Блог Степана Сікори

Володимир Рошко: Пишу за руснаків, хоче здогадати всім, особливо молодим – хто такі руснаки, яку файну натуру мавуть...

Сікора Степан

З Володимиром Рошком мали можливість зустрітися і познайомитись на минулорічному фестивалі «День русина», який вже традиційно проходить в місті Мукачеві. Його щирі і добрі вірші, русинські фіглі вразили своєю людяністю і досконалістю.

Недавно пан Володимир дебютував на сайті http://www.fenixslovo.com « Русинська фігля: Володимир Рошко. Насіяла Анця маку», «А це вже не фігля: Володимир Рошко. Наша ПРАГА». Дебют виявився вдалим: тисячі переглядів, сотні лайків у фейсбуці.

Ким є цей талановитий русинський поет, вірш якого «Чорний кавіль» став хітом фейсбуку та ютуба, отримав майже 100 тисяч переглядів?

Володимир Рошко народився в 1957 році в селі Кальник, що на Мукачівщині. Закінчив Ужгородський державний університет, за фахом – біолог, викладає біологію в університеті. Фіґлярські вірші та май серйозні вірші – це його хобі.

Ми, з Миколом Бобинцем віришили зустрітися з паном Рошком. Зустріч вийшла дуже цікавою і повчальною. Ми мали можливість поспілкуватися з істинним русином, який народився в радянську епоху, вчився при радянській владі і працює в незалежній Україні, але який не забув своє коріння і свій багатостраждальний народ.

Його щира характеристика русинів (руснаків) є повчальною, без політики, без ідеологічних штампів є у відео, яке ми подаємо.

Володимир Рошко: - Пишу за руснаків, хоче здогадати всім, особливо молодим – хто такі руснаки, яку файну натуру мавуть. Ошто не вояки, то одні робутні люди, котрі цілої своє життя роблять не на себе, а на файту, змагаються, щоб землю прикупити, посіяти, посадити, зобрати і з того жити. І щи й дашто лишити й діточкам. Віра у Бога, віра у файту, віра у Отцюзнину. Се то , чим жили руснаки: благі, порядні, чисні. Люди, якими ся я дуже горжу. І знаву, що у світі такого народу, як руснаки, тяжко найти. Нигда вони ни ским не воювали, чужого ни жадали. До межі то моє, а не пув цента не переступить. Знали лем по правді жити, знали другим помочи, знали чистовати всих, ко знима жив і ко до них прийшов.

Пані і панове, чи підпишимось під цими словами?

А як руснак ся може обійти без «Чорного кавілю»?

ЧОРНИЙ КАВІЛЬ

За Па?на я не го?ден довго спа?ти,
Не од страху? роботу просвиста?ти.
Щи’м во?чі а?ни пролупи?в,
Уже? би’м чорний ка?віль пи?в.

Блаже?нства лі?пшого не зна?ву,
За ка?віль ду?маву, його жада?ву.
Би чо?рний бов, тако?є гі смола?,
Муцни?й – би во?чі лізли із чола?.

Вун пахне так, аж до сусі?ду чу?ти,
А ко не ві?рує, тот може ся іззу?ти.
Смаку?є ка?віль ми горя?чий і студе?ний,
Гурьки?й, соло?дкий і недоцукре?ний.

Із ка?вільом я зачина?ву де?нь,
Про ме?не вун, гі бе?нзін у уге?нь.
Іза?сь ся ка?віль п’є спере?д робо?ти,
Бо си?лу у руках дає, аж до німо?ти.

До ве?чера я пру?мкну їх ще шість ци сі?м,
І нич ми не хіби?ть – се ви?дко вам усі?м.
Од ка?віля ня не трясе? і серце вон не ска?че,
Най ла?комиться тот, ко ’го не п’є, най пла?че.

Я ка?віль чорний люблю, аж ня мо?рить,
А до?хтор – што вун чко?дить – най гово?рить.
Я ка?віль сма?чно се?рбаву, од нього ра?дость ма?ву,
Хосну?є вун мені – сесе? на бе?тон зна?ву.

Про ме?не чорний ка?віль – то сято?є,
І де? би’м ’го не пив, уся?ди ми смачно?є.
Од ци?цьки я на чорний ка?віль зви?к,
На ньо?го дя?ку ма?ву, гі на коро?ву би?к.

Вун ми ся сни?ть, я п’ю го ще й у сно?ви,
Про ме?не чорний ка?віль, та гі ку?стка псо?ви.
Одка?жуся од фри?штика, полу?динка, вече?рі,
Без ка?вілю ми не штіму?є, гі без фурґі?ти две?рі.

Коментарі -
Зачекайте...