Жираф
Малик Галина Письменниця, Член Національної спілки письменників України
Після повернення з відпустки мене зустрів на площі Поштовій смугастий ведмедик…. Смугастий чомусь тільки спереду… А ззаду він чому не смугастий?
Підготована до нових ініціатив достославного нашого дорогого мера, я зрозуміла, що це якийсь його новий проект, який, напевне, має назву: «Машушняк і три ведмеді»…
Оскільки я живу вже досить давно, я пам'ятаю і «дєвушку с вєслом», і «піонєра с горном» і ще багато чого, що, на щастя, не пам'ятає наша молодь.
І, «канєшно», мені одразу захотілося повернутися у якийсь затишний санаторій 80-х років минулого століття, де, гуляючи доріжками, солідний «партноменклатурник» любовно погладжує свою грижу, читаючи зібрання творів, наприклад, Яреми Гояна…
Звичайно, захоплені відгуки електорату, зокрема, членів мисливських товариств і кандидатів біологічних наук типу Потіша, звернули на себе мою увагу… Але при всій моїй повазі до фауни Карпат, я не можу уявити собі також рівень їх естетичної освіти, тому дозволю собі в ньому сумніватися…
Мене більше потішили б відгуки спеціалістів галузі – зокрема, думка голови Спілки художників.. Цікаво, чому він мовчить?!! Чи, наприклад, думка фахівця з жанру малої паркової скультптури, члена спілки художників. Миколи Рогаля, чия оселя переповнена ескізами ЕВРОПЕЙСЬКОГО ГАТУНКУ ПАРКОВІ СКУЛЬПТУРИ. На яку чхали всі, кому не ліньки…
Але Потіш… Це сильно… «Жираф бальшой, єму віднєй…»
