Сергій Тішин: Мукачево яким було, таким і залишилось – живим, красивим та з душею

Сергій Тішин: Мукачево яким було, таким і залишилось – живим, красивим та з душею

В колекції пана Сергія кілька тисяч експонатів пов’язаних з Мукачевом та Закарпаттям.

Мукачівський колекціонер Сергій Тішин все своє життя збирає листівки, фото, іншу поліграфію та все що пов’язано з рідним містом. В колекції чоловіка понад 3 тисячі експонатів, серед яких трапляються і справді унікальні.

— Я не можу сказати скільки часу я витрачаю на своє хобі. Воно стало моїм життям. Вперше мене познайомив з колекціонерською справою мій батько, якого вже на жаль, немає з нами. Він мав велику колекцію листівок та фотографій Мукачева, яку я до тепер намагаюсь постійно доповнювати цікавими експонатами. Але, окрім листівок та фотокарток я збираю і ніші речі. Наприклад, в мене є кілька пляшок з Мукачівського пивзаводу, чеки з магазинів 1900-х років та навіть паперові пакети, яким майже 100 років. Вони, до речі, тоді були з міцного паперу більше схожого на картон і найголовніше – екологічно чистими. Також і на пакетах і на інших побутових речах друкували рекламу. Вже тоді наші прадідусі та прабабусі розуміли, що таке маркетинг та не втрачали можливості нагадати про свої товари чи послуги. Ось у мене є кілька рекламних листівок, етикеток та постерів з Підгорянського пивзаводу.

На питання – «Чи вважаєте Ви, що молодь має знати історію свого міста?» пан Сергій відповів, що досконало її не знає ніхто, а от орієнтуватись у відомих фактах про замок Паланок чи міську ратушу це святе правило кожного мукачівця. У колекції збирача артефактів є чимало книг присвячених місту над Латорицею. Українською мовою всі їх перечитав вже давно.

Зараз доводиться шукати книги на угорській, адже Мукачево довгий період часу входило до Австро-Угорської імперії. З книжок можна дізнатись про побут, роботу та захоплення тогочасних мукачівців. Торгівлею займались переважно євреї, в місті функціонували ресторани та кафе, а роботящі люди жили хоч і небагато, але в мирі.

Ось, наприклад, аматорське фото спортивного клубу МSE(Munkacs Sport egyesulet) 1937-го року.

Колекціонер зізнається, що інколи за цікавий екземпляр до колекції можна віддати кругленьку суму. Жаліється, що раніше цінних пам’яток було більше. Інколи люди, не усвідомлюючи цінність листівки викидають її в сміття, як непотріб. Де саме вишукує колекційні екземпляри не розповідає. Каже – як і в журналістів є таємні джерела інформації, які вони не розголошують, так і в колекціонерів.

Нам також вдалось побачити спеціальні наліпки на конверт приватних адвокатів, що жили й працювали у нашому місті в минулому столітті.

— Окрім Мукачева я стараюсь захопити і всю область. Наприклад, у мене також є етикетка з лікеру, який виготовляли у Хусті у 1940- роках.

— Я дуже люблю Мукачево і вважаю його одним з найгарніших міст. Зрозуміло, що деякі будівлі частково змінились, щось добудували, щось переробили, але те що наше місто йде в ногу з часом це тільки плюс. Адже тут вдало поєднується минуле і сучасне. Ще кілька десятків років тому наше прекрасне Мукачево мало дещо інший вигляд, сірий і непритаманний для нього. А зараз в центрі міста, майже як і 200 років тому, завжди людно. Молодь вирішує справи за чашечкою кави у затишному кафе, хтось біля ратуші залишає свій велосипед та йде по справам, з’явилось багато маленьких крамничок. Мені інколи здається, що місто зовсім не змінилось, просто по старій бруківці ходять вже інші люди, а Мукачево яким було, таким і залишилось – живим, красивим та з душею. Я впевнений, що ще через 100 років тут буде так само.

Mukachevo.net
Якщо ви знайшли помилку, виділіть текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
Коментарі -
Зачекайте...