«Язичницьке свято Купала або Купайла з часом, після прийняття християнства, поєдналося зі святом церковним – народженням Івана Хрестителя. Тому цей празник і має подвійну назву – Івана Купала. Купальська обрядовість та пісні належать, як і гаївки та колядки, до найдавніших часів, до первісних поезій та ритуалів», – розповідає парох Церкви Пресвятої Богородиці УГКЦ отець Орест Фредина.
У різні часи церква намагалася побороти язичницькі традиції у святкуванні Різдва Івана Хрестителя та потім вирішила об’єднати їх. «Оскільки ми, християни, знаємо, що життєдавцем є виключно Господь Бог, а його святий, – це є світоч того, щоб пізнавати Господа Бога, ці традиції, які були дохристиянськими, освятились тепер нашим знанням і розумінням Бога. Відколи Господь відкрив нам це розуміння, все що було в народі отримало своє освячення», – каже о. Орест Фредина. За словами отця Ореста, Іван Хреститель був одним із найбільших святих, яких ми почитаємо: «Його велич настільки велика, що, на відміну від всіх інших святих, які будь-коли жили, подібно як Різдво Ісуса Христа, Різдво Пресвятої Богородиці, святкують і Різдво Івана Хрестителя. Ісус каже, що це був світоч, який палає і світить, і його особа знаходиться поміж Старим і Новим Завітом. Він завершує ряд пророків і є предтечею: той, хто від утроби своєї матері був сповнений святим духом, був особливим прикладом життя для всіх інших».Іван Хреститель єдиний з-поміж інших людей мав ласку хрестити Ісуса у річці Йордані. «Він справді вів геройське життя і його слова мали величезну силу, – додає о. Орест Фредина, – Він не боявся сказати гостре слово у бік книжників і фарисеїв, у бік царя Ірода, за що і поплатився. Бог називає його найвищим і найбільшим між людьми. Це одне з найбільших свят у цілому християнському світі».
Існує легенда, що один раз на рік, за народним повір’ям, в ніч під Івана Купала, папороть квітне маленькими, як на кропиві, квіточками, що горять, як вогонь. Кому вдасться роздобути квітку папороті, для того нема нічого неможливого: він знатиме, де є скарби в землі, і діставатиме їх без великих зусиль, йому відмикатимуться всі замки без ключа, тільки-но доторкнеться рукою, він зможе закохати в себе будь-яку дівчину. Роздобути квітку папороті дуже важко, бо вона квітне тільки одну мить і пильно охороняється від людей чортами. До поміченого завчасно куща папороті сміливець вирушає звечора. Розстеливши довкола рослини освячену дванадцять разів скатертину (в якій освячувалася паска на Світле свято), він малює навколо себе коло стільки ж разів освяченим ножем, окроплює його свяченою водою і починає молитися. Чорти добираються всіляких способів, аби залякати сміливця: накидаються звірами, повзуть вужами, оглушають свистом, кидають камінням, гілками та інше.... Тому, хто стереже цвіт папороті, радять не озиратися і не боятися нічого, бо чорти мають силу тільки до кола, окресленого освяченим ножем. О дванадцятій годині папороть розцвітає, і тієї ж миті квітка злітає на розстелену скатертину, яку треба швидко згорнути і сховати за пазуху, а ще краще – зробити розріз у шкірі лівої руки, заховати туди квітку і не озираючись бігти. Страхіття, які супроводжують процедуру здобування квітки, бувають такі великі, що їх звичайно ніхто не витримує, і власником чудесного талісмана можна стати хіба випадково, причому чорти, врешті решт, все ж умудряються відібрати його собі.
Коментарі