На Закарпатті знайшли могилу письменника Василя Фенича

Тодішня система безжалісно понівечила його долю. Як і десятки тисяч простих закарпатців, він був позбавлений радощів дитинства. Злидні не полишали рідну батьківську хату. Свого часу він з болем у серці згадував, що мати вигодовувала його із жебрацької тайстри. Хлопець наймитував, працював опалювачем, дроворубом, вантажником, шляховиком. Кілька місяців йому довелося сидіти навіть у тюрмі. Напевно, це й підірвало його і так слабке здоров’я — 7 травня 1949 року виснаженого хворобами Василя Фенича не стало. Йому було всього 35 літ.

Із тих пір промайнуло 64 роки. Готуючись до 100-річчя із дня народження В.Фенича, яке буде відзначатися наступного року, члени оргкомітету по відзначенню ювілею письменника депутат Іршавської районної ради Василь Павлище, краєзнавець Андрій Світлинець, художник Василь Ловска та автор цих рядків днями вирішили відвідати могилу письменника, яка знаходиться в Мукачеві. Де вона насправді, достеменно не знав ніхто. Допоміг нам у розшуках  уродженець села Імстичова, відповідальний працівник Мукачівської міськради Василь Зейкан. Могила дуже в занедбаному стані. На цьому місці виріс розлогий дуб. Кажуть, його могли посадити батько, який працював лісником, або брат, який теж тут трудився в лісовому господарстві. Напевне, в цьому є елемент містики. Це дало можливість зберегти місце спочинку письменника, бо довкола старих поховань уже з’явилися нові.

— На могилі Василя Фенича треба встановити пам’ятник, який би нагадував молодому поколінню про талановитого закарпатського письменника, — каже Андрій Світлинець. — Він цілком заслужив на це. Його твори є цікавою літературною сторінкою не лише Закарпаття, а й України. Вони сповна відображають процес розвитку соціальної і національної свідомості закарпатців.

Ось що писав про В.Фенича відомий український письменник Володимир Панч у передмові до його книжки “Мужність”: “До нового життя прагнув і Василь Фенич. Він на собі зазнав доста  і голоду, і холоду, і хвороб. Вони і вкоротили йому життя… Коли він ще тільки розправляв крила, ріс і вширину, і вглибину. Це викликає у нас великий жаль, бо українська література втратила в його особі талановитого письменника. З глибокими емоціями і тонким розумом”.

Початок творчого шляху В.Фенича припадає на середину 30-х років минулого століття. У журналах “Не гир” (виходив чеською мовою у Празі), “Голос молоді” та інших місцевих виданнях він виступає оповіданнями, нарисами та етюдами то під власним прізвищем, то під різними псевдонімами. Після визволення краю його оповідання та нариси друкуються в обласній та республіканській пресі. Спадщина В.Фенича складається із кількох десятків новел, ряду нарисів і низки ліричних творів.

Відрадно, що на Іршавщині недавно створено оргкомітет по відзначенню 100-річчя із дня народження Василя Фенича. Уже на першому його засіданні вирішено встановити в Ільниці на місцевій школі меморіальну дошку, видати буклет і книжку неопублікованих творів, відкрити музей, а в Іршаві провести науково-практичну конференцію, присвячену ювілею В.Фенича, пише Василь Шкіря, газета "Новини Закарпаття".