Історія монастиря, який перетворили на навчальний корпус УжНУ (ФОТО)

Автор проекту НадКарпаття розповідає, що проект споруди монастиря розробив ужгородський архітектор Ернев Ковош.

Гроші на будівлю збирали всім миром, вони надходили навіть із за океану. Але найбільший внесок зробила держава, яка виділила 300 000 крон.

Швидкість будівництва вражає до сьогодні, адже зводити будівлю почали наприкінці 1911 року, а вже 1912 року роботи було завершено: 7 червня на верхівці монастиря (на той час найвища будівля в Ужгороді) встановили триметровий хрест.

За короткий час новозбудований монастир перетворився на один із центрів духовності та освіти. Першим його ігуменом став о. Афанасій Максим, настоятелем вихованців – о. Теофіл Скиба. У вересні новозведену споруду освятив тодішній єпископ Мукачівської греко-католицької єпархії Антоній Папп.

Будівля спершу складалася з трьох поверхів у бокових частинах (на них були так звані висячі сади) і 4-поверхової – центральної. Згодом, у міжвоєнний час, бокові частини монастирської споруди забудували, і вона набрала сучасного вигляду.

Нараховувала споруда монастиря 56 кімнат та кілька великих залів, а всередині була каплиця з розписами Йосипа Бокшая.

Окремо в споруді були кімнати для монахів і вихованців, яких тоді налічувалося близько 80–100. Тут же розміщувалися класні й бібліотечні приміщення. При монастирі з 1925 року діяла друкарня, де видавали не лише релігійні книги, а й літературу з історії та культури Закарпаття.

У довоєнні часи при монастирі діяла школа-інтернат для дітей священиків, а також розміщувався суд (останній суттєво скоротив площі, первісно відведені для інтернату)

У 1937 році у Святовасилівському монастирі відкрито класичну гімназію з навчанням українською мовою, Але на жаль вже у 1938 році, після приєднання Ужгороду до Угорщини, монастир позбувся гімназії, частини інтернату та самих монахів, значна кількість яких була галицького походження.

1949 року монастир ліквідували. Приміщення передали університету. Згодом у будівлі монастиря розмістили біологічний факультет.

У частині кімнат було облаштовано крайовий зоомузей. У ньому зібрали кілька сотень експонатів: опудала тварин, птахів, зразки мінералів та рослин.

З часом до будівлі «переїхав» фізичний факультет УжНУ, який і досі дислокується в колишній обителі василіан.

Слідкуйте за нами у Facebook та Instagram.

Також підписуйтесь на наш Telegram та Youtube.

Дізнайся першим!