Текст і цнота

Не помиляється той, хто нічого не робить.

Та якщо робити одночасно багато справ, можна не те що припуститися помилки, а добряче вимазати мордяку в багнюці та насмішити чимало людей.

Співробітнику одного з найавторитетніших українських інформагентств пощастило – його ім’я та прізвище залишилися невідомими. А от репутація контори зазнала невиправної шкоди.

Одразу пригадується історія, яка вже переросла у ранг міфу.

Трапилася вона напередодні президентських виборів з найкрутішим блоггером країни, який славиться своєю брутальною лайкою в мережі та інтелігентною манерністю в офф-лайн.

На хвилі прориву web 2.0, зокрема і в політиці, його як знавця справи запросили вести ЖЖ одного з вітчизняних кандидатів. І ось відповідаючи комусь із потенційних виборців, той, вочевидь, переплутавши закладки профілів, від імені політика написав, перепрошую, «И вообщем подхожу я к твоей маме и ссу ей в рот»…

Спритні колеги по цеху відразу зробили «прінтскріни» та «крос-пости» злочину. Розмов було…

Обидві історії – класичні приклади, як мить неуважності під час роботи он-лайн може обернутися серйозним ударом по іміджу – особистому та корпоративному…

Тому – будьте пильні колеги.

У закарпатській Інтернет-журналістиці помічають найменші помилки – навіть механічні та наслідки автокоректора Word . Більше того – публічно «висміюють» в коментарях. Особисто доводилося червоніти.

Звичайно, помилки – це несолідно. Інша справа, що на них, зазвичай, звертають увагу колеги-журналісти. Подекуди, у дуже некоректній формі та під "ніками". На жаль. Часом це виглядає так, що просто нічого сказати «по темі».

Бажаю усім – якнайменше помилок у тексті, натомість, побільше змістовних критичних відгуків та дискусії у коментарях.

Тепер найголовніше: портал «Мукачево.нет» найближчим часом запустить сервіс, за допомогою якого редакція зможе припускатися якомога менше помилок, а читачі – насолоджуватися «цнотливим текстом».