Політичне довголіття Віктора Балоги. Ч. 2

Меру і губернатору Віктору Балозі „пощастило" — йому прийшлося пережити два катастрофічні паводки.

З квітня 1998 року Віктор Ба­лога став міським головою, а через пів року молодий мер пройшов перше випробовування під час катастрофічного листопадового паводка на зрілість як господарника, так і політика. Хочу сказати, що Балога з честю витримав екзамен.

Спогади Віктора Івановича: «А тоді… місто пережило трагедію, внаслідок того, що Латориця за лічені години вийшла з берегів і почала руйнувати все, що опинилося на її шляху. Через повінь, третина населення Закарпаття, у майже 120 населених пунктах, а це близько 350 тисяч осіб, попала до зони зоні стихійного лиха. Вода підтопила понад 6000 хат, у тому числі, біля 3000 стихія повністю зруйнувала. В одному лише Мукачеві було зруйновано біля 600 хат. Понад 2 тисяч мукачівців довелося вивезти в приміщення шкіл, дитсадків, готелів. Мене тоді тільки нещодавно обрали міським головою Мукачева. Приходилося особисто їздити по місту і забирати жінок і дітей з підвіконь вже підтоплених будинків. Усі працювали без сну до тих пір, поки не відселили усіх людей з підтоплених будинків, і не розмістили їх десь жити, нагодували їх. Для цього відкривали польові кухні прямо на вулицях. Роздавали людям гумові чоботи, бо ви ж на фото, які обійшли весь Інтернет, бачите, що там творилося. Але в кожного мукачівця в родині є і свої фото того трагічного для усіх періоду…

Мукачеву допомагала вся Україна й увесь світ. Давали ліс, металопрокат, гуманітарну допомогу, великі кошти. Найбільшу допомогу тоді мукачівці отримали від міського голови Києва Олександра Олександровича Омельченка та бізнесменів Мукачева і Донбасу. Але саму велику допомогу мукачівцям надав тодішній Президент України Леонід Данилович Кучма, який не тільки виділив необхідні гроші на відродження інфраструктури Мукачева, але й особисто вкладав душу і серця у запобігання новим підтопленням. І в Мукачеві усі завжди пам’ятають Добро…

У дні цієї трагедії, ми усі мукачівці стали командою. Паводок згуртував нас усіх, і показав, що ми є дійсно громада, і назавжди єдина, дружня сім'я…»

Але розмова зараз дещо про інше. Про те, як Віктор Балога вперше зустрівся з Президентом України Леонідом Кучмою і як почалося його сходження у велику політику.

В 1998 році я працював начальником відділу внутрішньої політики в Мукачівській райдержадміністрації й мені пощастило бути свідком першої зустрічі Леоніда Даниловича з Віктором Івановичем.

Вночі, на ранок 3 листопада 1998 року (здається це був четвер) прокинувся від сильного шуму. Спробував ввімкнути електричне освітлення. Дев’ятиповерхівка, в якій я жив, була знеструмлена. Виглянув у вікно. Не було світла у магазині „Че­ремшина". Помітив якийсь блиск. Добре придивився — вода. Подзвонив черговий райдержадміністрації: „Степане Іллічу, біда. Велика повінь. Негайно виїжджайте на роботу..." На цьому зв'язок перервався. На помацки одягнувся і спустився сходами до під'їзду будинку. Внизу шумів водяний потік. Навкруги будинку була вода. Коли наступив день, піднявся на дев'ятий поверх. Навкруги: і в бік міста, і в бік Ракошина, Старого Давидкова була тільки одна вода. Стало страшно: що буде? Зв'язку ніякого. Що робиться в районі, в місті? Нічого невідомо. А вода все прибуває і прибуває. Десь о 16 годині вода почала спадати.

Ранком 4 листопада поїхав на роботу в райдержадміністрацію. Зайшов в кабінет до Дядченка. Віктор Олександрович якраз розмовляв телефоном з Сергієм Устичем. Домовлялись про те, куди повезти Президента, який мав приїхати того дня на Закарпаття, щоб самому переконатись в катастрофічних наслідках паводку. Час в Леоніда Даниловича буде обмежений — не більше 4 годин на всю поїздку по Закарпаттю. Я вніс пропозицію: нехай Кучма поїде в моє рідне село — Старе Давидково. Не треба багато петляти по різних дорогах. Досить з'їхати з траси Ужгород-Мукачево і Президент — на місті подій. Дядченку моя пропозиція сподобалась і він мою ідею запропонував Устичу. На тому і порішили.

Отримав завдання: поїхати в село і підготувати своїх земляків до зустрічі з Президентом України Леонідом Кучмою. Вранці, у п'ятницю, всі служби вже були „на ногах". Електрики відновлювали освітлення, бійці МНС викачували воду з підвалів і колодязів, санепідемстанція знезаражувала воду, представники управління праці та соціального захисту облдержадміністрації роздавали жителям Старого Давидкова продуктові набори. Не дивлячись на те, що вода в село прийшла майже двометровим валом від шосейної дороги, звідки її найменше чекали, руйнівні наслідки не були катастрофічними. Було зруйновано тільки один саманний будинок навпроти церкви. Дав про себе знати, з позитивної сторони, паводок літа 1980 року, коли половина села була затоплена і вода зруйнувала біля тридцяти будинків. Нові будинки були цегляні й на високому фундаменті. Десь біля обіду під'їхав голова райдержадміністрації Віктор Дядченко. Мої односельці стали свідками дуже непристойної сцени, коли керівник району словами ненормативної лексики розпікав молоду лікарку за якусь незначну провину. Видно було, що Дядченко дуже хвилюється: не часто приходиться зустрічати Президента, та ще на «своїй» території.

Основна маса керівників зосередилась в центрі села, біля магазину. Потім було, прийнято рішення зустріти Кучму біля клубу: хай побачить хоч один зруйнований будинок.

14 година. До магазину під'їжджає на червоному „джипі" мер Мукачева Віктор Балога. Віктор Іванович вийшов з автомобіля, поздоровався з селянами. Він був дуже втомлений, під очима „мішки" від безсоння. Одежа теж відповідала надзвичайним обставинам: спортивний костюм, вітрівка і гумові чоботи. „Джип" майже до самого даху був забруднений намулом. Розговорились. Віктор Іванович почав розповідати, як всю ніч з 3 на 4 листопада, разом з працівниками міськвиконкому рятував людей у місті. Балога сам особисто вивіз із небезпечної зони понад двадцять дітей. Одного дідуся так і не вдалося врятувати: потонув у підвалі власного будинку.

Питаю Віктора Івановича: „Коли в місті буде відремонтована електромережа, яка постраждала від паводка?" Сказав, що до вечора. Дійсно, коли ввечері повернувся додому, то електричні лампочки вже світилися. Не дивлячись на те, що половина міста майже дванадцять годин була під водою, в п'ятницю, у вечері основні комунальні мережі на більшості вулиць було відновлено.

Після того, як Віктор Балога вивантажив зі свого „джипа" в магазин консерви, чоботи для постраждалих, ми поїхали з ним до клубу, де збиралися з усіма чекати Президента.

15 година. Селом покотилась звістка — їдуть. Через декілька хвилин до групи зустрічальників підкотила кавалькада чорних легкових автомобілів. Здавалось, що легковиків було більше, ніж могло вмістити село. З другого чорного все дорожника вийшов Леонід Кучма і в супроводі Устича, Медведчука, Кузьмука, Калениченка, Табачника, Кушнарьова та інших „офіційних осіб", підійшов до селян. Селяни почали жалітись на своє невлаштоване життя, завуч Клячанівської ЗОШ І-ІІІ ступеня Олександра Логойда почала розповідати Президенту про те, що Устич дозволяє масові рубки лісу і тому в Закарпатті такий катастрофічний паводок. Було видно, що Дядченко і Устич дуже нервують.

Мені так і не вдалося помітити, коли Віктор Балога опинився біля Леоніда Кучми. Хто їх двох познайомив: Устич чи Медведчук? Та це не так важливо. Важливо інше. Якимось чином, молодому 35-річному меру вдалось переконати Кучму поїхати ще і в Мукачево і наочно переконатись в тому, скільки біди принесла вода Мукачеву. Не дивлячись на те, що вже смеркалось, кавалькада легковиків вирушила в Мукачево, в район Паланку. В Мукачеві, при огляді вулиць, які постраждали від паводка, Кучма практично спілкувався тільки з одним Балогою. Було видно, що шістдесятирічному Президенту сподобався молодий і енергійний мер, який давав чіткі й вичерпні пояснення. Віктору Медведчуку приходилось тільки підігрувати Віктору Балозі: „Дивіться, Леоніде Даниловичу, якого самородка я знайшов в провінційному Закарпатті".

Кучма відіграв велику роль у становленні Балоги, як політика і державного діяча. Коли потрібно було забезпечити Леоніду Кучмі необхідний результат на президентських виборах 1999 року на Закарпатті, він згадав про Віктора Балогу. 5 травня 1999 року Указом Президента України Віктор Іванович Балога був призначений головою Закарпатської обласної державної адміністрації...

Почалось сходження Віктора Івановича Балоги у велику політику…

Далі буде…