2. Жодна людина не загрожуватиме застосуванням ядерної зброї, якщо вона реально вірить у її застосування. Ці пропагандисти люблять своє красиве життя більше, ніж ми всі разом узяті. В одного Соловйова мало не стався серцевий напад, коли він зрозумів, що наступного разу побуває в Європі лише на засіданні Гаазького трибуналу. Ці люди, які звикли до розкоші, комфорту і необмеженого споживання, літають лікувати застуду в Німеччину та Ізраїль, в останню чергу бачать себе в ядерному попелі.
3. Ядерна зброя – це прагматичний елемент шантажу. Путін програє війну. Путін боїться революції. Ядерна палиця йому потрібна, щоб залякувати Захід, який вже прямо заявляє, що повалення його режиму та перемога у війні – це пріоритет на сьогодні, основний політичний вектор.
4. Так, Путін йобн…тий. Нємцов був абсолютно правий. Але він не схожий на людину, яка готова віддати своє життя в ім’я ідеї. Нехай навіть ця ідея сто разів божевільна та нелюдська. Гітлер був такою людиною. А людина, яка переживає, як вона виглядатиме в кадрі, одягаючи черевики з підборами, до останнього триматиметься за своє жалюгідне і нікчемне життя. Серйозно, ось ця тремтяча лисина, яка розмовляє з усіма через кілометровий стіл, уявляє себе, що подихає від променевої хвороби або обвугленим на бруківці Червоної площі?
Та ніколи.
путін – поц. путін – це понти. путін – це боягузство. Він не накладе на себе руки, він не розв’яже ядерну війну. Він намагатиметься підлим шляхом терактів і страт понести, якнайбільше життів українців і взагалі всіх, до кого він дотягнеться. Так, він і далі бомбардуватиме мирні міста, влаштовуватиме Бучі, може застосувати хімічну зброю, можливо, підриватиме будинки у РФ, запровадить смертну кару, займатиметься масовими репресіями — у нього багато розваг для свого задоволення. Закінчувати все це одним натисканням червоної кнопки не буде.
І головна причина, чому ми не повинні піддаватися песимізму. Тому що мета існування путіна на землі – це придушення всього живого. Будь-якими шляхами. Йому потрібно, щоб усі навколо були або мертві, або жили в безвольному страху перед ним.
Дозволити цьому слабаку запустити в наші серця зневіру, страх і приреченість? А чи не надто багато він хоче? Зневажливо посміхаємося на всі його погрози та готуємо шампанське. Незабаром святкуватимемо перемогу України і блискавичну, раптову, таку несподівану кончину одного з останніх тиранів, що «задовбав» уже всіх.
Слава Україні!
