Закарпатці починають збирати чорницю

«Такого, щоб уже в середині червня достигли яфини, я не пам’ятаю, — розповідає пенсіонерка баба Гафія із села Березники Свалявського району. – Я дуже здивувалася, коли вівчарі принесли в село звістку про те, що вже можна збирати ці ягоди». На кооперативному ринку в Мукачеві біля старенької — два відра відбірних чорниць. Плоди гарні, величенькі, а пахнуть так, що аромат від них розноситься на кілька метрів. Поруч наповнені півлітрова та літрова банки. За літрову бабуся править 20 гривень. За півлітрову — половину суми. Дехто з покупців пробує торгуватися, мовляв, минулого року чорницю можна було купити на третину дешевше. «А ви спробуйте її назбирати, — ніби виправдовується стара. – Та яфини ще лем з’явилися, їх дуже мало, й гребінками їх тепер не начешеш у відро. Мусай кожну ягідку окремо зірвати й так класти у посудину», пише Віталій Пумпинець, газета  "Новини Закарпаття".

Незважаючи на високу ціну, покупців не бракує. «Я діабетик, — каже мукачівець Степан, — чорницю радила мені їсти лікар-ендокринолог. Десять гривень — не такі великі гроші, отож півлітра ягід можу собі дозволити». Мукачівка Мар’яна стверджує, що в яфинах є цілий клондайк вітамінів та мінералів, отож їсти їх дуже корисно. До того ж вони надзвичайно смачні. Діти люблять ними ласувати. Купувала яфини й молодиця із Клячанова, мати якої перебуває в кардіологічному відділенні райлікарні, мовляв, для відновлення сил після інфаркту лікарі радили хворій їсти чорниці. Та найбільше чорні ягідки припали до вподоби угорським туристам. Вони купували яфини літрами і дивувалися їхній низькій ціні.
Поруч із пані Гафією розташувався 13-річний Юрко. Хлопець — бабин односелець. У нього у великому рюкзаку 15-літровий алюмінієвий горнець з яфинами. Він живе тільки з матір’ю. Ненька у селі роботи не має, тому тепер на заробітках аж у Херсонській області. Школяр вирішив усе необхідне до нового навчального року придбати за власні гроші. Каже, що збирачі яфин встають о третій годині ранку. Ще затемна вирушають на полонину. Дорогу, поки розвидніється, підсвічують ліхтарем. Вийшовши тільки о сьомій на гору, відразу ж починають збирати. Добре, коли не йде дощ і хмарно, бо тоді легше збирається, не надокучає спека, комарі. Гірше, коли в обідню пору сонце нестерпно пече. Та діватися нікуди, потрібно заробляти, поки платять дорожче, бо уже невдовзі селяни масово посунуть у гори. Ціна на чорницю впаде, а отже, й заробітки зменшаться.

За словами хлопчини, чимало його односельців тепер збувають чорницю у Сваляві на базарі. Деякі вже встигли освоїти й ринки в обласному центрі. Є й такі, що торгують у довколишніх оздоровчих закладах на тій же таки Свалявщині. Поки що проблем зі збутом не відчувається. А далі горяни надіються, що чорницю прийматимуть, як і в попередні роки, заїжджі закупівельники. Вони, правда, платять небагато, але й то якийсь заробіток.

Не сидять склавши руки й жителі Воловеччини. Тамтешніх збирачів чорної ягоди виручає автотраса Чоп–Київ. Її тут нарекли дорогою життя. Насправді так воно й є. На узбіччях шосе поблизу населених пунктів уже нині можна спостерігати такі собі стихійні базари, де верховинці продають дари лісів та полонин – гриби і ягоди. Це і є однією із статей доходів горян, які дуже потерпають від безробіття. Місцеві дітлахи, особливо із незаможних родин, про відпочинок у літніх таборах у цей час й не мріють. Раді, що настали канікули і мають можливість заробити якусь копійчину, допомогти батькам. А відпочиватимуть натомість взимку…