Тренер ДЮФК "Мукачево" Золтан Сільваші: Ми хочемо знову повернути вболівальників на трибуни

- Як давно ви займаєтесь футболом? За які команди виступали?

- У футбол я почав грати із самого дитинства. Коли подорослішав, почав грати за різні клуби. Розпочинав свою футбольну кар’єру з мукачівського «Приладиста», подів два роки грав за дві місцеві словацькі команди, деякий час провів у закарпатському «Космосі». Однак, на жаль, у зв’язку з тим, що у 22 роки у мене розпочались проблеми із зором,  я повинен був закінчувати кар’єру футболіста. З 24 років займаюсь тренерською роботою з дітьми.

- Кого пам’ятаєте з своїх перших «підопічних»? Які клуби тренували?

- Свого часу я тренував багатьох дітей, які зараз вже зовсім дорослі і грають на провідних ролях у чемпіонаті Закарпаття. Це і Сергій Кудрик, Василь Куделко, Михайло Карібов. У мене є дуже багато вихованців. Коли я розпочинав свою тренерську кар’єру у Мукачеві нараховувалось 12 дитячих команд. Зараз, якщо я не помиляюсь, 6. Дуже добре пам’ятаю як тренував «Компакт - Мукачево». Хороші були часи.

- Зі своїми попередніми командами до якого результату доходили? Що вигравали?

- Багато разів доходили до фінальних ігор всеукраїнського чемпіонату «Шкіряний м’яч». Це були вихованці 1987 – 1988 року народження.

- Як давно тренуєте ДЮФК «Мукачево»?

- Хочу сказати, що я є не лише тренером, але й одним із засновників цього футбольного клубу, разом з Олександром Ціва та Валерієм Печорою. Можу похвалитись, що завдяки активній співпраці з батьками, клуб існує вже більше 10 років та включає вихованців 9 вікових груп. Тобто, найстарші вихованці клубу 1997 – 98 років, наймолодші – 2005 – 06 роки. Вже цього літа розпочнеться набір учнів 2007 – 08 року народження.

- У яких турнірах бере участь ДЮФК «Мукачево»?

- Молодша група грає у дитячо – юнацькій лізі Закарпатської області, старша, під егідою ужгородської «Говерли», бере участь у Першій лізі чемпіонату України. Старша група виступає також у закарпатському чемпіонаті. З ДЮФК «Мукачево» ми ставали чемпіонами та віце – чемпіонами України, віце – чемпіонами «Шкіряного м’яча». Практично кожного року ми стаємо чемпіонами Закарпаття у якійсь віковій категорії. Троє з моїх вихованців грають за молодіжну збірну України.

- Чи є ваші вихованці у провідних клубах України?

- Так, звісно. Це ті хлопці, яким виповнилось вже 18 років. Мої учні грають за київське «Динамо», донецький «Шахтар», дніпропетровський «Дніпро», маріупольський «Іллічівець»,  стрийську «Скалу», ужгородську «Говерлу»,  луганську «Зорю».

- Хто фінансує вашу команду?

- Хочу відмітити, що мукачівський  ДЮФК існує за батьківські внески. Однак, не обходиться й без фінансової допомоги меценатів. Це, в першу чергу, Ігор Харатін. Практично всі ігри у всеукраїнському чемпіонаті проходили за його сприяння й допомоги. Якщо чесно, мукачівському ДЮФК не вистачає фінансування. Дуже важливо аби й інші меценати підключались до роботи клубу.

- Ви розповідали, що старша група мукачівського ДЮФК виступає у чемпіонаті області. Розкажіть більше.

- Що хотілося б сказати у першу чергу, це те, що б саме ця команда знову стала у Мукачеві народною. Щоб мукачівці знову почали підтримувати її, ходити на футбол. Ці 18-ти річні юнаки мають хороший потенціал. Першу гру ми грали із «Довгим» і перемогли її 2:1, друга гра – нічия з «Середнім», і, на жаль, останню гру програли у Хусті.

- Що отримують ваші футболісти за гру?

- Хлопці часто отримують преміальні, заохочувальні подарунки. 

-  З якими ще проблемами стикаєтесь?

- Якщо чесно, футболістам не вистачає форми. Ігрову форму ми маємо, але хотілося б мати і тренувальну, а також вихідні спортивні форми. 

- Розкажіть про співпрацю з ужгородською «Говерлою».

- В першу чергу, ми співпрацюємо з ужгородським клубом через те, що там також дуже багато мукачівців. До прикладу, генеральний директор клубу Івана Шіц, спортивний директор ужгородців Віктор Ряшко також з Мукачева. Віктор Ряшко є також президентом  ДЮФК «Мукачево». Мукачівці також й декілька інших тренерів «Говерли» - Олександр Когутич та В’ячеслав Бундаш. Співпраця з «Говерлою» дуже важлива для нас.

Роман Лендєл, Мукачево.net