Композитні фотополімери це ідеально гладка та блискуча поверхня зубів після реставрації

Фотополімерні матеріали в стоматології надійно закріпилися на ринку стоматологічних послуг. Ці універсальні матеріали для реставрації зубів неймовірно практичні – вони поєднують у собі хороші естетичні і фізико-механічні властивості, з ними зручно працювати, особливо, коли використовується саме фотополімер. Купити не складно навіть самий якісний (наприклад, виробництва фірми Estelite – Естелайт Астерія або Естелайт Сігма Квік) композитний матеріал, ціна на який під силу для людей середнього статку (бо ж саме вони і є цільовою аудиторією приватної клініки).

При усьому вищезгаданому, композитні пломби відносно довготривалі, закордонні колеги пишуть про терміни служби у 7-10 років: Composite fillings chemically bond with the surrounding tooth with an adhesive. But they last on average about 7 years, according to a 2010 studyTrusted Source. Research from 2014Trusted Source has shown that they can last 10 years or more if fillings are smaller and patients have good oral health.”

Більш того, з ростом загальної кваліфікації лікарів, кількість виконуваних прямих реставрацій з композитів значно зросла за останні кілька років. Використовуючи підгожі техніки нашарування і світлотверднучий композитний матеріал тут, цілком можна отримати анатомічну реставрацію, що ідеально імітує тканинну структуру зуба. Однак, для повноцінного завершення роботи необхідно провести етапи фінішування та полірування композитної реставрації.

Фінішування представляє собою контурування реставрацій для отримання бажаної анатомії і виконання всіх необхідних коригувань оклюзії. У свою чергу, полірування – це остаточне виключення нерівностей поверхні, що були створені інструментами для фінішування.

Навіщо потрібні завершуючі етапи?

Бажано домагатися гладкої, високоглянцевої поверхні композитної реставрації не тільки з питань естетики, але і з гігієнічних міркувань, і, відповідно, довготривалого результату.

Естетика

Шороховата поверхня впливає на естетику реставрації за рахунок того, що робить композит більш чутливим до фарбування. Шороховатість також знижує коефіцієнт відбивання світла, що, у свою чергу, впливає на сприйняття кольору матеріалу.

Таким чином, з естетичної точки зору, глянцеву поверхню реставрації буде складно відрізнити від природньої емалі, при тому, що відбиваюче світло спектрально завжди буде переважувати колір самого композитного полімерного матеріалу. Відповідно, композитна реставрація з неглянцевим покриттям буде більш візуально сприйнятна для людського ока, навіть якщо колір матеріалу був підібраний правильно і точно відповідає природнім тканинам зуба.

Гігієна

До шороховатих поверхонь композитного матеріалу легше прикріплюються мікроорганізми, що призводить до більш стрімкого процесу мікробної адгезії та колонізації і дозріванню зубного нальоту. Статистично, розмір шороховатостей більше двох мікрон призводить до значного прискорення утворення біоплівки і наступного нальоту. Ідеальна поверхня внутрішньоротових реставрацій повинна мати шороховатості менше за 0,2 мікрона.

Протокол фінішної обробки та полірування для отримання високого глінцевого блиску зубів

Звичайно, є багато факторів, котрі впливають на кінцевий результат обробки реставрацій з композитних полімерів. Розмір частинок наповнювача, склад матриці матеріалу, використовувана система полірування, вологе чи сухе полірування, а також прикладені зусилля та витрачений час – все це може впливати на кінцевий блиск.

Тим не менш, раціональніше використовувати універсальний протокол, котрий поєднує у собі певні методи та передовий досвід, прийнятий експертами у сфері композитних реставрацій.

Фінішування та контурування

1. Потрібно відмітити перехідні лінії реставрації.

2. В першу чергу, згладжуйте кути перехідних ліній на вестибулярній та апроксимальній поверхнях за допомогою алмазного бору (наприклад, Kulzer) з канонічним красним кільцем (250-012F). Три рівня вестибулярної кривизни можна відрегулювати за допомогою того самого бору або диску Sof-Lex середньої величини або будь-якого іншого диску середньої зернистості.

3. Лезо скальпеля №12 можна використовувати для видалення надлишку композиту з проксимальних поверхонь. Тонкий кінчик скальпеля – ідеальний інструмент в місцях, де природня анатомія стає увігнутою.

4. Металеві чи алмазні поліровочні штріпси, такі як Epitex, можуть використовуватися там, де поверхня обробки опукла чи пласка.

5. Після того, як первинна анатомія визначена, варто відмітити олівцем мілкі деталі морфології, – зокрема, вертикальні борозди на фронтальних зубах. Такі борозди створюються легким переривчастим натиском алмазного бору, який утримується під кутом.

Полірування

По завершенню фінішування, маємо наступне: композитна реставрація, на якій визначена первинна та вторинна анатомія, що виглядає тьмяно, матово, і на ній видно «подряпини» від використання алмазного бору і диску середньої зернистості.

Для згладжування нерівностей, що отримані після текстурування, використовуються резинові поліри. Останні мають дуже широку лінійку абразивності, а використовувати можна хоч усі з наявних у напряму зменшення абразиву. Тож, за допомогою полірів утворюються гладкі переходи між заглибленнями та опуклостями. Частота обертів при цьому повинна знаходитися в межах 5000-7000 обертів/хвилину.

Для кінцевої обробки, яка повинна надати яскравість та блиск реставрації, можна використовувати або алмазні пасти (розмір частинок – менший за 0,5 мікрон), або пасти з окису алюмінію. Важливо не травмувати поверхню реставрації і тим більше не порушити її крайове прилягання. Саме тому для фінішного полірування використовують м’які щітки чи диски, котрими без зусиль та круговими рухами оброблюють поверхні при частоті обертів до 5000.