов'язково - ліки. Це і протизастудне, і навіть антибіотики.

Вугілля активоване, адже зі шлунком там у багатьох проблеми, адже харчуватися нормально часто просто нема можливості. Знаю, що Міноброни харчуванням практично не забезпечує - допомагають лише волонтери, спасибі їм за це велике. Солдати готують самі. Щодо форми і теплого одягу, каже, що забезпечені. Отримали одяг ще на Закарпатті, у батальйоні, в тому числі зимовий. Купували дещо і самі.

- Хвилюєтесь?

- Звісно, дуже хвилюємося... Материнське серце воно, мабуть, все-таки щось відчуває. Бо коли там чергові обстріли - і мені на душі дуже неспокійно. Але я впевнена, що все з ним буде добре. В це вірю, інакше бути не може.

- А ви розповідаєте Руслану про те, що у вас тут відбувається, про ці суди і так далі?

- Ні, навіщо йому там зайвий раз хвилюватися... Йому потрібні сили, аби захищати Україну, а ми тут самі якось розберемося. Я все-таки дуже надіюся, що справедливість буде на моєму боці...

P.S. Наша редакція слідкуватиме за ситуацією, що склалася у родині Нофенко у Берегові. Також віримо, що Закарпатський обласний апеляційний суд уважно і неупереджено розгляне цю судову справу.

В пані Світлани також є потреба у допомозі досвідченого адвоката.

Сподіваємося і на підтримку громади. І на те, що судді в нашій Україні пройдуть обіцяну люстрацію. І що прості люди перестануть страждати через несправедливі рішення.

Іван Романчук, Мукачево.Net