2 липня 2013 року об 11 годині в с. Лецовиця Мукачівського району відбудеться освячення меморіальної дошки греко-католицькому священику Івану Малишку.
Біографічна довідка
МАЛИШКО Іван - парох церкви Різдва Пресвятої Богородиці (21 вересня) у с. Брестов Мукачівського р-ну.
Народився 11 лютого 1911 р. у сім'ї хліборобів Петра Малишко та Олени Герц у с. Лохово Мукачівського р-ну. Здобувши середню освіту в Мукачівській гімназії, продовжив навчання в Ужгородській духовній семінарії.
12 серпня 1937 р. був рукоположений на священика єпископом Мукачівської Греко-Католицької єпархії Олександром Стойкою. У 1937—1942 рр. був парохом у с. Негровець Міжгірського р-ну, а з 1942 по 1949 рр. — парох у с. Брестов. На початку 1949 р. органи місцевої влади докладають багато зусиль, щоб намовити о. Івана на перехід до російського православ'я, обіцяючи безтурботне життя і парохію на вибір. Коли умовляння не дали бажаних результатів, то в хід пішли погрози, його з сім'єю виселяють з парохіяльного будинку. Коли і ці дії не дали бажаних результатів, працівники КДБ 18 червня 1949 р. заарештовують, а Закарпатський обласний суд 22 серпня 1949 р.засуджує о. Івана Малишка на 25 років позбавлення волі з поразкою в правах терміном на 5 років і конфіскацією належного йому майна.
Після Львівської тюрми-розподільника о. Івана Малишко з олтарними братами оо. Юлієм Бачинським, Стефаном Петенком, Іваном Скибою, Василем Штецем і Йосифом Карпинцем відправляють у Київську тюрму, так звану "на Короленка", а через три тижні переводять у Київську тюрму № 1, так звану "Лук'янівку", де він був в'язнем камери № 28. Опинившись у таборах ГУЛАГу м. Воркути, добуває вугілля в одній із вугільних шахт. З місць позбавлення волі повернувся додому в м. Мукачево 1956 р. хворим, нервово і фізично виснаженим після перенесеного ще у Воркуті інфаркту серцевого м'яза. Не будучи працездатним, змушений проживати в 1956—1958 рр. на утриманні сім'ї. З 1958 по 1960 рр. працював двірником у Мукачівській залізничній поліклініці. З 1960 по 1968 рр. працює сторожем на Мукачівській взуттєвій базі, де на робочому місці 27 серпня 1968 р. на 58-му році життя і 32-му році свого душпастирства о. Іван Малишка помер.
Згідно з ст. 1 Закону Української РСР "Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні" від 17 квітня 1991 р. прокуратура Закарпатської обл. 26 червня 1992 р. реабілітувала Івана Малишка.
Дружина о. Івана Малишко, Гізелла Деркач, народилася 16 лютого 1914 р. в сім'ї греко-католицького півцеучителя Івана Деркача і Анни Тегзе в с. Ізки Міжгірського р-ну. Закінчивши в 1937 р. Ужгородську греко-католицьку жіночу учительську семінарію, працювала учителькою початкових класів у селах Негровець і Брестів. Ще до арешту чоловіка була звільнена з учительської посади. Коли ж його арештували, залишилася без роботи з двома дітьми. У працевлаштуванні всюди відмовляли. Після довгих пошуків роботи їй вдається знайти місце прибиральниці, а через сім місяців — прачки на Мукачівській кондитерській фабриці. На цій важкій і малооплачуваній роботі працювала аж до виходу на пенсію в 1969 р. Вона з честю виконала свій материнський обов'язок у важкі роки гоніння. Разом із чоловіком виховали і дали путівку в життя дочці Марті (Переста) і сину Івану.
Коментарі
у мукачівському округу в 40-50рр. діяв стукач під псевдонімом "Петро", це свідчать багато старожилів із КДБ, готові дати свідчення, та назвати справжнє прізвище, та місце проживання агента КДБ "Петра". Це він здавав КДБ священиків, до чого є документальні підтвердження.