Від загибелі газду селища Солотвино

Весняного надвечір`я до жителя закарпатського селища Солотвина Михайла Асталоша підбігла 10-річна донька Оленка й крізь плач сказала, що неподалік їхнього будинку хулігани наштрикнули на гострий кілок маленького песика і повісили мучитися на дереві.

Михайло зняв ледь живого собаку з «вішалки», приніс додому і перебинтував глибоку рану. Рексик почав оклигувати, добре їсти, дуже прив`язався до свого ґазди.
Одного разу господар чомусь забарився, було вже за північ, а додому не приходив. Песик рвався до дверей, жалібно скавучав. Ґаздиня Марта не витримала і випустила його на подвір`я...
А тієї пізньої ночі на околиці селища на Михайла напали п`яні молодики й добряче побили. Песик знайшов свого непритомного ґазду, який уже стікав кров`ю. Рексик почав голосно вити, кликати людей на поміч. Врешті-решт ветеран солерудника Іштван Надь відчув щось недобре і пішов за собачкою. І дуже вчасно!
Так вірний друг врятував господареві життя. А хуліганів з сусідньої Діброви справедливо покарано за злочинні діяння.