Ленд'єл Золтан Золтанович
Блог | 2 записів |
---|---|
Коментарі | 0 |
Оголошення | 0 |
Підприємства | 0 |
Анонси | 0 |
Опис
Мукачівський міський голова
Біографія
Ввічливий, розсудливий, з почуттям гумору Золтан Золтанович Ленд’єл завжди відданий справі, якою займається. Тому не дивно, що він всюди досягав успіху та визнання.
Народився він 5 липня 1946 року місті Свалява Закарпатської області. «Батько все життя пропрацював головним бухгалтером на меблевому комбінаті. Мати виховувала трьох дітей – я був найстаршим. Згодом, коли ми вже підросли, працювала обліковцем на тому ж меблевому комбінаті», – розповів Золтан Золтанович.
У школі він був самостійним, вчився майже навідмінно, тому батьки ніколи не перевіряли навіть домашнього завдання. «Гуманітарні предмети мені не дуже подобалися, а от до математики та фізики був хист, що мабуть і визначило вибір професії», – зауважив пан Ленд’єл. Ще у школі Золтан Золтанович назавжди пов’язав своє життя зі спортом. Він приймав участь у змаганнях з футболу, волейболу, легкої атлетики. Та найбільше часу присвячував баскетболу. Спорт і математика були головними заняттями і під час навчання у Львівському університеті ім. І.Франка.
Отримавши диплом, Ленд’єл працював інженером Львівського обчислювального центру, а у 1970 році був переведений у Мукачівське обчислювальне бюро. Через рік його призвали до армії.
Після двох років служби 17 років працював на найбільшому підприємстві міста над Латорицею – «Мукачівприлад». Був і програмістом, і начальником бюро алгоритмізації програмування, і керівником обчислювального центру.
У травні 1990 року його обрали першим секретарем Мукачівського міському Компартії – так розпочалася кар’єра держслужбовця. «Можливо, якби не запросили на партійну роботу, то я б і зараз займався програмуванням, хоча інтерес до технологій нікуди не зник», – зізнався пан Золтан. Працював він на різних посадах, виконував обов’язки міського голови Мукачева, а наприкінці 2008 року його обрали мером.
Сім’я підтримує Золтана Золтановича у всіх починаннях. Хоч діти вже дорослі та живуть окремо, щодня телефонують батькам. Старший син Олександр з дружиною живе в Австрії, він лікар. Донька Ірина – співробітник посольства Лівану в Києві. Дружина працює в Управлінні праці та соціального захисту. «Знаєте, я дуже наполеглива людина – якщо починаю якусь справу, то не зважаю навіть на вихідні, за що частенько дістається від неї, – посміхаєтсья пан Ленд’єл. – Але й відпочивати не забуваємо, хоча б трошки. Я як рак дуже люблю воду. У минулі вихідні їздили на озеро, хочемо на море вирватися, бо з 1998 року в мене було лише дві відпустки по два тижні».
(Витримки з газети)
Коментарі -