Ірина Фаріон в Закарпатті

  За останні дні мережу Інтернет просто трясе від новин про Ірину Фаріон. З піною в роті демократичні та ліберальні захисники прав людини обговорюють нову ініціативу Ірини Фаріон - роздавання в дитячих садках отаких стікерів:

"Имена не переводяться", "я бы ей рожу набил на месте родителей", "в психушку ее пора отправить" і подібні коменти заполонили сайти новин та блогосферу. Що тут скажеш: можна тільки трохи перефразувати Новосельцева із "Службового роману": "де-мо-кра-тичные вы наши!"  

 Але чомусь мало хто звернув увагу, що цю інціативу Фаріон проводить у львівських дитсадках, де більшість дітей українці та україномовні. Дітей, які за паспортом українці, які записані Миколами, Марічками, Михайлами та Оленками, але чомусь називають один одного "Коля", "Маша", "Міша" і "Лєна". Як ви думаєте, їх діди та бабусі називали один одного цими іменами? Очевидно, що ні - тоді ж не було зомбоатаки ЗМІ з мильними серіалами та купи російськомовних гламурних журнальчиків. 

 Однак, давайте перенесемо це питання в площину Закарпаття. Наш край - специфічний регіон, де українське населення вже зазнавало насильницької асимиляції. Ще буквально століття тому "Оленок" записували "Ілонками", "Степанів" - "Іштванами", а "Марічки" були "Моріками". Та й на даний момент ще можна зустріти сліди того асимиляційної клею, що допомагав нашим предкам відчувати себе "угрорусами". Часто можна почути "Лоці" у зверненні до людини, яка навіть угорської не знає і Василь на те, не задумовуючись, відповідає. Але це швидше пережитки нашого дотріаноновського минулого, ніж якась закономірність.

 Однак, треба бути сліпим, щоб не помітити просто тотальний вплив масової американсько-європейської та російськомовної культури на наших дітей та їхніх батьків саме не Закарпатті. "Багатонаціональністю" це не поясниш. "Багатонаціональність" - це коли частина імен традиційно українські, частина традиційно угорські тощо. Загляніть у шкільний журнал будь-якої з шкіл і вас вразять "традиційні закарпатські" імена: Каміла, Жаклін, Давид... Тільки наше Закарпаття могло відзначитися тим, що дитину назвали "Янукович". Що там кажете? Ірина Фаріон навіжена, схибнута? Але ж не вона називає дітей такими іменами, що потім над тою дитиною будуть насміхатися та глузувати з неї, вона просто намагається повернути любов до старих традиційних українських імен. 

 Для Закарпаття нормою стало: "Здоров, Ваня! Як ся маєш?". Наші предки, що співали пісню "Іванку, Іванку", напевне б дуже здивувались, якби хтось називав їх Ванями.

"Машка, купила`м собі такоє файноє плаття!". Дуже гарно! Бабка твоя була Марія і танцювала під пісню "Ой Марічко чичері", а ти раптово стала відкликатися на "Машу". 

На цю тему можна говорити багато, але я пропоную самим закарпатцям замислитись над цим питанням.

ПС: наші місцеві "русини, котрі принципово русини, а не українці" почнуть мені дорікати - до чого туй тота галичанка і Закарпаття. До того, що в такому контексті Закарпаття і Фаріон вже співпрацювали: наш Павло Чучка 20 жовтня відкрив авторський проект Ірини Фаріон "Академічні майстер-класи: від книги – до мети" (а саме Чучка є автором книг ""Прізвища закарпатських українців. Історико-етимологічний словник" та "Слов'янські особові імена українців. Історико-етимологічний словник")