Ужгородський DIY рух або що стоїть за організацією концертів (ФОТО)

Ужгородський DIY рух або що стоїть за організацією концертів (ФОТО)

В останні роки місцеві меломани могли помітити збільшення кількості концертів, що проводяться в обласному центрі.

Кидається у вічі також і збільшення їх різноманітності.  Хто стоїть за їх організацією та чи складно це? Поговорити ми вирішили з однією промо-груп, котра буквально нещодавно обрала собі назву КРУК.

Насправді ж за нею стоять четверо звичайних ужгородських  хлопців – Коля, Ваня, Артем та Вова.

Отож розпочнемо. Чому ви почали займатися організацією концертів?

Артем: Це все вийшло випадково. Якось я побачив, що в Ужгороді має відбутись концерт одного німецького хардкор-гурту, який мені подобався на той момент. Я дуже зрадів, але виявилося, що організовувати їх виступ нікому. Коля сам цим займатися не хотів, тож я запропонував об’єднати наші зусилля. Знайшовся Вова, потім Ваня і ми якось вчотирьох почали співпрацювати. Це було ще у 2013-му. Так ми організували один концерт, нам сподобалось, тож вирішили продовжувати

Скільки концертів ви вже організували разом?

Артем: Шість. Але хочу наголосити, що у  стилях ми себе не обмежуємо. Бо якщо  організовувати заходи в певних жанрових рамках, перші 2-3 концерти себе ще виправдають, а потім це стане нецікаво, як нам, так і слухачам.  Тому, наприклад, наступні наші 2 концерти кардинально різних гуртів: одні це київський треш-метал ZOMBIE ATTACK, щось таке стрімке та екстремальне, а друге – звичайна інді-музика від львів’ян POUPEE F. 

Отож, досвід організації ви вже здобули чималий. Чи достатньо четверо людей для того, щоб концерт удався?

Коля: З головою вистачає. Просто виходить так, що кожен відповідає за певні функції. А оскільки все воно розкидане досить рівномірно на всіх чотирьох, з одного боку, ніхто не втомлюється, а з іншого боку, організація є ефективною.

Артем: До того ж , якщо трапляються певні проблеми, несуть відповідальність всі четверо. Наприклад,  якщо ми прорахувалися у фінансовому плані, це не лягає на плечі однієї людини.

Коля, я знаю, що ти є учасником декількох ужгородських гуртів. Чи дало це тобі якийсь плюс у плані організаторських можливостей? І чи займаєтесь музикою ви, хлопці?

Коля: Звичайно. Перш за все, це зв’язки. По всьому СНД та по всій Європі. Якщо зараз потрібно домовлятися про певні гурти, то мені це зробити набагато легше. 

Артем: Ваня грає у спорт лото і навіть іноді виграє, а я граю у футбол. А якщо серйозно, то  і я, і Ваня  вчимося грати на гітарі. У нього є певні успіхи, у мене нема. Вова ж пробував грати на бас-гітарі, але здається домашній ремонт чи автостоп йому рідніші (ред. сміються). До речі, якось так вийшло, що у плані життєвої діяльності ми маємо досить таки різні інтереси.  Окрім роботи та організації концертів Ваня займається суспільною діяльністю у ФРІ, я задіяний у національній скаутській організації «Пласт» і тому подібне.

Як ви шукаєте хедлайнерів  для концертів?

Коля: А що їх шукати? Вони ж лежать на поверхні всі.

Артем: Дійсно половина гуртів організовували собі тури і попередньо «пробивали» міста, у які можуть завітати. Тобто вони самі шукають організаторів, або ж знаходять людей, які допомагають їм знайти організаторів. І так вони потрапляють до нас. Коли з’являється подібна пропозиція, ми збираємося учотирьох і радимося: треба це нам, чи ні; підходить це нам; будемо ми у місті?...А взагалі Ужгород – це дуже вдалий пункт у плані іноземних гуртів. Тому на превелику радість у нас хороші концерти трапляються не набагато рідше, ніж  у Києві чи інших великих містах. Тобто порівнюючи з розмірами Ужгорода, кількість таких неординарних концертів є  доволі високою.

Коля: До того ж за останні шість років до нас заїжджали дуже знакові тематичні гурти. Реально у малому місті виступають такі люди, які за своїми можливостями мали б виступати у містах побільше. Але нам вдавалось привозити їх сюди.

Артем: Наприклад, ті ж самі Napalm Death. Легендарний гурт, але в рамках туру вони заїхали в Ужгород. Більше ніде в Україні вони не виступали. Справа у тому, що ми опинилися на великому перехресті. Навіть минулого року один наш товариш організовував в Ужгороді великий DIY- фестиваль "Вены-реки". Він вибрав саме Ужгород, бо сюди можна було легко запросити багато іноземних гуртів. Так із 20  заявлених гуртів, більше десятка були  іноземцями: поляки, французи, італійці, чехи тощо.

Якщо говорити про саппорт, то ним є переважно місцеві гурти. Що можете сказати у цьому контексті про сучасну закарпатську сцену?

Коля: Ну, це дивлячись, з якого боку заходити. Могло б бути краще, а могло б бути й гірше. Тут слід відмітити деякі цікаві гурти. Ekarasata класно грають пост-рок, пост-метал. Вони набрали гарний рівень за останні 2 роки. In submarine - хороша команда - психоделічний рок. Мукачівці Better in dark, які плавно переходять від гаражного панку до стонер-року. Гурт Waytaker, який з виходом своєї демки 2 роки тому став  diy-зіркою масштабу України. З ветеранів металу маємо Сastrum,Soulrest, Reustmarkt. Quiet Observer – хороший прогресивний рок\метал.

Артем: Коля соромиться, та сам він насправді грає у трьох гуртах. Один з них The Symbioz має вже десятирічну історію і продовжує грати та видавати музику.  Інші гурти, а саме  Skruta та Обрій також або вже писалися, або зараз пишуться.

Чи є у гуртів якісь специфічні вимоги під час організації концертів?

Коля: та нема. Заплатити за дорогу, забезпечити житлом і нагодувати. В основному, такі вимоги.

Артем: За ці 6 концертів ми жодного разу не співпрацювали з гуртами, які просять гонорар.  По-перше, тому що ми хочемо перестрахуватися від небажаних «вльотів». А по-друге, ми діємо за принципом DIY або ж «зроби це сам». Його основа у тому, що  все організовується без комерції та на чистому ентузіазмі. Тобто якщо гурти  цей принцип сповідують, то це майже стовідсоткова імовірність, що їх музика йде від душі. Вона жива, експресивна, насичена і саме така, як потрібно.

Коля: Також, якщо навіть гурт знаковий для певної кількості людей, якщо він знаний, має певний рівень, досвід і стаж, це ще не означає, що він відомий місцевій публіці і збере таку кількість глядачів, щоб забезпечити собі оплату гонорару. Бо смаки і обізнаність місцевої публіки – це окрема розмова.

Ви плавно перейшли до питання аудиторії концертів. Що можете сказати про ужгородських слухачів/глядачів?

Ваня: Хороша публіка у нас, цікава, різнобарвна. Позитивною тенденцією є те, що на кожен нас концерт приходять досить різні люди.

Артем: Але це передусім дякуючи тому, що у кожного з нас різне коло спілкування. Хоч Ужгород і маленьке місто, в результаті кожен з нас має певний авторитет серед різних груп людей.  До нас прислухаються, а нашим смакам довіряють. Звісно, це не головне, але це один із елементів, який нам сильно допомагає.

Коля: Це також залежить від стилістики концерту, місцевих гуртів, які виступають на заході, місця проведення. Люди, які прийдуть на метал-концерт, навряд чи тим самим складом прийдуть на пост-панк і навпаки

Яку музику хоче чути сучасний ужгородський слухач?

Коля:  Ужгородцям наразі потрібні Гуцул Каліпсо, Перкалаба і Триста8ісім. Якщо ми говоримо про живу музику. Щоб воно було фолк-рокове, з сопілками і трембітами, і щоб під нього можна було підвипивши гоцати. Щоб весело було. А так, якщо чесно, я не знаю, які зараз смаки. Тим не менше публіка у нас завжди відрізнялася тим, що  музичні тренди в Ужгороді  відстають від загальних на 2-3 роки. Тобто те, що зараз слухає певне коло музичних споживачів по всій країні, у нашому місті  стане популярним років через 2. Може, це ментальність, може фактор села. Бо, наприклад, невеликі районні міста у Закарпатті від Ужгорода відстають на ті ж 2- 3 роки у плані споживання музичних трендів.

Чи вигідно організовувати концерти?

Коля: Звісно, що вигідно. Грубо кажучи, якщо концерт  організований грамотно, а бюджет добре розписаний, то з будь-якого заходу можна  отримати певний плюс, хоч заробітком це назвати все ж не можна. Та все ж цей плюс допомагає нам працювати далі і дає невелику впевненість, що у нас  є запас на випадок непередбачуваних обставин. Або є якщо збереться певна сума, то ми зможемо за її допомогою зробити щось  масштабне. Наприклад більше гуртів, якісь фестивалі чи навіть запросити виконавців з гонораром.

Ваня: Але у цілому ми не комерційно орієнтовані і робимо це все для себе. І жодних спонсорів у нас немає.

Як часто ви  організовуєте і як часто потрібно робити концерти? 

Коля: Організовувати концерти бажано раз на місяць-півтора, при чому  кожен із них повинен мати різну стилістику, аби людям музика не «приїдалась». Можна, наприклад, схопити хвилю, і після якогось вдалого концерту провести ще 1-2 подібних, але інтерес до цього стилю зрештою впаде, отож, це нерозумно. Хорошого потрошку.

Що найважче у організації концерту?

Коля: Транспортування орендованого обладнання. Он уже тиждень поперек болить (ред. сміється)

Артем: Так дійсно останнього разу довелося носити обладнання чеського гурту Drom за декількасот метрів.  І воно було важким. А якщо говорити не у фізичному плані, то організація концертів нічого аж такого важкого не передбачає. Основне питання – це кількість людей, яка прийде на концерт. А це вже залежить від часу, потраченого на рекламу заходу в Інтернеті, роботи зі знайомими тощо. Та головне, слід дати глядачам  зрозуміти, що це не черговий концерт, а можливість гарно і по-особливому провести вечір. Але не можна сказати, що це щось важке. Просто робота.

Коля: Головне, вміти грамотно розкручувати заходи. А не всі це вміють, на жаль. Набрати гуртів і зробити зустріч у ВКонтакті недостатньо.

Артем: Тут потрібно використати досвід корпорацій  так би мовити, створити споживацький інтерес. Не просто концерт, на який приїхали гурти, поспівали, потанцювали  і роз’їхалися по домівках. Тобто це  така собі ніша у житті. У великих містах, наприклад, серед хлопців популярне футбольне фанатство чи навіть хуліганство. Їм просто більше нічим зайнятися. А концертні  рухи сприяють не тільки формуванню музичного смаку, мистецького розвитку, але і формуванню якихось соціальних груп,  які спілкуватимуться між собою та допомагатимуть одне одному у розвитку. Повторюсь також, що ми не обмежуємося рок-музикою. У нас наразі стоїть ідея найближчим часом організувати щось не дуже і рокове. Або ж зовсім не рокове. 

Отож, тепер ви будете  виступати виключно як КРУК? Що це взагалі таке?

Коля: Це наша промо-группа . Ми організовуємо під цією назвою концерт поки що. А далі, може навіть розширимо її діяльність. Цю назву хочеться розкрутити як бренд, який би люди впізнавали.

Артем: Щоб випрацювати  певну лінію своєї поведінки, своїх концертів, ми обрали цю назву. По суті це символ того, що працюють одні й ті самі люди. Далі слід зробити так, щоб наші концерти були на певному рівні. Тобто у наших мріях є вийти на певний високий рівень, який люди будуть сприймати спільно з назвою КРУК.

Як ваша діяльність протікала у час активних подій Євромайдану?

Артем: Під час цього депресивного періоду нас відбулося 2 концерти. Перший, коли ці всі події були у неактивній фазі. Ми чітко розуміли, що  якщо ситуація у країні буде складною, то ми одразу зреагуємо, перенесемо концерт тощо. Коли у грудні в нас були угорці, не було якоїсь активної стадії протистоянь і ми вирішили, що наш концерт не стане якимось кощунством. Наступний захід, що ми робили, був 2 лютого. Він потрапив у таку собі паузу між першими загиблими на Майдані та власне тим страшним днем. Ми фактично до останнього тижня не купляли квитки на потяг для гурту Basement. Але коли за тиждень стало зрозуміло, що  все нормально, концерт таки організували. Втім почали ми його з хвилини мовчання, щоб хоч якось дати зрозуміти, що ми не є поза цими подіями, байдужими до цього. І те саме ми просимо від людей: не залишайтеся байдужими.

Які плани маєте на найближчий час?

Артем: На даний моменту  нас в планах 2 концерти. Це київський треш-метал ZOMBIE ATTACK 17 травня. А 7 червня львів’яни POUPEE F. Тобто ми маємо деякі конкретні ідеї, які потребують ще додаткових доопрацювань, моментів. Плани наполеонівські у масштабах Ужгорода. Тобто, ми не збираємося приводити Океан Ельзи, але також не хочемо обмежуватися звичайними концертами. Ми хочемо розвиватися самі, допомагати молодим гуртам, так би мовити, прославляти наше місто і надалі.

Коля: Одна з причин, чому ми робимо концерт, це те, що у нас є певний музичний смак і  є певні фаворити в українській  сцені. Зараз сцена досить багато молодими, але якісними  командами і ми хотіли б їх показати  місцевій публіці. Це якщо говорити про вітчизняні гурти. Ми  їх знаємо давно, а тут про них ні слуху, ні духу.

Ваня:  Ще є такий момент, що ми все-таки хочемо надавати простір для виступу закарпатських гуртів. Не завжди для них є можливість грати на сцені і не завжди у нормальних умовах.

Коля: Кожні 5-6 років сцена змінюється, приходить нове покоління, формуються нові гурти.  Тобто ми хочемо, щоб ці концерти вплинули на певну частину ужгородської сцени у плані  мотивації. Вже такі випадки буди. Але та сцена, яка утворилася під впливом концертів 6-річної давності, дала певні результати. Та потім учасники  її розійшлися, і гуртів з того покоління залишилось дуже мало. А зараз ми маємо  нове покоління гуртів, які я згадував вище. І їх потрібно комусь підтримувати.

Артем: А ще є гурти, які з студійних поступово переходять до живих виступів. Ті ж МОЄ буквально минулого місяця  показалися світу зі своїм новим альбомом, який має досить таки приємне звучання.  І ми більш ніж впевнені, що є багато таких людей, які ховаються вдома і пишуть в стіл хороші речі.

 Ярина Денисюк для Мукачево.net

P.S. Почитати про літні концерти в Ужгороді можна тут.

Якщо ви знайшли помилку, виділіть текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
Коментарі -
Зачекайте...