Бабічин Юрій

Бабічин Юрій

Бабічин Юрій

«Перерваний політ»

Під такою назвою у світ вийшла книжка В'ячеслава Рошка, яка передає сумний факт з долі автора: 2011 року він трагічно загинув у Києві. Це трапилося у його професійний День журналіста.  Талановитий публіцист, поет і прозаїк з Драгова (Закарпаття) навічно відійшов у інший світ ще зовсім молодим. Йому було лише 26. По собі залишив численні поетичні і прозові твори, кращі з яких й увійшли до книги «Перерваний політ».

Звідки ті хвороби беруться???

Чи відомо вам, що одна пальчикова батарейка, потрапивши у річку чи іншу водойму, може спричинити забруднення 400 літрів води?  А якщо у природу потрапить один  мільярд батарейок? Відповідь очевидна – екологічне лихо.

Спровокувати думати

Роль еколого-освітньої роботи в установах природно-заповідного фонду набуває дедалі більшого значення. Це пов’язане з тим, що екологічні проблеми значною мірою стосуються людської діяльності, яка нерідко завдає шкоди довкіллю.  Сприяти гармонійним стосункам людини і природи – основне завдання екологічної освіти. Тобто, це комунікаційний процес з визначеною місією, спрямований на емоційний і інтелектуальний вплив на людину задля усвідомлення важливості збереження довкілля. Як це грамотно робити, які методи застосовувати і як досягнути мети – про це, а також про багато іншого йшла мова на науково-практичному семінарі «Інтерпретація природи в установах природно-заповідного фонду», у якому недавно мав честь брати участь.

Замість цигарки – перекладина, замість пива – бруси

Новий спортивний напрямок, що отримав назву стріт воркаут, дедалі набуває популярності на Закарпатті. Тренування на перекладині і брусах, які проводяться на свіжому повітрі, захоплюють молодь своїми видовищними елементами. З приходом весни воркаутери активізувалися і відкрили сезон. На спортивних майданчиках людно, а часом гамірно – тривають тренування. А от у Хусті місцеві активісти Андрій Штефуца та Василь Гушка вже встигли організувати перші цього року обласні збори зі стріт воркауту.

Вперед, на тренування!

Молодість – найпрекрасніша пора людського життя. Та, на жаль, не всі нею належно користуються. За статистикою, кожен четвертий українець, який страждає від алкоголізму – це молодь. І не лише схильністю до спиртного гублять фізичне і духовне здоров’я українські хлопці і дівчата, але й курінням та наркотиками. Шкідливі захоплення деградують особистість, нищать істинні життєві цінності, ведучи до хвороб, страждань і скорочення життя.

Різдвяна історія

Напередодні великого свята, яке усі ми любимо з дитинства, хочеться поділитися з Вами різдвяною оповіддю. В ній є і смуток, і сльози, але є і радість, і щастя.

Про мовлення духовенства Закарпаття – відверто

«Рідна мова – дар Божий» - в цьому переконаний кандидат філологічних наук, доктор мистецтвознавства Іван Хланта, який даній тематиці присвятив цілу книжку яку, власне, так і назвав. Вона надзвичайно актуальна сьогодні з огляду на ті мовні процеси, що відбуваються зараз в українському суспільстві. Особливо боляче приймати свідомому громадянинові неповагу до мови у такій інтимній сфері, як духовність. В багатьох храмах священики спотворюють свої проповіді суржиком або ж застосуванням російської вимови. Докладніше про це Іван Хланта пише у першому розділі книжки. Він об’їздив усе Закарпаття, побував у багатьох храмах, проаналізував мовлення священнослужителів церков і жахнувся: у нашому краї є лише одиниці таких храмів, де під час проповідей послуговуються українською мовою. Нехтування духовенством мовної культури, свідоме застосування кальок і штампів призводить до втрати духовного здоров’я віруючих, - вважає автор книжки. Як аргумент, він наводить цитату з Послання до Ефесян: «Нехай жодне гниле слово не виходить із вуст ваших, але тільки таке, що добре на потрібне збудування, щоб воно подало благодать тим, хто чує».

В об’єктиві – Карпати

Фотографія – це мистецтво, яке проникає в усі сфери життєдіяльності. Зараз неможливо уявити суспільство без фото, а особливо воно впливає на глядача, коли передає певну естетику. Напевно, природно  є те,  що з особливою радістю людина споглядає пейзажні знімки. Саме у цьому жанрі були презентовані фотороботи з усієї України на ІІ Всеукраїнському фестивалі екологічної фотографії «Карпатам назустріч», який відбувся 8 листопада у Національному природному парку «Синевир».

Світ побачила унікальна книга про історію гірського села

Кожне село має свою історію. Не є винятком найбільш високогірний населений пункт України – Синевирська Поляна, що на Міжгірщині. Вона розкинулась між стрімкими горами і густими смерековими лісами в долині річки Тереблі, а сусідство із Синевирським озером принесло їй широку славу не лише на Закарпатті, але й далеко за його межами. Тут, де краса природи перехоплює дух, де течуть чисті води гірських потічків, де збереглися самобутні народні традиції, вирує життя, що тягнеться корінням у минуле майже на 5 віків, відколи перші поселенці, у пошуках свободи і тиші, облюбували місцевість на околиці таємничого гірського озера. Саме з тих часів починається історія Синевирської Поляни, про яку досі у різних виданнях писалося доволі скупо. А от недавно у видавництві TIMPANI побачила світ фундаментальна праця під назвою «Синевирська Поляна. Історія і сучасність». Авторами книжки, що складається з двох сотень сторінок, є колишній багаторічний сільський голова села Михайло Бембило і військовик у минулому Микола Підберецький. Тривала  пошукова праця цих людей з дослідження історії рідного села нарешті стала доступна широкому загалу. Відкривають книгу поетичні  рядки письменника Івана Козака «Красний край Синевирсько-Полянський», які, наче пісня, лунають у серці читача, звеличуючи красу цього краю і доброту людей, що тут проживають. Втім, далі сторінки книги оповідають про далеко не легке життя горян, які зазнали важких випробувань, але зберегли свободолюбний дух, людяність і щирість.

Як рятували ведмедя Потапа

Ведмідь Потап став відомим на всю Україну одразу після репортажу одного з центральних телеканалів. Цей хижак утримувався у тісній клітці кінноспортивного клубу «Барс», що у Луганському. До того ж, на звіра було натягнуто ще й ошийник

Ведмедя Потапа врятують

         Як відомо, створений у Національному природному парку "Синевир" реабілітаційний центр для бурих ведмедів узяв під опіку наразі трьох тварин Дюрія (7 років), Бубочку (3 роки) і Розу (5 років). Незабаром до них приєднається ведмідь Потап, який утримується у кінно-спортивному клубі «Барс» (Луганськ) з порушенням законодавства. Сюжет про нього цими днями демонструвався у інформаційному випуску  телеканалу «1+1».  На тварині, що  перебуває у тісні клітці, був ще й нашийник, який сильно натер шию. Одразу, як стало відомо про цей факт, за розпорядженням міністра екології та природних ресурсів України Миколи Злочевського, співробітники реабілітаційного центру для бурих ведмедів Національного природного парку «Синевир» розпочали підготовку до виїзду за твариною. Найближчими днями ведмедя Потапа планується транспортувати в Карпати до спеціалізованого  реабілітаційного центру.

Заповідне болото

В народі болота здавна вважалися «нечистими місцями», «осередками злих духів». Нікому і в голову не приходила думка, що вони можуть мати певну цінність. Що казати про наших предків-горян, коли навіть у сучасному цивілізованому світі не всі хочуть розуміти важливість охорони диких ділянок природи.

Білий Звір

Хтось з відомих писав, що повна краса будь-якої місцевості складається з поєднання води і лісу. Кожного разу, коли згадую це твердження, то думкою мандрую в  далеку Бразилію до «старшого брата» Ніагари – водоспаду Ігуасу. Численні каскади цього унікального природного об’єкту, з яких спадає бурхлива вода, знаходяться в оточенні лісу, що створює неповторну красу. Якщо дивитися на кольорову фотографію водоспадів Ігуасу, то наче на прапорі, виділяються чотири різні кольори: верхній синій – небо; під ним зелений – ліс; ще нижче білий – бурхливі потоки, які впадають в річку коричневого кольору. Отже, центральними є зелений з білим – ліс і вода.

Острів без імені

     Сьогодні з теплотою згадуються ті романтичні мрії дитинства, які збуджували кров, розвивали уяву і манили до подорожей в далекі країни, а передусім – на острови, що на географічній карті позначені крапками серед безмежного синього океану. Чим менший острів, тим більше він приваблював своєю таємничістю. Хотілося мати географічні карти світу масштабом 1 см - 1 км, щоб самому собі самостійно відкривати досі невідому землю, довкола оточену водою. Таких карт не було навіть у географічному кабінеті школи, проте ентузіазм не згасав, а ще більше розгорявся вогнем жаги до подорожей. І якщо досі я мандрував візуально, то з часом виникла потреба в реальних подорожах.

Гірськими хребтами Карпат

Йдучи назустріч гірських хребтам Карпат, переживаєш приємне хвилювання, адже не часто доводиться підніматися на вершини, котрі, здається, торкаються піднебесних хмар. І ось чергова експедиція цього разу на гору Негровець (Закарпаття) вразила неймовірно красивим ландшафтом, щедрою рослинністю і густим туманом, яким грався осінній вітер.