Ту еволюцію, яка зараз відбувається у вітчизняній, у тому числі закарпатській сфері материнства і дитинства, з огляду на кардинальні зміни, можна назвати революцією. А проблеми – у ментальності та фінансах. Причому – саме у такій послідовності.

До…

Лиш трохи менше років як усій нашій незалежності, Україні знадобилося аби таки зважитись перейти на задекларовану ще 14 років тому міжнародну систему обліку і статистики, яка легалізувала дітей, що народжуються живими після 22 тижня вагітності і з вагою від 500 грам. Суттєвий негатив цього, фактично, лише “на папері” -- ріст арифметичного показника малюкової смертності( по Україні прогнозується ріст до 20%) . Реально ж дітьми, які при народженні подавали ознаки життя, все одно займалися. І можна сперечатися про статистику, доцільність, готовність нашої держави до цього у фінансовому і кадровому плані тощо, але не тоді, коли йдеться про конкретну сім’ю, маму, дитину. Тому найбільший позитив – держава перестала закривати очі на проблеми  виходжування недоношених, їх подальшої адаптації в суспільстві і, чи не найголовніше, докладає зусиль, і не лише медичних, а й соціальних, просвітницьких, щоб таких дітей з’являлося на світ якомога менше.

Затверджено державну програму захисту репродуктивного здоров’я нації, яка передбачає виділення до 2011 року 130 млн. грн. – на закупівлю спеціалізованого обладнання, санітарно-освітню роботу, підвищення фахового рівня медиків, переобладнання пологових будинків для максимального комфорту мами і дитини. Міністерство охорони здоров’я втішило, що за цією програмою у 2007-му Закарпаттю перепаде 3,5 млн. грн. на обладнання для неонатологічних відділень і придбання реанімобіля для немовлят.

А у грудні 2005 року сесія нашої облради прийняла обласну програму “Здоров’я матері та дитини” на 2006-08 роки вартістю 5,5 млн. грн. Кажуть, це перша саме цільова, серйозна програма, яка передбачає забезпечення ультразвуковою діагностичною апаратурою районних лікарень, дихально-слідкуючою апаратурою пологових стаціонарів, поступовий перехід до інноваційних (для нас!) технологій, які декларують, що пологи повинні проходити фізіологічно з якомога меншим втручанням медиків і застосуванням ліків, відмовою від рутинних операцій, за участю родини. Чи не найголовніше, що передбачені на минулий рік програмою кошти –1,7 млн. грн. -- були повністю профінансовані. Це, у тому числі, дало можливість зробити свого роду крок на випередження – майже за півроку до запровадження нової системи обліку відкрити спеціалізоване відділення виходжування недоношених дітей. Розташоване в обласній дитячій лікарні відділення розраховане на 30 ліжок, ще три є в Ужгородській міській лікарні, 5 у Хустській райлікарні і, за твердженням фахівців, цього достатньо для забезпечення потреб області.

 Опіка над немовлятами – справа недешева. Наприклад, один реанімобіль «Рено» (нині їх в області 2), сам по собі коштує близько 400 тис. грн.., а ще стільки ж – його «начинка» необхідним обладнанням. Хороший дихальний апарат – від 150 тис. грн., інкубатор з підставкою (голівку недоношеної дитини треба класти на спеціальний валик), з подвійною стінкою – біля 100 тис. грн. Тільки одна ультрафіолетова лампа, яка чіпляється над ліжечком -- 6 тис. грн., а пересувні ще дорожчі.

 В діагностуванні проблем розвитку плоду на ранніх стадіях надзвичайно важливу роль відіграє УЗ діагностика. Кілька років тому в українській пресі йшлося, що коли ефективність УЗД на Заході 97%, то у нас якраз протилежні 3%. Дрібні вроджені вади взагалі важко діагностувати, а зробити це треба до 22 тижня вагітності, бо тоді вже жінці не скажеш – позбудься дитини. За словами заступника начальника відділу організації лікувально-профілактичної роботи управління охорони здоров’я Закарпатської облдержадміністрації Тетяни Міцьо, апарати у нас дуже погані, старі фізично і застарілі морально, бо, у порівнянні з бюджетами на медичні потреби, дуже дорогі. Є райлікарні, особливо у гірських районах, де до 80% видатків з’їдає зарплата, а хороший ультразвуковий апарат коштує 250-300 тис. грн. Звісно, сподіватися їм можна або на списаний гуманітарний апарат, або на те, що область чи Київ допоможуть за рахунок якоїсь програми. Крім того, до апаратів треба всякі приставки, датчики, доплери для спеціалізованої діагностики. Нині хороший УЗ апарат є в центрі планування сім’ї, непоганий – в Ужгородському міському перинатальному центрі. В цьому році планується забезпечити хоча б поліклініки найбільших районів. А за рекомендаціями МОЗ хороший ультразвуковий апарат, пересувний, має бути не лише в жіночій консультації, а й у пологовому будинку, щоб не тільки мам дивитися, а й діток, зокрема, робити нейросомограму – ультразвукову діагностику стану мозку.

Про те, що держава звернула увагу на своїх майбутніх громадян, свідчать і зміни прийняті до адміністративного кодексу, за якими молодятам пропонується до одруження безкоштовно пройти медичне обстеження. Результати від  таких нововведень очікують років за 10 – зниження темпів поширення інфекцій, які передаються статевим шляхом, ВІЛ інфікування, зменшення кількості випадків невиношування, захворюваності і смертності новонароджених.

Скажімо, існує ряд інфекцій, наприклад, група торч-інфекцій, які протікають без симптомів, але дуже негативно впливають на внутрішньоутробний розвиток дитини. Раніше виділялися кошти на їх виявлення у вагітних, а у цьому році вперше є можливість обстежити тих, хто тільки планує завагітніти, людей з груп ризику, наречених.

На перспективу працюють і обласний центр репродуктивного здоров’я в обласній лікарні, відділення для реабілітації вагітних у санаторії «Карпати». Перший має декілька функцій – проводить уточнення діагнозів, за направленнями з районів, консультації з сімейного планування, контрацепції, проводить медико-генетичні експертизи, дородове діагностування стану дитини. У тому числі завдяки центру поступово знижується (хоч і не так, як би хотілося) відсоток кесарських розтинів, абортів, відсоток невиношування, зменшилась кількість дітей з вродженими вадами і майже удвічі зменшилась торік смертність немовлят від вроджених вад.

А відділення у санаторії дає змогу підлікувати супутні патології у вагітних, зрештою, це час і можливість зайнятися зарядкою, плаванням -- тим, що навіть добросовісна жінка, яка слідкує за своїм здоров’ям, не встигає робити вдома.

Вже третій рік ставиться питання про створення обласного перинатального центру, який би комплексно займався -- дівчинкою-підлітком, жінкою до шлюбу, під час вагітності і дітьми після народження.

Адже найбільшою мірою здоров’я майбутньої дитини залежить від здоров’я і соціального благополуччя батьків, а лікарі можуть тільки допомогти.

 Закарпаття протягом минулого року вже змогло суттєво знизити малюкову смертність до найнижчої в Україні. Як це вдалося і чому у нас найздоровіші діти навіть приїздили вивчати медики на чолі з членами комітету з охорони здоров’я Верховної Ради.

… під час…

 Більше десяти років тому у Польщі проходила загальнодержавна акція, ініційована «Газетою виборчою», -- «Народити по-людськи», результатом якої стали кардинальні зміни у медичних та соціальних підходах, в центр уваги були виведені мати і дитина. У нас це відбувається нині --  і не знизу, а згори, від влади. На Закарпатті маємо вже три сертифіковані стаціонари -- Хустської райлікарні, Іршавської і міський перинатальний центр Ужгорода, які не лише впровадили нові технології, але й 19 грудня минулого року отримали сертифікат ЮНІСЕФ, про те, що вони є лікарнями, доброзичливими до дитини. За словами Тетяни Міцьо, сертифікати видаються безкоштовно, але тільки після того, як міжнародні експерти «прошерстять» відділення «вздовж і впоперек». І якщо, теоретично, персонал для цього ще можна вишколити, то мами, якщо не будуть заздалегідь підготовлені, під час такої перевірки миттєво засвідчать реальну ситуацію.

В цих закладах є вже окремі палати, де жінка приходить, народжує і перебуває разом з дитиною аж до виписки, де пологи проходять на не «вертольоті», від якого кожну маму беруть дрижаки жаху, де ніхто не хапає дитину одразу важити і обстежувати, а залишає дві години на маминому животі адаптуватися до нового світу, де пупки не мажуть одним пінцетом, а ставлять клему і не чіпають, поки не відпаде сама, де дитина набирається не лікарняних стафілококів, а маминих і татових і їсть не що три години, а коли хоче тощо. Ще в кількох районах пологові відділення готуються до одержання таких сертифікатів.

Чи не найскладнішим при цьому було подолання психології медиків – не їм має бути зручно під час пологів, а мамі і дитині. Але методики навчання медиків, кажуть, такі, що вони стають ніби зомбі і проходять, як жартують, «доказову медицину» -- на власному досвіді переконуються, що так краще.

Проте треба долати і часто усталені уявлення жінок – далеко не всі хочуть мати при пологах поруч чоловіка чи рідних, а жінка з села, в якої вже кілька дітей і чимале господарство, не хоче бути в одній палаті з дитиною, бо розуміє, що ті кілька днів у лікарні – її єдиний шанс відпочити і виспатися…  

… і після

Але поки все хороше запроваджується, і навіть якщо воно вже діє не один рік, діти з вадами розвитку і недоношені однаково народжуються. За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, більш-менш благополучним показником вважається, коли недоношених до 1,5% з усіх новонароджених. А з тих немовлят, що народжуються з вагою від 500 г до 1 кг, виживають 20-30%, з 1,5-2,5  кг – до 60%. Проте більшість з них мають проблеми зі здоров’ям і неабиякі. Тому застосовується принцип раннього втручання – лікарі починають займатися такими дітьми не тоді, коли патологія вже явна, а, наприклад, у центрі «Росинка» при обласній дитячій лікарні, логопед працює з кількамісячною дитиною – готує спеціальними масажами і вправами її апарат мовлення. Тут же працюють і психологи – таких дітей треба готувати і до адаптації в суспільство.

Величезну роль відіграє центр для дітей інвалідів «Дорога життя». Його методики починають бути доступними і в районах, зокрема, філії вже є в Сваляві та Іршаві. У цих центрах  займаються не лише дітьми, а й буквально рятують батьків – від самотності, розпачу, вони діляться досвідом, підтримують одне одного, перестають комплексувати через своїх дітей.

Через транскордонне співробітництво на Закарпатті впроваджується проект Європейської комісії з надання допомоги дітям-інвалідам з малозабезпечених сімей. Адже, наприклад, у клініці Козявкіна в Трускавці тільки перебування протягом 10 днів коштує близько 20 тис. грн., а ще біля 3 тис. грн. – лікування. Такі ж патології, звісно, не нежить – хоч мізерного поліпшення треба досягати іноді  й роками. Скажімо, у Мукачеві в ОДКЛ освоюється одна з найсучасніших та найефективніших методик -- Петьо-терапія. Якщо дещо спрощено, основний принцип її полягає у використанні довіри дитини до мами. Наприклад, переступити неслухняними хворими ніжками через брусок чи лавку дитині заважає якесь внутрішнє гальмо, а якщо треба переступити мамину ногу – спрацьовують інші механізми і дитина робить цей перший, вкрай важливий для майбутніх успіхів, рух.

…

Після війни в гірському селі Рахівщини, народилася дитина вагою  близько 600 г. Подавала ознаки життя – тільки тому її не поховали. Замотали у вату, поклали в коробку з-під чеських чобіт і на пец – старші діти, цікаво їм було, підходили, пальчиками рухали. У мами, оскільки це був десь 24-25 тиждень вагітності, ще навіть не було молока… З тієї дитини виросла чудова жінка… Без первинної реанімації, без інкубатора, без відділення недоношених…