Блог Степана Сікори

"У сюй державі нас ниґда не асимільовали", - депутат у Парламенті Сербії Олена Папуга про русинів Воєводини (Сербії) (відео)

Сікора Степан

Ми дуже мало знаємо про частину карпаторусинського народу, який понад 270 років тому переселився з території тодішньої Мукачівської греко-католицької єпархії, до якої входили історичні землі Закарпаття та Пряшівщини на територію нинішньої Сербії та Хорватії.

Історична довідка

Перші згадки про переселення русинів в Сербію датуються 1746 роком. Прийшли вони сюди на запрошення і з дозволу австрійської влади, яка намагалася залюднити території на кордоні з турками. В Сербії найбільш компактно живуть русини в історичній області Бачка автономного краю Воєводини, зокрема в таких населених пунктах, як Руський Керестур, Коцур, Джюрджево, Нове Орахово, Новий Сад, Вербас, Кула та інші.

За переписом 2004 року у Сербії проживало близько 15 тисяч етнічних карпаторусинів (самоназва «руснаці, руснаки»). Не дивлячись на багаторічну ізоляцію руснаки зберегли культуру, мову, звичаї батьківщини своїх предків. Найбільше допомогла їм у цьому греко-католицька віра, навколо якої гуртувалися, і компактність розселення, адже жили вони переважно у своїх селах. Жили, до речі, непогано: Володимир Гнатюк, який у фольклорній експедиції їздив руснацькими селами на межі ХІХ і ХХ ст., писав про багатство, чистоту і технічний прогрес у сільському господарстві.

Так сьогодні виглядає Руський Керестур

Автор фото: Andriy Makukha (Amakuha), https://commons.wikimedia.org/w/index.php?curid=32...

Сьогодні русинська мова, якою розмовляють руснаки дещо відрізняється від мови, якою розмовляють русини Закарпаття і Пряшівщини. Вона зазнала сильного південнослов'янського впливу, головним чином сербського. Також на неї значно вплинула словацька мова.

Довгий час русинська мова руснаків не мала свого літературного варіанту. Тільки у 1904 році філолог та письменник Г. Костельник видав збірку своїх віршів "З мойого валала" ("З мого села"), що дало поштовх до створення літературної русинської мови. У 1923 році була видана "Грамматика бачваньско-рускей бешеди" Г. Костельника в якій були визначені норми русинської мови.

Увазі читача пропонуємо, як зразок русинської літературної мови руснаків, вірш молодої поетеси Любици Варги Кнежевич, що був опублікований в часописі «Руснак», який видається самою впливовою громадською організацією русинів Сербії – «Руська матка»:

Жаль ми же кицько прейдзе.

Жаль ми же дзень ноц прекриє

и кицько зацихнє.

Жаль ми же глас птицох

цихосц гроба однєше.

Жаль ми же радосц рана

у вичней ноци ше страци,

без врацаня.

Жаль ми же полносц любиви

неважне, останє.

Жаль ми себе,

жаль ми и тебе.

Жаль ми же нас

иста цмота на крочаю

остатнїм чека…

Жаль ми

же дзекедишнє

блїщанє очох желєних виблядло

и чеканє престало.

Жаль ми

же дзепоєден ошмих дзецох

нєвлапени,

и живот вишмикнути остал…

Жаль ми себе

жаль ми и тебе

жаль ми и дня раншого

цо цми постал.

На жаль, про русинів Сербії в Україні майже за сто років видано усього дві книги (в Ужгороді). Це переклад Петра Скунця на українську мову антології руснацької поезії «Ми тут не гості» та вибрані оповідання Михайла Ковача «Тихі води» в перекладі Івана Чендея.

В 2009 році русинів Сербії відвідав ярий русинофоб ужгородський журналіст Олександр Гаврош. Результатом його місячної подорожі до Сербії є 300-сторінкова книга під назвою «Блукаючий народ. Роман-подорож у часі і просторі» (Видавництво Нора-Друк, Київ 2012). Шкода, що талановитий журналіст побачив у Воєводині тільки українську діаспору, в якій живуть русини-українці, які називають себе «руснаками». Завидне словоблуддя і гра слів та фальсифікація історії. Чого вартий опис названої книги в вікіпедії:

«Книжка «Блукаючий народ» розповідає про відому тільки вузькому колу спеціалістів українську діаспору на Балканах.

260 років тому кілька тисяч українських людей, ще під самоназвою «руснаки», виїхали із Закарпаття і прижилися у, на той час, південній околиці Австрійської імперії — Воєводині (тепер частина Сербії).

Нині їх там п'ятнадцять тисяч. Це — феномен, коли за два з половиною століття люди не тільки не розчинилися в чужому середовищі, а збереглися і витворили особливу етнічну групу, яка має свій діалект, культуру, греко-католицьку церкву

На початку ХХ століття у Воєводино відбулася імміграції з України. У зв'язку з цим поряд з русинами опинились українські емігранти. Ці дві національні меншини не можна поєднувати, вони хоча й споріднені, але суттєво відрізняються. Русинська мова зовсім не схожа на ту говірку, якою розмовляють українські емігранти.

В 2011 році в Сербії був проведений черговий перепис населення, згідно якого в країні проживає 14 246 русинів та 4 903 українців.

Сербія ратифікувала «Європейську хартію регіональних мов або мов національних меншин». Згідно з умовами Хартії десять мов національних меншин, в тому числі мова русинів отримала статус офіційних мов країни.

Варто підкреслити, що не дивлячись на те, що кількість русинів в Сербії ледве перевищує 0,2 відсотка, русинська мова вперше за кордоном отримала статус офіційної.

Шкода, що за 27 років незалежності Україна так і не вийшла з своєї «совкової» суті, як це зробила мала Сербія, яка більше як десять років тому пережила страшну братовбивчу війну.

Освіта і культура

Перші 200 русинських греко – католицьких сімей поселилися у Великому Керестурі в 1751 році і вже через два роки побудували школу. Так як село було заселене, в основному русинськими переселенцями, то його перейменували в Руський Керестул. У 1763 році було засноване друге руське село в Бачці – Коцур зі своєю парохією, а в наступні роки – інші села (валали). Майже в кожному селі новоприбулі поселенці будували церкву та школу.

У Руському Керестурі існує єдина в світі гімназія з русинською мовою викладання. В 1972 році при філософському факультеті в Новосадському університеті відкритий лекторат, а 1981 ро – кафедра русинської мови і літератури, випускником якої на сьогодні є більше 50 кваліфікованих учителів русинської мови та літератури.

Русинський історик у Сербії Дюра Гарді сербською мовою видав працю про державно-правовий статус Галицького князівства Данила Галицького та про шляхетський рід магнатів Другетів на Закарпатті, а також книгу про історію чернігівського князя Ростислава Михайловича, зятя короля Угорщини, котрий має безпосередній стосунок частково до земель нинішньої Сербії, до земель Закарпаття.

Русини Сербії мають свої засоби масової інформації, які утримуються за державні кошти. Для прикладу, радіо «Новий Сад» віщає руською мовою щодня по шість із половиною годин, а його руська редакція нараховує 17 постійних працівників. Руська редакція «Телевізії “Новий Сад”» має 13 працівників, які готують щоденні програми – 262 хвилини на тиждень.

В Руському Керестурі діють декілька культурних фестивалів. Найбільш значний з них - фестиваль культури русинів «Црвена ружа» («Червона троянда»), потім - «Драматичний меморіал Петра Ризнича-Дяді», «Костельнікова осінь». Тут же знаходиться і видавництво «Руське слово» з друкарнею, так само, як і музей, галерея і архів русинської історії.

Національний склад Сербії на підставі перепису 2011 року.

Згідно перепису населення, що проходив на території Сербії з 1 по 15 жовтня 2011 року, зареєстровано на 4.15% менше осіб, ніж на попередньому переписі. Причиною цього був негативний природний приріст, а також частковий бойкот перепису.

Національна приналежність

Згідно з етнічною ознакою, 83,3% людей заявили про себе сербами, а ще 20 національних меншин налічують понад 2000 осіб. Крім того, відбулося значне збільшення кількості людей, які назвали себе горанчами та ромами. Найбільше зменшення кількості осіб відбулося серед югославів та чорногорців:

№п/п

Національність

Кількість громадян

Відсоток

Приріст населення

(2002-2011)

1

серби

5,988,093

83,32%

-3,62%

2

угорці

253 899

3,53%

-13,43%

3

роми

147 604

2,05%

+ 36,43%

4

боснійці

145,278

2.02%

+ 6.75%

5

хорвати

57,900

0,81%

-17,99%

6

словаки

52,750

0.73%

-10.63%

7

чорногорці

38 527

0,54%

-44,2%

8

волохи

35330

0.49%

-11.79%

9

румуни

29 332

0.41%

-15.17%

10

югослави

23 303

0,32%

-71,13%

11

македонці

22755

0,32%

-11,96%

12

мусульмани

22301

0.31%

+ 14.35%

13

болгари

18 543

0,26%

-9,53%

14

бунєвчі

16 706

0,23%

-16,52%

15

русини

14,246

0,20%

-10,43%

16

горанці

7 767

0.11%

+ 69.58%

17

албанці

5 809

0.08%

-

18

українці

4903

0.07%

-8.42%

19

німці

4,064

0.06%

+ 4.18%

20

словенці

4,033

0,06%

21

Інші

17,558

0.24%

+ 26.12%

22

усього

7,186,862

100%

-4,15%

Хочу звернути увагу ще на декілька моментів:

- при 6 млн. населенні Сербії, в країні офіційно проживає 20 національних меншин;

- в Сербії проживає 23 тисячі «югославів», хоча такої етнічної групи немає (пережитки колишньої соціалістичної Югославії), тим не менше громадяни зробили свій вибір і цей вибір офіційно був зареєстрований;

- в Сербії офіційно зареєстровано дві національні меншини: «русини» та «українці». Офіційний термін «русини-українці» відсутній. Тобто підчас перепису ніхто не назвав себе «русином – українцем».

- при 0,2 відсотку національна меншина русини має свого депутата (посланця) в Парламенті (Скубчині).

Ось така вона демократія по сербський.

"У сюй державі нас ниґда не асимільовали", - посланець (депутат) у Скубчині (Парламенті) Сербії Олена Папуга про минуле, теперішнє і майбутнє русинів Воєводини (Сербії).

Русини Закарпаття Микола Бобинець та Юрій Шипович у Парламенті Сербії

Шеф-редактор часопису «Отцюзнина» Юрій Шипович та голова «Краєвого общества Пудкарпатських русинів» і член Світової Ради Русинів (СРР) Микола Бобинець звернулися депутата (посланця) Парламенту (Скубчини) Сербії від русинської меншини Олени Папуга в Парламенті Сербії з проханням прийняти їх та розказати, як живе русинська меншина в Сербії. Без лишніх формальностей прохання було задоволене.

Посланець (депутат) у Скубчині (Парламенті) Сербії Олена Папуга

3-4 березня 2018 року шеф-редактор часопису «Отцюзнина» Юрій Шипович та голова «Краєвого общества Пудкарпатських русинів» і член Світової Ради Русинів (СРР) Микола Бобинець відвідали Парламент (Скубчину) Сербії. Олена Папуга погодилась дати коротке інтерв’ю про минуле, теперішнє і майбутнє русинів Воєводино.

Ми подаємо на розгляд читачів цю цікаву і актуальну для закарпатців розмову:


Коментарі -
Зачекайте...