Петиція про присвоєння звання Героя України (посмертно) Пашкуляку Артуру Васильовичу
На офіційному інтернет-представництві Президента України "Електронні Петиції" проводиться збір підписів про присвоєння звання Героя України (посмертно) Пашкуляку Артуру Васильовичу, військовослужбовцю Головного управління розвідки Міністерства оборони України, бійцю чеченського миротворчого батальйону імені Шейха Мансура, за виняткову хоробрість, героїзм і самопожертву, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності української держави, вірність військовій присязі.
З початку повномасштабного вторгнення росії, багато мешканців та уродженців нашої громади захищає Україну від навали агресора. На жаль багато з них віддали найцінніше що в них є це їх життя, це майбутнє мирне життя теперішніх воїнів та захисників.
Однією з найяскравіших та найгероїчніших постатей цієї війни є наш земляк, який певний час проживав в нашій громаді та мешканець м. Мукачево Пашкуляк Артур Васильович 17.08.1979 р. - 02.04.2023 р.
Артур фактично з квітня 2022 р. знаходиться на вістрі бойових дій, в найгарячіших точках нашої країни — Запоріжжя, Херсон, Харківський напрямок та Бахмут.
Зважаючи на ту обставину що з початку вторгнення і до квітня 2022 р. Артур не мав можливості відправитись на фронт, він зорганізував доставлення військової амуніції, харчових продуктів, транспортних засобів і інших речей на місця дислокації багатьох підрозділів ЗСУ і намагався зосередитись на волонтерській діяльності.
Але за першої ж можливості, а саме у квітні 2022 р., він поповнив лави добровольців в об’єднаному батальйоні ім. Шейха Мансура, в складі якого переважно воюють іноземці – мусульмани. Артур влився в героїчні ряди звитяжного батальйону і через деякий час, завдячуючи своєму характеру, силі, незламності та звитязі став одним з лідерів – командирів даного батальйону. Він очолив не штабний підрозділ, не підрозділ пов'язаний з логістикою та забезпеченням. Ні, він взяв на себе найнебезпечніші дії, а саме керувати штурмовим розвідувальним підрозділом який було названо «Групою Махно» через те, що «Махно» - був бойовий позивний героя. Даний підрозділ здійснював свою місію переважно на «нулі» або навіть за 15-20 км на території противника.
Надалі, відзначившись в проведенні успішних розвідувальних операцій та реалізувавши свою відчайдушну звитягу на полі бою, Артур Пашкуляк вирішив професійно пов’язати себе з професією захисника нашої держави, та ним було укладено контракт з в/ч А 0515 яка належить до ГУ МО України.
Хочемо звернути увагу на той факт що Артур, медійно також працював для мотивації захисників, його фрази які він викрикував в бою, а саме « Се Мукачево дєтка» та «Все буде чьотко» стали мемними, завдяки чому багато українців збагнули яких героїчних та безстрашних воїнів виховує Мукачівська земля. А людей які знаходяться в тилу мотивував бути гордими за своїх захисників які є на передовій, та ставав для них прикладом героїзму.
Завдячуючи постаті Пашкуляк Артура, ми можемо дійсно гордитись тим що він виріс на нашій землі, гордитись його незламністю та волею до перемоги, гордитись тим що задля перемоги його не зупиняли ні надлюдські випробування, ні постійні обстріли, ні поранення, ні інші обставини. Його зупинила виключно смерть, яка забрала героя 02.04.2023р. Артур помер від важких осколкових поранень захищаючи м. Бахмут Донецької області.
Зважаючи на викладене вважаємо за необхідне, відзначити подвиг Артура Пашкуляка, нашого земляка, перед народом України, перед своїми побратимами і присвоїти йому звання Герой України (посмертно) за бойові досягнення під час російсько — Української війни. При цьому звертаю увагу що цю ініціативу згодні підтримати й ряд мусульманських організацій України, і спільноти вихідців з кавказьких країн, а також бойові товариші з ГУ МО України.
Громадяни населених пунктів Верхньокоропецької сільської ради три рази надавали довіру А.В.Пашкуляку й обирали депутатом Мукачівської районної ради.
Мав організаторські здібності, тактовний, самокритичний, принциповий, мав розвинуте почуття відповідальності за доручену справу. Приймав розумні та виважені рішення. Разом з дружиною виховував двох дітей. Дочка навчається у Львівській Національному університеті імені Івана Франка, а син навчається в школі.
Автор (ініціатор): Мішко Іван Іванович
Шановні земляки, просимо підтримати дану ініціативу і поставити свій підпис на сайті
