Справа Порошенка: Зеленський повторює історію Януковича з Тимошенко

Сергій Висоцький для видання "Bykvu" розповідає, ситуація десятирічної давності, переслідування Януковичем Юлії Тимошенко, розділила суспільство на тих хто розумів наслідки встановлення в Україні репресивного авторитарного режиму, на тих хто не розумів і на тих, хто в надії вбудуватися в систему цього режиму малодушно відпрацьовував програму Банкової з одвічно улюбленим гаслом пристосуванців: “Не все так однозначно”.

Багато хто тоді попереджав, що якщо влада починає рубати ліс політичної опозиції – тріски правового і бандитського свавілля покриють рівномірним шаром все суспільство і всю країну. Саме тоді, в такому далекому але одночасно і такому близькому 2011 програмувався сценарій трагедії 2013-2014 років.

Як і десять років тому, політичне переслідування Петра Порошенка з ініціативи Володимира Зеленського (а на відміну від того ж Януковича, нинішній президент України говорить про своє бажання посадити Порошенка постійно) – ситуація однозначна. Як би це не намагалися представити глашатаї Банкової. І в разі, якщо прокуратура доведе до кінця своюпогрозу про арешт п’ятого президента, біографія Володимира Зеленського, як і історія України, розділитися на до і після.

Звичайно ж зараз на нас обрушиться потік заяв і думок підгодованих Банковою ломів. І як завжди голоси ці розповідатимуть нам про неоднозначність ситуації, про неоднозначність фігури самого Порошенка і про те, що монопрезидент не контролює нескінченно лояльного до нього Генерального прокурора. Але як і десять років тому ці політтехнологічні тези не матимуть з реальністю нічого спільного.

Реальність же полягає в тому, що під акомпанемент показною комічності, Володимир Зеленський вибудовує в Україні репресивний авторитарний режим. І справа тут зовсім не в Порошенку – а в тому, що як і у всякій авторитарній деспотії в Україні у верховного лідера не може бути жодних альтернатив і жодного незалежного закону. Тому що закон в режимах такого штибу є не загальним правилом для всіх, а лише інструментом для реалізації влади і компенсацій фобій вождя.

Цілком допускаю, що ядерний електорат самого Зеленського схвалить політичні репресії. Та й на самій Банковій переслідування Порошенка та інших опозиційних політиків розглядають перш за все як політтехнологію з підтримки рейтингу Зеленського. Зеленський готовий годувати українців все більш гидкими видовищами, оскільки непрофесіоналізм влади, примножений зростанням впливу олігархів на держпотоки, явно не в змозі дати населенню хліба. Однак першопричина політичних репресій, що за часів Януковича, що за часів Зеленського глибше будь-яких раціональних мотивів. Так як самі по собі політичні репресії – це завжди дурний і нераціональний вибір.

Ні, страх Януковича перед Тимошенко, як і страх Зеленського перед Порошенком має глибокі психологічні причини. Це страх боягуза перед сильним конкурентом і страх дилетанта, що незаслужено займає високу посаду, перед професіоналом.

Особливо пікантно на цьому тлі виглядає підтримане суспільством і різними активістами скасування інституту депутатської недоторканності. Цікаво спостерігати за тим, як реалізується сценарій про який багато хто з нас попереджали раніше – зняття недоторканності з парламентаріїв відкриє вікно можливостей для знищення опозиції і встановлення в Україні авторитаризму.

Те, що для арешту п’ятого президента і лідера опозиційної фракції парламенту – людини без сумнівів впливової, тепер не потрібно голосування дозволяє Зеленському приховати ще один факт, який розкрився б у разі голосування за зняття недоторканності з Порошенка в парламенті – факт того, що голоси б за це рішення було б віддані не тільки “Слугами народу”, але і олігархічними групами і проросійською фракцією. Тому що кримінальне переслідування Порошенка – це справжній подарунок для Путіна.

Подарунок не тільки в розрізі особистої антипатії, яку відчуває російський диктатор до п’ятого президента України. А перш за все тому, що політичні репресії – кращий інструмент для міжнародної ізоляції України. Кремль ніколи не досягав успіху в реалізації своєї політики в суміжних країнах у разі, якщо в цих країнах зберігалася сильна парламентська демократія.

Саме тому Кремль завжди підтримував деградацію демократії в пострадянських державах. Бо вирішити свої завдання з одним деспотом завжди було простіше. Одну людину, нехай і на посаді президента, завжди можна було завербувати – грошима, погрозами або лестощами. Але справа не тільки в тому. Своєю кримінальною війною з опозицією Володимир Зеленський дає Путіну в руки головний козир – аргумент про невиправність України і українського суспільства. Адже репресії і безальтернативність вождя є фірмовим стилем “русского мира”.

Скільки б ми не говорили про свої європейські прагнення подібні дії Зеленського перекреслюють весь той шлях назустріч цивілізованому світу, які незважаючи на війну і кров ми зробили за останні шість років. Безвідповідальна поведінка президента України дає Путіну можливість сказати лідерами вільного світу: “Дивіться, я ж завжди говорив вам про те, що ми – один народ. Українці не здатні до будівництва демократичної держави. Вони не поділяють ваші цінності. Нехай повертаються туди, де їм буде комфортно – в нашу сферу впливу”.

Справами проти Порошенка, Федини та інших переслідуваних, Зеленський розписується не тільки у своїй політичній неспроможності, але програмує нестабільність всередині країни і підрив нашого зовнішньополітичного курсу. Українці нарешті повинні зрозуміти, що люди з радянською ментальністю не здатні вибудовувати навколо себе нічого крім ГУЛАГу. І визначитися з тим, чи готові вони захищати нашу демократію, а значить і своє майбутнє від чергового жадібного царька. І ставки в цій грі набагато вище ніж доля окремо взятого політика Порошенка. Що б про це хто не думав.

Слідкуйте за нами у Facebook та Instagram.

Також підписуйтесь на наш Telegram та Youtube.

Дізнайся першим!