Сашко Шершун: я мав бути лікарем, але моя любов до історії виявилась сильнішою

— Сашко (любить щоб його називали саме так) з чого почалось твоє захоплення туризмом?

— Воно само собою сталось. Пам’ятаю свою першу екскурсію в житті, яку я провів на 4 курсі ще будучи студентом історичного факультету у 2010 році. Я активно їздив в археологічні експедиції. На одну з них приїхали і чеські археологи та попросили проїхатись з ними до середнянського замку і трохи розповісти про нього. В результаті їм сподобалось і мені теж. І так я почав проводити екскурсії для своїх знайомих. А ще через деякий час я почав цим займатись професійно. І не тільки проводити екскурсії та дізнаватись все більше про історію рідного краю, а й розвивати нові напрямки в туризмі Закарпаття.

— Твої батьки обоє медики, чи не спонукали тебе вступати на медичний факультет та продовжити батьківську справу?

— Ще з шкільних років мені дуже легко вдавалось вчити саме історію. Я часто їздив на різні олімпіади. І навіть зайняв третє місце на республіканській Малій академії наук. Ще не здавши ЗНО, я був майже впевнений, що складу тести з хорошим результатом і зможу навчатись і далі на історика. До 9 класу батьки хотіли, щоб я пов’язав своє життя з медициною, і можливо так би й було, бо я добре знав хімію та біологію, але потім вони побачили що любов до історії все ж сильніша. Ну і ще я маю 2 сестер, тож у них був запас. Зараз одна із сестер вивчилась на андрогога, а наймолодша все ж стала медиком.

— В твоїй біографії є ще одна цікава сторінка – ти працював вчителем у школі. Що можеш згадати з цих часів?

— Це найкрутіший досвід в плані самоорганізації та моральної витримки. Я був молодим вчителем і зрозуміло, що мені було тяжкувато. Аби діти були зацікавлені в твоєму предметі постійно треба щось вигадувати, викладатись на 110%. Ти маєш пристосовуватись до кожного, маєш робити так, щоб було цікаво і дітям і тобі. Ще один плюс ,який мені дала ця робота – стресостійкість. Тобто, ти на більшість ситуацій, які люди вважають проблемами дивишся під іншим кутом. Ну і трохи розвиваються таланти психології, оскільки ти спостерігаєш за різними дітьми та спілкуєшся з ними. Після такого спілкування набагато легше знайти спільну мову з дорослими.

— Давай повернемося до туризму. Багато де можна почути, що туризм у нашому краї стрімко розвивається. Ти найкраще можеш розповісти чи так це.

— Він у нас в непоганому стані, скажемо так. Після 2006 року в нас постійна динаміка росту. Але все почалось значно раніше ще з часів Австро-Угорської імперії - це був визнаний туристичний край. Потім чехи розвивали цю територію, як туристичний край. І навіть при СРС� дотримувались цієї ж стратегії. За цей час були вироблені певні бренди. Наприклад, закарпатські мінеральні води, закарпатські вина, закарпатська природа. А деякі туристичні мітки можна назвати просто феноменами стійкості, оскільки впродовж десятків років їх популярність не зменшується. Це я про долину нарцисів. Там поле з квітами щороку меншає і меншає, на більшість людей воно не справляє враження, але туди стабільно їдуть і це такий бренд, якому вже не потрібна реклама.

Постраждав туризм у 2014 році, коли почались події на сході. До того часу до нас приїздило багато закордонних туристів і не тільки з Білорусії чи Росії, а й швейцарці, словаки, німці, угорці, чехи та інші. Потім стався обрив з закордонними туристами, бо Україна стала країною в якій ведуться бойові дії. І ясно, що якийсь німець, що сидить вдома і вибирає куди б поїхати і що подивитись прочитає, що в Україні бойові дії, а Закарпаття це Україна і він сюди не приїде. Однак в цей самий час побільшала кількість українських туристів. Це ми пов’язуємо із анексією Криму та зростанням долара. Тоді найбільші напливи туристів були на травневі та зимові свята. Згодом цей показник почав вирівнюватись і туристи стали їхати до нас в будь-яку пору року. Багато фестивалів розширились таких, як «Червене вино». Та з’явилось чимало нових, які додають туристичної привабливості.

Цей рік оголошений в Україні роком гастро-винного туризму. Так от в Закарпатті з цим все окей. Гастрономія у нас обростає новими цікавинками. З останнього це – равлики. Равликові ферми приваблюють туристів. Також є багато всього іншого. Ферма буйволів з дегустацією сиру, крафтові пивоварні, нові винниці. Як на мене, у нас багато цікавих туристичних напрямків і працювати над створенням нових не так важливо, як покращувати інфраструктуру для вже існуючих. Наприклад, Іршавський район. Там є багато всього цікавого: кузня Гамора, млин в Луково, пам’ятник Кротону, заповідник «Зачарований край». Крута природа, цікаві об’єкти, а дороги туди жахливі. Також потрібно покращувати готельну базу та базу екскурсоводів.

— Дякую за цікаву та змістовну розмову. Будемо й далі тримати руку на пульсі туристичного життя нашого краю.