Блог Володимира Тарасюка
Тарасюк Володимир Кандидат філологічних наук, доцент кафедри журналістики Ужгородського національного університету, член Асоціації спортивних журналістів України, член Національної спілки журналістів України.
Гандбольні «Карпати»: післяслово до старту нового чемпіонату
У міжсезоння ужгородські «Карпати» зазнали значних кадрових змін. Лави команди залишили Тетяна Сапроненко, Олена Карпинець і Габріела Калинич. Через травму на тривалий час вибула Наталія Гайович. У декретну відпустку пішли Аліса Шолковська і Анжела Трав’ян. Натомість із Києва до Ужгорода перебралася Владлена Рибкіна. Колектив поповнили й учорашні запоріжанки із розформованого «ЗДІА» Ірина Лозинська, Ольга Передерій та Інна Малюченко. А ще воротарка із Закарпатської СДЮШО «Карпати» Юдіт Балог. Попри це Борису Петровському вдалося награти боєздатний колектив, який на старті нового чемпіонату засвідчив: до снаги поборотися й за золоті нагороди. Адже команда в першому з’їзному турі вдома виграла всі поєдинки: у львівської «Галичанки» – 41:17, київського «Спартака» – 27:26, ірпінського «Податкового університету» – 27:23, херсонської «Дніпрянки» – 32:24 й чемпіона країни криворізької «Спарти» – 34:32.
«Говерла-Закарпаття»: чи в назві справа?
Ужгородська футбольна команда майстрів в першій лізі сезону 2011/2012 стартувала під новою назвою.
Про що говорить членство
За даними з офіційних джерел, сьогодні на Закарпатті культивується близько 75 видів спорту, 50 із яких відносять до „постійних”, тобто таких, які функціонують не на папері, а реально й головне систематично. Щоб приділяти серйозну увагу їх розвитку, потрібні чималі кошти. Останніх, як відомо, ніколи не вистачає. Тим більше сьогодні, у час кризи, коли всюди все „урізають” та „оптимізують”. Отже, постає невідворотне питання пріоритетів. Особливо, якщо мову вести про спорт великих досягнень. Спробуємо на нього поглянути в закарпатській, так би мовити, системі координат. А оскільки критеріїв для вимірювання здобутків предостатньо, то зупинимося лише на одному з них – членстві у збірній України.
Cумний фініш із проблисками надії
Цьогорічний чемпіонат України з гандболу серед жіночих команд суперліги проходив, як і раніше, за участі 8 команд і вдалими його підсумки аж ніяк не назвеш. Негативні явища, які роками накопичувалися у вітчизняному ігровому спорті, сповна передалися й ручному м’ячу, а із появою світової економічної кризи тільки поглибилися. Уже сам факт, що досі не працює офіційний сайт Федерації гандболу України, про чимало говорить. Показовим є інші негативні реалії. Наприклад, прикро, але за нагороди ось уже який час змагається менше 10 колективів. А чим не промовиста констатація зникнення з гандбольної карти країни запорізького „Мотора”? А де поділися традиції і міць колись легендарного столичного „Спартака”? Гнітюче враження справляє й суперництво команд, особливо якщо поглянути на турнірну таблицю. Так, в окремих турах були несподівані результати. Однак це мала втіха, якщо подивитися, що перший призер випередив другого на 15 очок, а той у свою чергу залишив позаду бронзового тріумфатора ще на 10 пунктів.
Українське „Чому?” канадського Ванкувера
Отже, на „білих іграх” у Ванкувері участь брали 47 українських спортсменів у 9 видах спорту. Головні надії експерти передусім покладали на біатлон. Тим більше, що головний тренер збірної України Євген Колупаєв вітчизняну команду лижників-стрільців напередодні стартів у Канаді вважав суттєво сильнішою за туринський склад. На жаль, металеві прогнози не збулися. Лідерів підвела точність на вогневих рубежах.
