Століття з дня заснування держави трьох націй: чехів, словаків і карпатських русинів

Восени в Чехії і Словаччині широко відмічають 100 річчя створення Першої Чехословацької Республіки: проводяться виставки, шоу, знімаються фільми, публікуються статті в засобах масової інформації. Більшість авторів підкреслюють, що Чехословаччина була державою двох націй: чехів і словаків. Вони забувають про третю національно — формуючу націю – карпатських русинів.

Їх батьківщина, яку миротворці з Версалю називали «територією південно-карпатських русинів», була приєднана до Чехословаччини на прохання самих русинів. Це рішення було прийнято карпатськими русинами в рамках їх політичного органу – Центральної руської (тобто русинської) національної ради, штаб-квартира якої розміщувалася в Ужгороді.

Об’єднання трьох національних одиниць

Можливо, що велику роль відіграв його величність історичний випадок, але це був щасливий випадок в неспокійній історії Карпатського регіону. Карпатські русини опинилися в розвиненому європейському, цивілізованому чехословацькому суспільстві.

Новостворена держава об’єднала три різні національні одиниці з різною соціальною і політичною структурою.

Чеська національна ейфорія і прискорений розвиток процесу визволення словацької нації також відбилися на розвитку русинського суспільства, допомагаючи йому подолати столітнє відставання.

Панорама Мукачева з замку "Паланок". 1938 рік

Регіон без офіційної назви

До входження в склад Першої Чехословацької Республіки територія нашого краю, на якій переважно проживають карпаторусини і яка була до 1918 року територією Угорщини, не мала офіційної назви. Основними адміністративними одиницями Угорщини до 1918 року були комітати/жупи. На території нашого краю, який був частиною Угорщини, знаходилось 4 комітати/жупи, а саме: комітат/жупа Берег, комітат/жупа Мараморош, комітат/жупа Угоча і комітат/жупа Уж (Унг). Всі зазначені комітати/жупи у XVIII-XIX століттях підпорядковувались Угорському королівському намісництву, що знаходилося спочатку в м. Пожоні (Братиславі), а пізніше – в м. Буді.

Наш край отримав назву Підкарпатська Русь від уряду Чехословаччини в документі, який називався Генеральним Статутом і який визначав структуру і управління Підкарпатської Русі.

Сьогодні можна знайти і прочитати багато публікацій істориків, економістів і політологів, які присвячені аналізу процесів приєднання Підкарпатської Русі до Чехословаччини, її інтеграції в нову державу і соціально-економічному розвитку русинського суспільства.

Чехословаччина отримала забутий регіон, населення якого, особливо сільське, жило на патріархальному рівні.

Іршава.1938 рік

Згадаймо ще один цікавий історичний факт. Коли ми говоримо про Підкарпатську Русь часів створення Чехословаччини, то історично до неї потрапила і територія Пряшівської Русі. Кордон між Пряшівською і Підкарпатською Руссю на той час не був встановлений, він був встановлений пізніше, коли Пряшівська Русь стала східною провінцією Словаччини. Хоча перший президент Чехословацької Республіки Томаш Гарріг Масарик обіцяв, що русини не будуть розділені і будуть знаходитись в одній адміністративній одиниці.

Тисячі волонтерів

1918 - 1919 роки. Розвал Австро-угорської імперії, революція в Угорщині, приєднання русинського краю до новоствореної Чехословацької республіки. Ці події не могли не вплинути на адміністративне управління краю.

Колишня угорська державна адміністрація розбіглася під час створення нової держави. Частина чиновників відправилася у внутрішні райони Угорщини, інші відмовились дати клятву новій республіці, чекаючи її розвалу і повернення «старих добрих часів».

Уряду Чехословаччини прийшлось терміново розв'язувати проблему в Підкарпатській Русі. В край було відправлено тисячі чиновників, солдатів, лікарів і вчителів. Це були чехи і словаки, а також російські та українські емігранти, які покинули революційну Росію. Їх перебування в Підкарпатській Русі вважалось тимчасовим, але багато з них провели там 20 років існування Першої Чехословацької Республіки і створили особливий чехословацький світ в Підкарпатській Русі. На жаль, дана сторінка історії Чехословаччини дуже мало вивчена.

Перша хвиля чехословацьких спеціалістів була вражена побаченим в підкарпатських містах, селищах і селах. Цей регіон здавався їм «великими невідомим», своєрідним темним кутом, Сходом в Центрі Європи; вони також називали наш край «Азією за Кошіцями», своєрідним ящиком Пандори, із якого все зло і біди полетіли до чеських і словацьких експертів. Це відчували тисячі солдатів, чиновників, лікарів і вчителів.

Ясіня. 1938 рік

Контрасти і емоції. Розвиток Підкарпатської Русі

Військовий лікар і письменник Ярослав Дурич у своїх звітах коротко описував почуття відчаю, а також пошук «душі» Підкарпатської Русі. Художниця Ора Покорни пізніше писала: «Ті, хто довго жив тут і повернувся додому, ще довго були під враженням відчуття злиденності, патріархальності, якби прочитаної з цікавої книги. Тому що Підкарпатська Русь – країна контрастів, яка дуже впливає на наші почуття. Не дивуйтесь тому, що тут багато поетів і живописців, фінансистів, чиновників, вчителів».

Чехословацька адміністрація зосередилась на вирішенні насущних соціальних і економічних проблем, особливо на аграрній реформі, розвитку міських і сільських інфраструктур, на будівництві лікарень і шкіл. Як відзначає Ора Покорни, це було не тільки офіційним обов’язком, а метою в створенні нового чехословацького культурного світу в регіоні.

Карта Чехословаччини в 1928-1938 рр. Автор: WIKIPEDIA

В краї почав розвиватись спорт. Створювались спортивні клуби з різних видів спорту, був створений футбольний клуб «Русь», в якому, в основному, грали русинські вчителі. Футбольний клуб досить швидко став відомий у всій Чехословаччині своїми виграшами від футбольних команд Праги, Брно, Братіслави. Розвивався хокей, який був досі невідомий у краї.

Офіцери не тільки навчали солдат, але організовували концерти духової музики, а їх дружини – бали. Ці акції були відкриті для всіх, що було великим контрастом зі «старими часами», коли подібні акції проводились тільки для вибраної компанії угорських «вершків».

Цікавим явищем в регіоні була участь чеських і словацьких діячів культури в процесі національного відродження русинів. Наприклад, чеські і словацькі художники були активними членами Асоціації художників Підкарпатської Русі. Русинську літературу просував Антонін Хартл, Ярослав Затлукал і русинський фольклор Йозеф Спілка.

Всесвітньо відомі чеські і словацькі архітектори спроєктувати і побудували нові квартали в містах Підкарпаття, художники зберегли перлини народної архітектури.

Володимир Куштек – дослідник життя і роботи чехословацької громади в Підкарпатській Русі

Володимир Куштек - словацький дипломат, мандрівник, шанувальник Підкарпатського пейзажу доклав великі зусилля, щоб відновити життя чеських і словацьких чиновників та представників інших професій, які працювали в Підкарпатській Русі в часи Першої Чехословацької Республіки, їх настирливу працю, щоб закріпити позитивну ситуацію в регіоні, який два рази був окупований, спочатку Угорською Червоною Армією, а потім румунською королівською армією.

Володимир Куштек описував життя вчителів, які вчили русинських дітей і боролись з забобонами їх батьків, які не розуміли чому їх діти повинні ходити в школу протягом семи років; діяльність лікарів, працівників охорони здоров'я, членів міжнародного «Червоного Хреста», які боролися з хворобами, які залишилися після війни. Він спостерігав за роботою землевпорядників, які допомагали безземельним селянам отримати націоналізовану землю. Він також вивчав роботу чеських і словацьких економістів, які навчали русинських селян сучасному веденню сільського господарства та управлінню, пробували залучити селян до роботи в ринкових відносинах, звільняючи їх від нечесної практики лихварів, які давали гроші під заставу.

Все це автор дослідження повинен був шукати в запорошених паперах, брошурах, офіційних звітах.

Володимир Куштек одним з перших зібрав і записав оповідки живих учасників тих подій. Всі учасники його досліджень говорили з великою любов’ю про їх життя в Підкарпатській Русі, особливо про роботу своїх батьків, тому, що більшість оповідачів походили з покоління, яке провело своє дитинство в Карпатському регіоні.

Русини воювали і гинули за вільну Чехословаччину

В 1943 році, на території СРСР, в Бузулуку був сформований Перший чехословацький військовий корпус, який, в основному, складався з русинів, які були звільненими в’язнями радянських гулагів. Командував корпусом Людвіг Свобода.

Перший чехословацький корпус Людвіга Свободи брав участь у визволені від фашистів Києва і Праги. На жаль, по волі Сталіна, русини так і не брав участь у визволені свого краю, велика кількість русинських воїнів полягло на Дуклі.

Ще один цікавий історичний факт: число русинів, які брали участь у параді перемоги в Празі в 1945 році, перевищувало кількість словаків.

В дні святкування 100 річчя Чехословаччини русини гордяться тим, що їх предки брали участь у створенні Першої Чехословацької республіки і дякують чехам і словакам за їх роботу в розвитку економіки, освіти, культури нашого краю.

Використано відкриті матеріали чеської та словацької преси