Дещо про новий закон виборів до місцевих органів самоврядування

Декілька разів перечитав новий закон про місцеві вибори, прийнятий у першому читанні 18 червня Верховною Радою України. Пробував збагнути «підводні камені». За всю історію незалежності України перед черговими місцевими виборами завжди приймався новий закон. Який нібито був кращим від попереднього, Але виходило, як у відомому прислів’ї: «Хотіли, як краще, а вийшло як завжди», Чи не вийде і зараз так? 
Зробимо короткий аналіз законопроекту в найважливіших його частинах: висування кандидатів, голосування і підведення результатів виборів.

«Гібридний» закон
Мажоритарників немає, немає і партійних списків в тому вигляді, як було в попередніх законах. Є якийсь гібрид.
Якщо проаналізувати закони про місцеві вибори в європейських країнах, то може здатися, що наші законодавці  за основу взяли виборче законодавство  Німеччини. Правда, тут є один нюанс. Німеччина федеративна країна, а Україна – ні.

Висування  кандидатів удепутати
Не забуваймо, що мажоритарки вже немає.
Для прикладу беремо якесь велике місто. Припустимо, обласний центр, в якому 500 тис. виборців. У міській раді - 60 депутатів. Все місто «ріжемо» на 30 приблизно рівних, за чисельністю населення, округів. Потім партії чи блоки партій висувають  в кожному окрузі своїх кандидатів. В  окрузі партія або блок висувають: мінімум – 0 кандидатів, максимум - 2 кандидати. Здається все. Далі громадяни голосують. Сюрпризів поки що немає.

Підрахунок голосів
Спочатку приймається до уваги  кількість виборців, що  проголосували. Нехай проголосувало  тільки 250 тис. виборців. За партію «А» в цілому по місту проголосувало 80 тис, за партію «Б» -. 60 тис, за партію «В» - 40 тис, за партію «Г» -. 20 тис, за партію «Д» - 10 тис і ще за 8 партій проголосував за 5 тис. виборців.

**Нагадуємо, прохідний бар'єр для партій – 5 відсотків, для блоків – 7 відсотків.**

Для простоти прикладу будемо вважати, що в нашому місті у виборах прийняли участь тільки партії.
5 відсотків – це 12,5 тисяч голосів. Отже, до місцевої ради проходять партії «А», «Б», «В» і «Г».
Тепер рахуємо скільки мандатів отримає кожна партія в місцевій раді.
Для цього спочатку із загальної суми тих, що проголосували, відкидаються всі голоси, які виборці віддали не за четвірку партій, які пройшли в раду. Отримуємо 200 тис. голосів. Цю суму ділимо на кількість депутатів у раді (на 60 місць). Маємо 3333 голоси «на мандат».
У результаті: Партія «А» отримує 24 мандати, партія «Б» - 18 мандатів, партія «В» - 12, партія «Г» - 6 мандатів.
Поки що нічого цікавого немає, тому що цей принцип розрахунку діє при всіх виборах за пропорційними списками.
Найцікавіше починається, коли ми визначаємо (за новим законом), хто саме і з якого округу проходить в місцеву раду.
За новим законом, як такого, «партійного списку», просто, немає. Він визначається за підсумком голосування.
Як вже говорилося вище, кандидати від партій  визначаються на партійних конференціях місцевих партійних організацій і подаються до міської виборчої комісії. А після «командного» підрахунку голосів (коли ми визначили, які саме партії проходять і скільки мандатів на кожну) ми беремо окремо результати голосування по кандидатах цих партій по виборчих округах. І складаємо з цих результатів рейтинговий список прохідних  кандидатів від партії. Тобто,  хто і скільки набрав голосів у кожному окрузі за партійним списком незалежно від того, які результати кандидатів інших партійних списків у виборчих округах.
Що виходить?
А виходить наступне:
 В місцеву раду може пройти не переможець по округу, а кандидат, який зайняв 2-4 місце. (Нагадуємо, в нашому прикладі бар’єр подолали  4 партії). Чому?
Виборча комісія визначає переможців по округах згідно рейтингу партії: спочатку визнаються переможцями кандидати партії, які отримали 1-2 місця, а  далі, якщо не вистачить місць, в інших округах переможцями можуть стати кандидати, які зайняли 3-4 місця. Далі визначають, по залишковому принципу, переможців для партій з меншим рейтингом.
Може вийти так, що в якомусь окрузі взагалі жоден кандидат партії, яка досягла 5 відсотковий бар’єр, не пройде до місцевої ради. А в іншому до ради пройдуть двоє. І не факт, що кандидат, який набрав найбільшу кількість голосів на даному окрузі потрапить в цю «двійку». Тому що переможець виявиться в партії, яка не пройшла до ради взагалі. Або він залишиться за межами «квоти» прохідної партії.
І вийде, що місцева рада не відображатиме інтереси городян в принципі. Тому що більша його частина буде складатися з кандидатів, що посіли не перші місця на округах. А деякі округи взагалі залишаться без представників партій, які перемогли на даному окрузі.
Може статись так, що  партія, яка стабільно буде мати 3-4 місця у всіх виборчих округах, може отримати більшість у міській раді.
У підсумку на виборах отримають величезну перевагу місцеві партійні організації з розгалуженою структурою та солідною фінансовою підтримкою.
Аналогічна розкладка по району і області.
Це тільки один з ключових аспектів «нового закону про місцеві вибори».
У результаті у нас і не вибори за партійними списками, і не мажоритарка. І не вибори за відкритими списками по округах.
Якщо даний закон про місцеві вибори буде прийнятий в цілому, то хто виграє місцеві  вибори у нашій області?
Як кажуть в школі: запитання на «засипку».