Із кінця 90-х років угорці здійснюють спроби відновити на нинішній межі Закарпатської та Львівської областей України – Верецькому перевалі – прикордонний знак між колишньою Великою Угорщиною та Польщею, який самі угорці зняли під час їхнього відступу у 1944 році з лінії Арпада. Цьому сприяють певні політичні сили в Ужгороді і Києві.

Справа дійшла навіть до домовленостей між президентами двох країн – України та Угорщини, але 14 березня не відбувся візит Ласла Шойми, президента Угорщини до Закарпаття на урочисте відкриття цього знаку на Верецькому перевалі, бо внаслідок суперечки між місцевими українськими патріотами та прихильникам відновлення колишнього прикордонного знаку обласна рада в Ужгороді не затвердила рішення Закарпатської обласної адміністрації про його відкриття.

Знак — кам’яна споруда вагою 60 тонн і висотою 7 метрів — уже фактично височить на Верецькому перевалі. Тут же, під перевалом, у 1939 році навесні поляки і угорці розстріляли близько 500 січових стрільців – оборонців Карпатської України, яка була проголошена незалежною державою у Хусті в березні 1939 року і потоплена в крові тодішньою Угорщиною з благословення нацистської Німеччини.

Перехід угорців через Карпати чи відновлений прикордонний знак?

Угорці трактують сьогоднішню версію пам’ятника як історичний знак того, що древні угорці, сім їхніх племен, нібито подолали у 895 році Верецький перевал і заселили Карпатську котловину, береги Тиси та Дунаю та заснували тут Угорщину. За даними археологів, угорці перетинали Карпати і раніше, різними перевалами і шляхами. Але вперше відкритий Будапештом 1881 року саме на цьому місці Верецького перевалу пам’ятник називався «Березький прикордонний стовп» і символізував він тисячолітній кордон Угорщини та традиційну польсько-угорську дружбу.

На рубежі 19-20 століття західноєвропейська інтелігенція називала Закарпаття у складі Австро-Угорщини «Африкою у центрі Європи» або ж «Землею без імені», його ж населення русинів-українців – «жертвою жорстокої політики угорської адміністрації». У Будапешті навіть змушені були створити на початку 20 століття парламентську комісію, щоб з`ясувати причини безпросвітних злиднів закарпатців під владою Будапешта. Тому не дивно, що у 1919 році закарпатці висловилися на зборах народних представників у Хусті про відхід від Будапешта і приєднання до Великої України.

Але ще перед цим, у 1896 році Березький прикордонний стовп був оновлений, уже як величніший пам’ятник, і це було поширено і в інші місця Угорщини, із символічним птахом турулом, степовим орлом – гербовим знаком Арпадовичів, що символізувало панування Угорщини в регіоні Карпат. Тоді було встановлено ще 6 таких пам’ятників у різних місцях держави. За всіма ознаками, відновлення історичного знаку у тому ж самому місці зберігає його повне історичне навантаження і первинне значення. Це історико-політична аксіома.

Що ж сталося в Карпатській Україні у 1939 році

Після розпаду Австро-Угорщини 1918 року, за міжнародними угодами у Парижі та й бажанням самих закарпатських українців у 1919 році Підкарпатська Русь відійшла до Чехословацької Республіки. Прага демонтувала всі угорські ознаки з пам’ятника на Верецькому перевалі і угорського турула в Мукачеві. А навесні 1939 року внаслідок Мюнхенської змови Гітлер дав добро на захоплення Карпатської України Угорщиною, яка стала його союзницею у Другій світовій війні.

Українці Карпатської України чинили жорстокий опір загарбникам та боронили проголошену в Хусті державу, яка викликала лють не лише у нацистів в Берліні, але й у Сталіна, який назвав її на партійному з’їзді більшовиків у Москві «гудзиком, який бажає пришити до себе піджака», маючи на увазі наміри хустського уряду Августина Волошина відновити зв’язок з Великою Україною. Всі деталі жорстокості угорського війська на теренах Карпатської України детально висвітлені в документах і спогадах сучасників. До сьогодні є ще сотні свідків тих кривавих подій.

Понад 130 тисяч українців та представників інших народностей з Карпатської України стали жертвами угорської окупації, біля 115 тисяч із них були замордовані у різний спосіб – розстріляні у перші дні окупації, позбавлені життя в угорських таборах у період 1939-1944 років. Та й поблизу Верецького перевалу і згаданого вже прикордонного знаку у кінці березня 1939 року поляки та угорці розстріляли близько 500 українських січовиків, які захищали Карпатську Україну. А 25 червня цього ж року угорці і поляки спільно відновили той же «Березький прикордонний стовп» на Верецькому перевалі.

Чому такі настирливі намагання відновити цей прикордонний знак на Верецькому перевалі

Ще з радянських часів Москва перетворила Закарпаття у своєрідний міжнаціональний регіон – тут із тих часів мешкають представники понад 100 націй і народностей. В Ужгороді на той час був один із найбільших осідків міжнародної контррозвідки московського КДБ. І в час розпаду СРСР, в кінці 80-х — початку 90-х, у Кремлі ще мали надію якось зберегти імперію. Тому використовували різні провокаційні варіанти і на теренах України, щоб розколювати народ за різними, у тому числі національними, ознаками, з метою зберегти оновлену імперію.

Враховуючи місцевий інтерес і культурно-історичні особливості Закарпаття, Москва за допомогою КДБ і київського осередку КПРС створила політизоване Товариство карпатських русинів. Частина його сьогоднішніх лідерів користується ситуацією довкола Косова і апелює до Москви про підтримку щодо відокремлення Закарпаття від України і створення Карпатської русинської держави. Кажуть, що ці процеси в Закарпатті інспірував у якійсь мірі і Михайло Горбачов, який нібито у секретних переговорах разом із канцлером Німеччини Ґельмутом Колем обговорювали можливості збереження СРСР і перерозподілу України, де Закарпаття нібито планувалося передати Угорщині. Спочатку про такі переговори писали московські комуністи, потім це підтвердив дуже близький до Горбачова його помічник Анатолій Черняєв у книзі «1991 рік». Про це також писав чеський історик Йозеф Соукуп, який у 60-ті роки емігрував до Західної Німеччини, де жив і працював до останнього часу. Він згадує про роль Горбачова і Коля у можливому перерозподілі кордонів у Центральній Європі та на Балканах (Косово) в книгах «Кво Вадіс, Ґорбі?» і «Візантія, Слов’яни та Європа». А нинішній віце-спікер Державної Думи Росії Володимир Жириновський у своїй книзі «Останній кидок на південь» (2007 рік) так і пише, що Україна буде з часом поділена між Росією і Заходом, а Закарпаття відійде до Угорщини.

Звичайно, тут багато наносного, але всім відомі й сьогодні ностальгічні настрої певних політичних сил у Будапешті, як лівих так і правих, щодо Закарпаття. Недарма один із угорських соціалістичних прем’єрів так і казав не так давно, що де не поклади більярдну кулю в рельєфі Карпатської котловини, вона завжди котиться до Будапешта. Не дивно, що пам’ятник на Верецькому перевалі готувалися відкрити ще у 1996 році, 15 серпня.

Роль Віктора Балоги у відновленні прикордонного знаку на Верецькому перевалі

Місцеві закарпатські політики і журналісти стверджують, що вирішальну роль у визнанні Закарпатською облрадою нації «русини» і ухвалі облдержадмінстрації відбудувати на Верецькому перевалі «Березький прикордонний стовп» належить нинішньому керівникові Секретаріату Президента України Вікторові Балозі. На думку експерта Київського інституту міжнаціональної конфліктології Алевтини Семьонової «Саме Віктор Балога контролює закарпатських так званих русинів, які вже відіграли свою роль, проголосивши незалежність «Підкарпатської Русі». Тепер черга дійшла до угорців. Для підсилення конфліктності ідея знаку на Верецькому перевалі була вкинута у націоналістичне середовище», – наголошує експерт.

Тут виникає лише питання, якщо у ролі Віктора Балоги в даних подіях є якась доля правди, в які ж ігри насправді грає нинішній керівник Секретаріату Президента України? І кому насправді так уже необхідно відновити «Березький прикордонний стовп» на Верецькому перевалі?

На фото:Будівництво монументу на Верецькому перевалі. Зйомка 17 березня 2008 року.

(ukrinform)

• прикордонний знак
• Верецький перевал
• Балога