Михайло Мартин: Найголовніше, щоб політичні сили знову не припустилися помилок

— Михайле Михайловичу, сьогодні, коли політична криза в Україні, судячи з усього, добігає кінця, усі починають шукати в цій ситуації переможців і переможених. На вашу думку — хто залишився у виграші, а хто програв після призначення голосування на 30 вересня?

— Я переконаний, що нині немає ні переможців,  ні переможених. Найголовніше, що в такій важкій ситуації, яка склалася в нашій країні в останні місяці, було нарешті знайдено розумний компроміс і головна заслуга в цьому, в першу чергу Президента Ющенка. Призначення виборів на 30 вересня — це справді мудре рішення глави держави, бо літом перегони, найімовірніше, не відбулися б. За місяць важко було б вирішити питання інформаційного, матеріального та фінансового забезпечення волевиявлення. А якщо враховувати те,  що називається людським фактором, то навряд чи влітку на виборчі дільниці прийшло б багато людей. Як наслідок, під сумнів поставили б демократичність усього виборчого процесу, а це, безумовно, найголовніше в даній ситуації.

Нині, ми можемо говорити про те, що Президент примирив усі сторони конфлікту, бо об’єднати навколо спільного знаменника опозицію і коаліцію було дуже важко. Але Віктору Ющенко це вдалося і він ще раз довів, що справді є всенародно обраним Президентом, главою держави, за якого ми боролися, виходили на Майдани і нині, в нас немає приводів сумніватися у правильності свого вибору.

— Як гадаєте, чи була виправдана така відносна жорсткість у діях Віктора Ющенка, яку він проявляв впродовж останніх кількох місяців?

— Безумовно. Більш того,  вважаю, що Віктор Андрійович цю жорсткість мав проявити ще у 2004 році. І по повній програмі! Однак знаєте чим відрізняється мудрий від розумного? Мудрий ніколи не допускає помилок, а розумний, якщо їх і допускає, то вміє і знає як їх виправити. Віктор Андрійович, є саме розумною людиною,  яка виправила абсолютно  усі помилки допущені свого часу і,  в результаті, як свідчать соціологічні дослідження,  рейтинг Президента невпинно зростає. Чим не оцінка правильності дій глави держави? Нині Віктор Андрійович справді є  гарантом Конституції, гарантом територіальної цілісності нашої держави. Президент став тим стрижнем, який нині  об’єднав країну.

На мою думку, значну роль у вирішенні політичної кризи також відіграв глава Секретаріату Президента, наш земляк Віктор Балога. Ми всі добре пам’ятаємо, що рішучі і впевнені дії Секретаріату, опозиційних парламентських сил та й самого глави держави розпочалися саме після призначення Віктора Івановича на посаду, яку він нині обіймає.

— Що ви очікуєте від нового парламенту, який оберуть восени? Який політичний розклад передбачаєте у Верховні Раді?

— Найголовніше, на мою думку, щоб усі політичні сили, учасники виборчого процесу, не допустили тих помилок, яких припустилися при формуванні списків партій та блоків у 2006 році. Маю на увазі те, що пришов той час, коли виборчі списки повинні формуватися в першу чергу на ідеологічних засадах, а не комерційних. Практика, коли депутат заходив у парламент лише з корисливих міркувань, купивши собі депутатський портфель за кілька мільйонів гривень, повинна піти у небуття. Чи буде застосований такий підхід залежить в першу чергу від партійних вождів. Слідкувати за якісним складом власних списків потрібно ще під час їхнього формування, а не опісля. Бо потім й імперативні мандати не допоможуть.

Що ж до політичного прогнозу,  то гадаю, що в парламент пройдуть ті ж політичні сили, що і нині. Єдине, що обов’язково зміниться керівництво Верховної Ради і кількісний склад фракцій. Насмілюся передбачити, що «Наша Україна» на дострокових виборах набере якщо не більше,  то принаймні на рівні з Партією регіонів. Дещо знизиться показник БЮТу. Однак, повторюся, що в цій ситуації не це найголовніше. Головне щоб депутати в Україні були справді народними, а не партійними.

— Як вплинули події останніх місяців на роботу обласної ради?

— Гадаю, ви знаєте, що Закарпатська обласна рада була однією з перших,  яка підтримала указ Президента про розпуск парламенту і дострокові вибори. Та, незважаючи на всю бурхливість київських подій, вони мало відзначилися на роботі як обласної ради, так і ОДА.  Найімовірніше, зіграла роль тісна співпраця, яка налагодилася між згаданими мною органами влади в області.  Похвалитися такою плідною роботою не може фактично жоден регіон України. І це один із головних факторів, який впливає на стабільність у нашому краї. Тому про жодні негативні моменти не має причин говорити. Обласна рада працювала і продовжує працювати у конструктивному руслі. На останніх сесіях було прийнято цілий ряд визначальних для подальшого життя області рішень і програм. Тому закарпатці не мали б відчути на собі наслідки політичної кризи в державі.

Єдине, що у мене, як заступника голови обласної ради є деякі питання до роботи окремих фракцій. Не буду кривити душею, якщо скажу, що найбільш конструктивно працюють фракції «Нашої України», «Батьківщини» і двох угорських партій. На жаль, дещо проявляють пасивність у роботі соціалісти. Мені важко зрозуміти їхню позицію, коли на сесіях із 4 депутатів-соціалістів у кращому випадку присутні двоє. Те ж саме і з «народниками». Звернення на підтримку дій Президента вони не голосують, але вже за кілька днів один із їхніх депутатів на сторінках преси заявляє,  що вони схвалюють ідею дострокових виборів. Можливо я і помиляюся, але гадаю, що в даній ситуації мала б бути вироблена єдина позиція — не можна сидіти одночасно на двох стільцях.

У всіх інших питаннях у нас відбувається нормальна конструктивна робота. Всі нагальні проблеми вирішуються, причому не лише на обласному рівні, але й на рівні районних рад та адміністрацій. Гадаю, що після стабілізації ситуації в державі загалом, усі органи влади в області запрацюють ще ефективніше.

—  Відкритим залишається питання більшості в обласні раді за участю Партії регіонів. Як гадаєте, останні політичні події і наступні вибори вплинуть на розклад сил в обласні раді?

— Я завжди виходив з того, що  Закарпатська область дуже мала і наш політичний бомонд дуже добре знає один одного, а тому партійні прапори не заважають нам співпрацювати на рівні депутатського корпусу. Звичайно, інколи виникають окремі політичні непорозуміння, та коли йдеться про інтереси області, питання економіки, соціального забезпечення тощо — ми завжди знаходимо спільну мову.

— Останнім часом значно загострилися відносини області з Ужгородом. Як гадаєте, з чим це пов’язано?

 — При всій моїй  повазі до Сергія Миколайовича хочу сказати, що корінь усіх цих протистоянь у ньому самому. Він розумна людина, але занадто амбітна. Це не робота, коли міська рада робить обструкцію обласній. І це при тому, що найбільше коштів ми виділяємо саме Ужгороду. Скеровані вони з державного бюджету і обласна влада могла б розподілити їх в інші райони та міста області. Незважаючи на це, Сергій Ратушняк вигадав собі ворога в обличчі обласної влади і продовжує свої деструктивні дії.  При цьому він, на жаль,  не розуміє, що Ужгород від цього лише втрачає. А тому залишається лише чекати, коли Сергій Миколайович вгамує свої амбіції і зрозуміє, що для мера найголовніше — це добробут мешканців міста, а не вирішення особистих завдань.