Роман Куйбіда: На жаль, політичні органи зберігають свої важелі впливу на формування суддівського корпусу

Роман Куйбіда: На жаль, політичні органи зберігають свої важелі впливу на формування суддівського корпусу

Реформа судово-правової системи в Україні є одним із наріжних каменів реформування усієї країни.

Майже половина українців вважають, що проведення судової реформи є першочерговим та одним із найнагальніших завдань для країни. У свою чергу влада вже почала робити перші кроки. За тиждень, 28 березня, набирає чинності Закон «Про забезпечення права на справедливий суд», ініціатором якого стала команда Президента. Експерти Реанімаційного пакету реформ намагалися вплинути на розробку документа. Наскільки це вдалося і чи відповідає новий закон запитам громадян, розповів заступник голови Центру політико-правових реформ, експерт Реанімаційного пакету реформ Роман Куйбіда.

– Чи можна говорити, що проголосований Закон – це прорив? Що це саме та реформа, яку громадяни так довго чекали?

– Закон «Про забезпечення права на справедливий суд» є, безперечно, однією зі складових тієї судової реформи, яка потрібна країні. Але не можна сказати, що це повноцінна судова реформа і вона вже завершена. На мій погляд, цей закон – невеликий крок уперед. З’являється декілька позитивних речей: конкурс на всі суддівські посади, вільне проведення відеозапису судових засідань, відповідно до змін, які відбудуться, всі без винятку судові рішення повинні стати доступними в Інтернеті. Також перелік підстав для притягнення суддів до відповідальності визначений чіткіше порівняно з сьогоднішнім законом, встановлено процедуру, яка забезпечить більш справедливе, незаангажоване покарання суддів. Але! Найважливіше, чого не вдалося здобути з прийняттям закону, – це незалежність суддів. На жаль, політичні органи зберігають свої важелі впливу на формування суддівського корпусу.

– Тобто передбачається, що конкурс на суддівські посади може вплинути на рівень корупції у судах?

– До цього часу призначення, наприклад, суддів до апеляційних судів, до вищих судів і до Верховного суду фактично відбувалося без конкурсу, за різними протекціями, з використанням хабарів і тому подібне. Відповідно, якщо суддя заплатив гроші за свою посаду, він буде зацікавлений у тому, щоб ці гроші відробити, принаймні для себе. А суддівська зарплата не дає можливості компенсувати такі вкладення. Те ж саме й у випадку, коли суддя завдячує своєю посадою якомусь чиновнику в Адміністрації Президента чи ще комусь. Такий суддя буде завжди чутливим до побажань таких осіб. Якщо це забрати, а Вища кваліфікаційна комісія і Вища рада юстиції налагодять роботу так, щоб виключити ці протекції, корупцію і т.д., то на ці посади будуть потрапляти люди, які матимуть зовсім інші прагнення. Водночас навіть конкурс може бути нівельовано через «освячення» його результатів рішеннями політичних органів – президента і парламенту. На жаль, ці повноваження у них залишилися.

– Закон передбачає переатестацію всіх суддів. Як вона проходитиме?

– Процедура переатестації (у законі вона називається кваліфікаційним оцінюванням) буде відбуватися згори: спочатку Верховний суд, потім вищі суди, апеляційні суди і пізніше місцеві суди. Кожен суддя повинен буде пройти тест та перевірку суддівського досьє. Перевірка суддівського досьє буде включати досить багато різної інформації стосовно судді, зокрема буде проаналізовано   відповідність доходів способу життя. Кожен суддя, який хоче залишитися на своїй посаді, повинен буде пройти цю процедуру. Можна передбачити, що багато суддів не захочуть її проходити і звільняться за власним бажанням. З іншого боку ми не виключаємо, що до цієї процедури будуть серйозні питання у Венеціанської комісії. Тож процедура переатестації ще може зазнати змін. Тут важливо, щоб порядок звільнення суддів був бездоганним. Інакше звільнені з порушенням судді, навіть найбільші негідники, зможуть згодом відновитися на посаді.

–  Окрім того, що у новому законі залишився політичний тиск на суди, які ще є негативні моменти?

– Закон зберігає такі гнучкі підстави для звільнення, як, наприклад, «вчинення дій, які дискредитують звання судді та принижують авторитет правосуддя». Це дає інструмент політикам тримати суддю на гачку та при бажанні використати це положення, аби позбутися «неугодного» судді. Тобто навіть елементарне порушення строку розгляду однієї справи може бути інколи використано для звільнення судді.

–  Чи можна буде вже найближчим часом побачити зміни у звичайних судах?

– Відчутні зміни відбудуться лише тоді, коли буде вдосконалено процедуру здійснення судочинства, а на суддівські посади прийдуть чесні і професійні судді. Поки що ж ставку зроблено тільки на зміну суддівського корпусу.

–  У нас існує велика проблема з виконанням судових рішень. Які зміни плануються для вдосконалення цієї системи?

–  Це має бути одна зі складових судової реформи. Зокрема розглядається варіант запровадження недержавної служби виконання судових рішень. Буде так само, як із нотаріусами. Ми ж мали ситуацію, коли у нас весь нотаріат був державний, і держава фактично цю функцію розвантажила. Вона передала її приватним нотаріусам, і вони з нею справляються. Я думаю, що приблизно така ж еволюція очікує і систему виконання судових рішень.

– Експерти Реанімаційного Пакету Реформ пропонували положення, згідно з яким судді не можуть відмовитися прийняти позов, написаний із помилками або помилково направлений не в ту юрисдикцію. Чи увійшла ця норма до закону?

– На жаль, у новий закон ця норма не потрапила. Ми будемо пропонувати її під час змін до процесуального законодавства. Суть нашої пропозиції полягає в тому, що відповідальність за правильне визначення юрисдикції несе не людина, яка звертається до певного суду, а сам суддя. Навіть юрист дуже часто не може розібратися, до суду якої юрисдикції необхідно направляти позов, бо в деяких випадках багато що залежить від тлумачення закону.

– І, насамкінець, якою ви бачите ідеальну, реформовану судову систему України?

– Відповідь насправді дуже проста: це система, яка забезпечує право на справедливий суд. Не на папері, а в повсякденному житті. Тобто система, в якій працюють професійні судді, які є одночасно незалежними і відповідальними, а сама система є простою та зручною для громадянина. Новий закон є лише маленьким кроком у забезпеченні справедливого та якісного судочинства в Україні. Повноцінна судова реформа вимагає змін до Конституції – і щодо спрощення судової системи, і щодо звільнення суддів від політичних опікунів – президента і парламенту, і щодо звуження суддівської недоторканності. Країні потрібні реальні зміни, які дадуть відчутний результат, а не просту зміну облич.


Аліса Тимченко, Регіональний прес-центр ініціативи «Реанімаційний Пакет Реформ»

Якщо ви знайшли помилку, виділіть текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
Коментарі -
Зачекайте...