Пес допомагає 50-річному закарпатцю з худобою

З десять років тому вже, на жаль, покійний сусід Іван Маркович якось подарував йому симпатичне цуценя. “Стане у пригоді як не на подвір’ї, так на полі», — подумав і не помилився, запримітивши у песику талант дозирати отари. Ще у ранніх літах собаченя, якому дали кличку Дина, на “відмінно” витримало екзамен, пильнуючи худобину в урочищі Косманець, де знаходиться тимчасова літня стайня. З року в рік, Дина навесні чабанує з козами і вівцями, які після мішаня відправляються з громадським марадиком на полонини, а вже потім, без перепочинку, виконує нове і основне завдання – протягом всього літа патрулює за коровою з ласкавим йменням Голубка. Та так браво пильнує від зорі до зорі, не підпускаючи до неї чужу худобу чи сторонній люд, або грізним гавкотом відвертаючи її за ласого зазіхання на доглянуті городи, що газдам Шубертам залишається сюди навідуватися хіба що з дійницями.

Вночі біля хліва на узліссі чотирилапий натомість ще бездоганно несе сторожову вахту на всяк випадок – хтозна чи не зазирне у приміщення з близької хащі вовк або інша тварина. Не просто скотарем, а великим другом корів, кіз та овець зарекомендувала себе Дина. Не тільки звикла крок у крок ступати з ними, але й ніжно попеститися. Під час зимівлі вдома днює і ночує у хліві – боронь Боже відлучити від своїх незмінних супутників. Михайло через це обзавівся ще одним псом, котрий пильнує подвір’я. Але ще має і третього собаку — мисливського.

Господарство у Шуберта чимале, якщо доплюсувати і коня Каштана. Дина, зрозуміло, теж перший товариш гнідого на пасовиську, пише Василь Пиолипчинець, газета "Новини Закарпаття"