У Хусті до тепер на різдво бавляться з Шарканьом
Лише у Хустському районі існує давня традиція бавитися на Різдво у Шарканя. Міфічна істота — напів-Змій або напів-Дракон — допомагає молодим людям освідчитись у коханні.
Як розповів керівник музичного колективу «Едельвейс» села Бороняво Хустського району Михайло Король, відбувається це дійство весело, із різними натяками та з музикою. «Хлопець, який хоче зізнатися дівчині у коханні, збирає гурт юнаків та музик 6 січня після святої вечері, а відтак йдуть колядувати до оселі дівчини, — пояснює пан Михайло. – У хаті збирається за столом велика родина, буває до 30 чоловік. І от хлопець за допомогою Шарканя демонструє свою увагу обраниці та її родині. Показує усю серйозність своїх намірів одружитися». Зі слів Михайла Короля, Шархань — це складна і проста конструкція водночас. Зроблений з дощечок, оригінально змонтований, він може висуватися на велику відстань. Хлопець, який керує Шарканем, розкриває його та дістає аж до дівчини, що сидить за столом. Голова Дракона ніби кланяється дівчині, а його язики торкаються її обличчя. Такі знаки уваги означають, що незабаром її родині варто чекати сватів.
Важливо, що ця міфічна істота — добра, весела, символізує початок важливих стосунків, а ще використовується як додатковий музичний інструмент. «Керувати Шарканем може лише дужий чоловік, — розповів уродженець Боронява пан Іван, — бо якщо його розтягти на повну, то, аби втримати, потрібно чимало зусиль. Крім цього, ще й треба посміхатися, співати, жартувати і стукати у такт пісні».
Унікальна різдвяна іграшка може мати багато іпостасей. Це і Дракон з однією головою, який відкриває рота, куди прийнято класти гроші для колядників, цукерки та горіхи, і триголовий Змій з яскравими язиками, що символізують полум’я.
Наталія Боднар, газета "Новини Закарпаття"
