Незрозумілі знаки, для чого вони тут?

Мабуть всі мешканці нашої області і не тільки, приїжджаючи до м. Берегово та інших сіл Берегівського району  звернули увагу на дивні таблички з невідомими паличками і закарлючками, якимись такими ієрогліфами, які красуються поряд із знаками на яких назва міста чи села написана українською мовою та продубльована латинськими буквами. Що то таке і нащо воно виникне питання у особи, яка не знає що то знак із назвою місцевості написаний древньоугорськими рунами. Для того щоб краще було зрозуміло про вид цієї писемності вдамося до короткого історичного екскурсу. Угорські руни, це рунічна писемність, якою користувалися угорці до початку 11 ст. н.а. коли перший християнський король Іштван І ввів латиницю. Серед угорських рун розпізнають більш архаїчні письмові знаки Карпатського басену, які використовувались ще до приходу угорців в Паннонію і більш пізніші власне угорські або ж угорсько-секейські писемні знаки. Фактично угорські руні походять від древньотюркської орхонської писемності і спорідненні з болгарськими рунами. Найбільш розповсюдження у сучасній угорські науці теорія стверджує, що безпосередніми попередниками угорських рун могли бути степові руни авар, оногурських болгар і хазар. Тобто, виникає питання чому на Закарпатті, яка є областю України, з’явилися таблички з назвою населених пунктів угорськими рунами, звідки вони взялися і нащо вони тут? Звичайно, ж отримавши інформацію про характер даної писемності напрошується відповідь, мабуть тому, що на Закарпатті проживає багато угорців, які й встановили ці знаки в тих місцях де їх проживає найбільше, тобто в м. Берегово та багатьох селах Берегівського району. Однак ні, виявляється, що ці таблички з рунами встановили не наші мадяри, які живуть поряд з нами, і не їх славні організації КМКС та УМДС і навіть не КМПС та, що там говорити навіть не угорським інститутом, який фактично міг би посилаючись на вивчення історії угорської нації затіяти встановлення таких табличок. Ці таблички, встановлені та продовжують встановлюватися, ким би ви думали? Угорськими радикальними націоналістами з партії «Йоббік» (Jobbik Magyarorszagert Mozgalom) тобто, партія назва якої перекладається за кращу, правішу Угорщину. Фактично таблички почали встановлюватися у Берегівському районі починаючи з 2010 року, коли ця угорська радикальна партія на прламентських виборах в Угорщині зайняла третє місце і пройшла до угорського парламенту, а згодом у грудні того ж року один з її лідерів, який є незалежним депутатом Європарламенту від цієї партії, відкрив у м. Берегово свою громадську приймальню і хитро зареєстрував її і назвав благодійним фондом (про цю організацію детальніше було написано у попередній моїй статті).  Зважаючи на назву організації яку створили мадярські націоналісти у нашому Берегові, можна подумати, що вони займаються доброчинністю, а встановлення рунічних табличок є проявом цієї благодійної діяльності, ніби вони тут стояли споконвіку і лише «Йоббіки» схаменулися і почали їх відновлювати і допомагати ніби то зберігати та історичні традиції та спадщину древніх угорців. Проте, такі таблички тут ніколи не були, а радикальна партія, якою є «Йоббік» і сповідує реваншистську і шовіністичну ідеологію спрямовану на відновлення омріяної ними «Великої Угорщини» (Угорщина в межах кордонів до 1920 року, коли до її складу входила територія Закарпатської області, значна частина Румунії, Словаччини та Сербії) всановлюючи ці руни, ймовірно закладає значно глибший зміст. Задумо ініціатора встановлення табличок Ковача Бейли, передбачає їх встановлення майже у всіх населених пунктах Закарпаття аж до Верецького перевалу на якому встановлена «мадярська святиня» пам’ятник угорським племенам, які близько 1100 років тому перейшли через Карпати і осіли на нинішніх територіях. Також, такі таблички мадярські націоналісти й патріоти встановлюють і у інших сусідніх з Угорщиною країнах, де живуть їх страждущі соплеменники. А це вже наштовхує на питання, який же все ж таки зміст закладається у встановленні рунічних знаків на Закарпатті, Румунії, Словаччині, Сербії? Історично-культурний чи націоналістично-шовіністський. Вважаю, що другий варіант є більш доцільним у даній ситуації, а зазначеними табличками «Йоббіківці» позначають кордони колишньої «Великої Угорщини» , яка сниться їм у прекрасних снах.
Тобто, історія, культура, традиції які використовуються мадярськими націоналістами, це гра на цінностях, патріотизмі і національній свідомості наших мадяр та інших, які живуть за межами нинішньої Угорщини. Адже національну свідомість спочатку треба розбудити, закріпити і підживити, а потім вже можна й рухати фанатично налаштованою масою у потрібному напрямку. Беручи до уваги постійні автономістські і сепаратистські устремління наших мадяр, які ніколи не переставали мріяти про те, що Закарпаття колись стане мадярщиною, реалізація задумів угорських націоналістів не здається такою вже й примарною. Достатньо подивитися лишень на події які останнім часом відбуваються в приграничній з Угорщиною області Румунії де проживають секельскі угорці і яких налічується близько мільйона осіб. Там зараз реально гаряче, і мадяри  вимагають від Румунії надання Секельській області повної автономії. Цікаво, що сепаратистські настрої серед румунських угорців різко зросли   відколи на політичну арену Угорщини вилізла партія «Йооббік» а потім, активно почала працювати у Румунії. Зрозумівши задуми та бажання угорських націоналістів, влада цієї країни заборонила на своїй територіїх діяльність партії, однак це не заважає лідерам партії з Угорщини нарощувати сепаратистську хвилю та підкидати дров у піч, яка вже розпеклася до червона. А на черзі після Румунії, здобиччю партії «Йоббік» та цілком реальною ціллю може стати наша улюблена мальовнича срібна Закарпатська земля. Більше того беручи до уваги лояльність нашої держави та законодавства до угорців, хоча окремі з їх місцевих лідерів постійно ниють, і нарікають на те, що Україна постійно пресує та утискає мадярів, розвиток такого або ж подібного сценарію цілком можливий. Адже в першу чергу граючись у страждальців, і вимагаючи ще більших поблажок і привілеїв окремі лідери угорців присипляють пильність України для того, щоб потім нанести неочікуваного удару. Мені цікаво, що було б із багатостраждальною угорською національною меншиною, як би її представники наприклад десь у 60-х роках, не те шо прапор мадярський вивісили на органах державної влади, а навіть колективно подумали про таку ідею чи просто подивилися на нього десь у глибокому підвалі, а про встановлення рунічних табличок й поготів. Мабуть встановлювали б їх на справжній історичній батьківщині на широких просторах за Уральськими горами звідки мадярські племена спустилися, прийшли сюди зайняли ці землі, а тепер хочуть всіх переконати що це їх історична земля і батьківщина. Хоча, може в ідеологів партії «Йоббік» і виникне така ідея встановлення рунічних табличок із назвами населених пунктів на територіях За Уралом де колись кочували їх предки, однак здається, що в Росії їх за такі штучки по голові також не погладять.    
Фактично, всім нам треба задуматися й мадярам також чи треба воно нам, щоб мадярські націоналісти так впевнено почувалися тут коли приїжджають до нас у гості і урочисто відкривають рунічні знаки. Бо із таких незначних та непримітних на перший погляд подій, можливе виникнення реального і такого небажаного великого конфлікту, коли мешканці нашої багатонаціональної землі дивитимуться вовком один на одного, готові вціпитися у горло і роздерти, через те, що хтось мадяр, хтось українець, росіянин, чех словак румун, циганин і так далі можна ще довго перераховувати.