Російське телебачення активно користується шахраями (ВІДЕО)

Саме такими словами про сім'ю зацькованих бізнесменів Латарцевих із Рівненщини цього тижня розповідали російські журналісти. Але Інтернет зробив свою справу і ці сюжети побачили у їхньому рідному містечку. Побачили і схопилися за голову. Бо про які спалені офіси може йти мова, якщо у цих людей їх зроду-віку не було, йдеться в сюжеті ТСН.Тижня.

Рівненське містечко Костопіль мало не на вухах стоїть. Місцеве сарафанне радіо рознесло за кілька годин, мовляв, Латарцев зі своєю втік у Росію - тепер це топ-тема не тільки на тамтешніх каналах.

Валізи - вокзал - Ульянівськ. На різних російських каналах - слова і кадри, як під копірку. Біля потяга у хутрі і з дорогими цуценятами - нещасні і загноблені українські переселенці.

Ярмарок небаченої чуйності і щедрості продовжиться спочатку у готелі, куди їх поселять безкоштовно, а потім і в кабінеті ульянівського губернатора. Це він майже миттєво відреагував на звернення Латарцевих. Мовляв, рятуйте, браття-росіяни, від бандерівців в Україні ніякого спасу.

Колишня дружина Сергія Латарцева разом із подругою вже вкотре переглядають відео російського сюжету і мало на монітор не плюються. Особливо коли чують про знищену машину, квартиру і 2 спалені офіси.

"Ніяких офісів в них в житті не було, машин, ні квартир, в них нічого немає, вони найшли просто "халяву", - розповідає жінка.

Зараз вони гастролюють провладними російськими мітингами. Але насправді їхні гастролі почалися ще 6 років тому. Про це розказав місцевий журналіст і історик Олександр Намазов. Тоді Сергій Латарцев очолював у Костополі районну організацію Партії регіонів, а Марія була там секретарем.

"Вони просто почистили партійну касу і з нею зникли... Скільки грошей? Приблизну суму на той момент називали, що це було до 20 тисяч гривень", - каже журналіст.

Вони покинули сім'ї із дітьми і чкурнули спочатку в Росію, потім у Київ, а останнім часом працювали в Артеку. Тиждень тому їх знову бачили в Костополі.

Тепер ці біженці-стиляги змушують червоніти власних дітей, які залишились на батьківщині. Син Сергія Латарцева - український військовий.

"Точно і ясно сказав - мамо, от такого дебілізму я від тата не чекав, каже, все було в житті, але такого я не чекав", - розповідає колишня дружина.

В Ульянівську "загнобленому" біженцю уже запропонували роботу авіаційним механіком. Про це із круглими від подиву очима дізналися в його рідному Костополі. Тут у школі він викладав військово-патріотичну підготовку, вів пластівський гурток, але, по суті, кажуть колеги, був "Паніковським".

Тітка його першої дружини навіть спогади про Латарцева хотіла би викорчувати, як бур'яни на грядці. Не виходить. Ні в неї, ні у костопільських банкірів.

"До дружини матері дзвонять, бо він там був приписаний, і дзвонять, і вимагають, де він є, бо кредити має погасити", - розповідає жінка.

А тим часом в Ульянівську нашим горе-біженцям, звичайно перед російськими камерами, наобіцяли аж 2 квартири і грошову компенсацію. Підприємливе сімейство може відкорковувати шампанське. А Російська Федерація - тішитися заліком із пропаганди, новими гідними громадянами і чекати від них чергової шахрайської оборудки. Тепер уже проти себе.