Що може бути цікавого, а тим більше – цінного, в старій бетонній зупинці, на якій небагаті селяни чи мандрівники чекають автобуса?

Виявляється, в  наш цифровий час і це може стати предметом захоплення і колекціювання. Принаймні, для учасників спільноти «Зупинка» zupynka.livejournal.com, що створена в соціальній мережі «Живий Журнал» в 2009 році і налічує півтори сотні учасників. 

Подорожуючи Україною, вони фотографують цікаві автобусні зупинки. Виявляється, з ними не все так просто. Ці здебільшого залізо-бетонні «малі архітектурні форми» за часів СРСР не  зазнали тотальної будівельної стандартизації, висміяної в давній новорічній «Іронії долі». На автобусних зупинках відточували свою майстерність майбутні дизайнери (хоч цього слова тоді не вживали), захищаючи на їхньому оформленні дипломні проекти.

Студенти-оформлювачі та інші автори залишили на художніх кам’яних полотнах та мозаїчних панно зображення здобутків радянської влади у вигляді робочих, селян та лісорубів, на тлі худоби, сільгосптехніки, агропейзажів тощо. На українських теренах особливо  популярною стала техніка мозаїки – клопітка, але з довгим часовим запасом. В наш час ці наївні твори викликають захоплення у іноземців, що розуміються на мистецтві. Так, німецький мандрівник Крістофф Брумме, подорожуючи колишнім СРСР, минулого року записав в своєму блозі: "Мистецтво майстрів мозаїки в Україні охоплює багато шкіл і стилістичні напрями – експресіоністські і натуралістичні, соц-арт і поп. Кожен твір мистецтва унікальний, копіювання залишається долею західних культур… Тепер мета мого життя: я хочу добитися того, щоб сто найгарніших автобусних зупинок Україні та Росії були взяті під захист ЮНЕСКО." Здається, німець почав втілювати цю мрію. Після його запису в популярній німецькій газеті «Frankfurter Allgemeine Zeitung» була надрукована стаття про мальовничі зупинки України.

На жаль, те, що оцінили за кордоном, не надто цінять вдома. Малюнки на сільських зупинках часто просто замальовують під час ремонту. Та й самі будівлі, буває, руйнуються або ж замінюються на сучасні – одноманітні та безликі. Пропоную читачам «Мукачево-net» підбірку світлин автозупинок Берегівщини. Зауважу, що на Закарпатті техніка розпису цих МАФів мозаїкою не прижилася (на відміну від сусідньої Львівщини), але й мальовані та зрідка рельєфні картини варті уваги та збереження.

Бене

Бовтрадь

Боржава

Гать

Мужиєво

Н.Ремета

Шом

Яноші

 

• автобусні зупинки
• Закарпаття