Про що говорить членство

За даними з офіційних джерел, сьогодні на Закарпатті культивується близько 75 видів спорту, 50 із яких відносять до „постійних”, тобто таких, які функціонують не на папері, а реально й головне систематично. Щоб приділяти серйозну увагу їх розвитку, потрібні чималі кошти. Останніх, як відомо, ніколи не вистачає. Тим більше сьогодні, у час кризи, коли всюди все „урізають” та „оптимізують”. Отже, постає невідворотне питання пріоритетів. Особливо, якщо мову вести про спорт великих досягнень. Спробуємо на нього поглянути в закарпатській, так би мовити, системі координат. А оскільки критеріїв для вимірювання здобутків предостатньо, то зупинимося лише на одному з них – членстві у збірній України.

Справді, якщо в конкретному виді спорту є спортсмени, котрі досягають високих результатів, то їх неодмінно братимуть на олівець у головну команду держави. А що може бути престижнішим, ніж відстоювати її честь, і в такий спосіб прославляти рідну область. Зрештою, як писав Франсуа Вольтер, „не нестача грошей, а людей і талантів робить слабкою державу”. А люди й таланти потрібні всюди, у тому числі й у спорті. Та облишмо високу патетику, радше погляньмо, у яких видах спорту найбільше працюють над тим, щоб мати своїх представників у збірній країни. Для цього скористаємося даними офіційного сайту Міністерства України у справах сім’ї, молоді та спорту з незначною корекцією в окремих видах на основі роздобутої інформації автором цих рядків з інших джерел.

Забігаючи наперед, наголосимо на очевидній умовності здійсненого аналізу, оскільки саме міністерство вже реорганізоване, дані є лише станом на 2010 рік, а в самих списках, як відомо, нерідко трапляються різного роду неточності й навіть перекручення. Однак і з урахуванням усіх умовностей, навіть у найвищому їх прояві, тенденції будуть очевидними, а рівень похибки хай коригують власне фахівці галузі.

Отже, на сайті згаданого Міністерства вказано дві групи видів спорту – літні (окремо олімпійські й неолімпійські) та зимові. Спинимося на кожній із них.
Олімпійські види спорту (літні). У 43 із них закарпатці мали 5 членів і стільки ж кандидатів. Це стосується пляжного волейболу (1 збірник – 2 кандидати), гандболу (1 – 2), легкої атлетики (1 – 0) та фехтування (2 – 1).

Неолімпійські види спорту (теж літні). Ситуація дещо краща. У 2010 році наша область була репрезентована 9 збірниками й 3 кандидатами. Їх забезпечили представники мотоспорту (1 – 0), спортивного орієнтування (5 – 2), спортивних танців (2 – 0), шахів (1 – 0) і шашок (0 – 1).

Як бачимо, із літніх видів спорту найкраще попрацювали орієнтувальники. Причому вони мають активне членство в збірній країни і серед чоловіків, і серед жінок.

Загалом у 122 видах ми мали 14 збірників і 4 кандидати. Наскільки це багато чи мало судіть самі, навіть з урахуванням того, що в нашому краї культивуються далеко не всі 120 видів спорту.

Звичайно, не в усіх видів рівні можливості для розвитку, зрештою, є свої внутрішні об’єктивні проблеми для розв’язання такого складного завдання, як постачання кандидатів до збірної України. Узяти навіть таку пекучу проблему, як матеріально-технічна база. Однак і при цій логіці зовсім інша картина в зимових видах спорту. 13 видів (а реально 4 з них!) представляли 11 членів і 6 кандидатів у збірну країни. Їх забезпечили гірськолижники (3 збірники – 3 кандидати), лижні гонщики (3 – 1), сноубордисти (2 – 1) і фристайлісти (3 – 1). До того ж зазначені 4 види дали півдесятка представників на Олімпійські ігри, а практично 70 літніх – жодного!

Про що свідчить ця статистика, навіть при всій її, ще раз підкреслимо, умовності? Насамперед про тотальну перевагу в одержаних результатах зимових видів спорту. Мабуть, саме на них у першу чергу потрібно робити сставку в розвитку крайового спорту високих досягнень. Особливо з огляду на те, що зимовий спорт – це не тільки престижна візитівка Закарпаття, а й вагоме підґрунтя для успішного розвитку рекреації й туризму в області. Адже не секрет, що найбільше полюбляють приїздити до нас узимку, коли можна покататися на лижах. А чим буде погано, якщо в ролі, приміром, інструкторів на зимових курортах і базах працюватимуть учорашні відомі спортсмени?

Без сумніву, є ще поняття масовості, традицій у спорті і таке інше. Тому навряд чи хтось заперечуватиме той факт, що в краї, потрібно приділяти першочергову увагу розвитку, наприклад, футболу. Або окремим іншим літнім видам, які в тому числі й виховали збірників України. Так само з інших міркувань не можна уявити спортивну палітру без плавання, яке має куди стратегічно важливіші цілі, ніж навіть підготовка спортсменів найвищого класу. Але в умовах тотального дефіциту коштів витрачати їх потрібно раціонально, дотримуючись, зокрема, і спортивного принципу, а не меркантильного „своя сорочка ближча до тіла”.

Водночас хтось і заперечить. Мовляв, зимові види з’їдають чимало коштів, а з літніми все значно простіше. Можливо, і так. Але тут, знову ж, потрібно брати до уваги, якими пріоритетами доводиться послуговуватися. Тим більше, що з окремими видами спорту в краї ситуація взагалі незрозуміла. Скажімо, у нас є види (з етичних міркувань їх не називатиму, оскільки поділяю думку щодо право на самостійний розвиток, та й здебільшого там працюють справжні ентузіасти своєї справи), які не мають за собою чіткої вертикалі: дитячо-юнацька спортивна школа – елітна команда (клуб). Відповідно якщо й підготуємо в ДЮСШ добрих атлетів, то вони в пошуках кращої долі все одно подадуться в чужі краї. А отже, чи варто їх готувати для „чужого дядька” за наші ж кошти?

Підсумовуючи сказане, слід справді мати на увазі, що розвиток спорту в нашому краї, коли вже говорити про високі досягнення, повинен враховувати й спортивні принципи розподілу коштів. А ще – публічне обговорення цієї теми. Адже, без сумніву, знайдеться чимало прихильників і інших точок зору. У дискусії ж, як відомо й народиться істина. Безумовно, спортивна теж.

P.S. В оприлюдненому списку спортсменів-кандидатів на участь у ХХХ літніх Олімпійських іграх у Лондоні-2012 на 2011 рік значиться 665 атлетів елітної та провідної груп із майже 30 видів спорту. У зазначеному списку із Закарпаття значаться тільки 4 представники провідних груп. Це: Марія-Магдалена Куриляк (стрільба з лука), Руслан Ісрафілов та Євген Мягкий (греко-римська боротьба) і Анатолій Герей (фехтування).